Копія
154/2276/25
3/154/7/26
25 лютого 2026 року м. Володимир
Суддя Володимирського міського суду Волинської області Каліщук А.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Володимирського РВП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 08.06.2025 о 20:33 годин по вул. Княгині Ольги, в м. Володимирі керував автомобілем марки «Skoda Octavia A7» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні даного правопорушення не визнав. Пояснив, що не перебував в стані алкогольного сп'яніння, оскільки в цей день вживав безалкогольне пиво.
Захисник Полетило П.С. просив провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Пояснив, що відповідно до протколу про адміністративне правопорушення у ОСОБА_1 було встановлено наявність алкогольного сп'яніння в розмірі 0,26 проміле. Виробником газоаналізатора «Drаger Alcotest 6820» встановлено похибку при експлуатації в інтервалі діапазону вимірювань від 0 до 0,2 проміле в межах +- 0,4 проміле, а тому максимальний вміст алкоголю виявлений за допомогою даного газоаналізатора, за який передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП, повинен перевищувати 0,26 проміле. Крім того, відповідно Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, яка ратифікована Українською СРСР 25 квітня 1974 року, із змінами, внесеними Європейською угодою, якою доповнено Конвенцію про дорожній рух від 01 травня 1971 року в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.Оскільки у ОСОБА_1 було встановлено наявність вмісту алкоголю в розмірі 0,26 проміле, тобто в межах похибки заявленої виробником алкотестера, а також в межах допустимого розміру вмісту алкоголю, передбаченого наведеною Конвенцією, а тому ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Свідок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суду пояснили, що в цей день вони разом із ОСОБА_1 пили пиво. Оскільки ОСОБА_1 після перенесеного захворювання (інсульт), а тому він пив безалкогольне пиво.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Полетила П.С., свідків, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2.9. а) ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
З дослідженого відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції за порушення ПДР.
Оскільки у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота), а тому працівник поліції запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на мі місці зупинки, на що погодився ОСОБА_1 .
Відеозаписом підтверджується, що ОСОБА_1 проходив на місці зупинки огляд на стан алкогольного сп'яніння, за результатами якого встановлено, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння (0,26 проміле).
ОСОБА_1 підтвердив факт вживання алкоголю (відеозапис 20:35), зокрема пояснив, що випив пиво, не повідомляв, що це було безалкогольне пиво та був згідний із результатами огляду на місці зупинки, а тому поліцейським правомірно складено протокол про адміністративне правопорушення та відсутні були підстави направляти водія на огляд на стан алкогольного сп'яніння у заклад охорони здоров'я.
Судом не встановлено порушень працівниками поліції при огляді на стан алкогольного сп'яніння вимог ст. 266 КУпАП, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а тому огляд ОСОБА_4 на стан алкогольного сп'яніння є дійсним та береться судом до уваги.
Також суд звертає увагу на те, що право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п. 2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Крім того, з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, і такий обов'язок не впливає на причину зупинки.
Правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Таким чином, незгода водія з причиною зупинки автомобіля не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.
Вищенаведені докази є належними, допустимими та повністю підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
На судовий розгляд справи ОСОБА_1 та його захисник ненадали суду об'єктивних, переконливих доказів, котрі б спростували вину ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення.
Доводи сторони захисту про те, що у ОСОБА_1 було встановлено наявність вмісту алкоголю в розмірі 0,26 проміле, тобто в межах похибки заявленої виробником алкотестера, а також в межах допустимого розміру вмісту алкоголю, передбаченою Віденською Конвенцією, а тому ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп'яніння, суд вважає безпідставними та не приймає їх до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до п.7 Розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Згідно з технічних характеристик приладу «Drager Alcotest 6820» границі допустимої похибки в робочих умовах для масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі: абсолютна похибка +/- 0.02 проміле - у діапазоні від 0 до 0.2 проміле, відносна похибка: +/- 10% - у діапазоні понад 0.2 проміле; для масової концентрації алкоголю в крові: абсолютна похибка: +/- 0.04 проміле - у діапазоні від 0 до 0.4 проміле; відносна похибка: +/- 10% - у діапазоні понад 0.4 проміле.
Відповідно до Інструкції з експлуатації приладу «Drager Alcotest 6820» похибка даного газоаналізатора становить: в діапазоні температури навколишнього середовища від -5.0 до +15.0 градусів Цельсія та діапазон вимірювання концентрації етанолу 0-0.33 проміле абсолютна похибка вимірювання пристрою становить +/-0,05 проміле від +15.0 до +25.0 градусів Цельсія похибка вимірювання пристрою становить +/- 0,02 проміле від +25.0 до +50.0 градусів Цельсія похибка вимірювання пристрою становить +/- 0,05 проміле.
З наведеного вбачається, що технічними характеристиками газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» передбачено похибку при результатах від 0,00‰ до 0,4 ‰ (проміле) + - 0,04 ‰ (проміле), а не 0,4‰ (проміле) як це зазначає захисник.
Тобто, з урахуванням результату тесту ОСОБА_1 (0,26‰ проміле) та з урахування встановленої похибки, дійсна концентрація алкоголю у видихуваному повітрі становила 0,22 проміле, що перевищує зазначенув Інструкції №1452/735 допустиму норму 0,2 проміле.
Що стосується доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп'яніння з урахуванням положень Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, яка ратифікована УРСР 25 квітня 1974 року, то суд вважає, що положення зазначеної Конвенції застосуванню, у даному випадку, не підлягають, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 8 пункту 5 Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, яка ратифікована Українською СРСР 25 квітня 1974 року, із змінами, внесеними Європейською угодою, якою доповнено Конвенцію про дорожній рух від 01 травня 1971 року, зі змінами та доповненнями, в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Наведена вище норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким настає алкогольне сп'яніння.
Однак Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0,25 мг у видихуваному повітрі, що й має місце в Україні, де встановлено мінімальний показник рівня алкоголю 0,2 ‰.
Таким чином, зафіксований технічним засобом «Drager Alcotest 6820» результат огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 0,26 проміле, з урахуванням зазначеної вище точності вимірювального приладу, в достатній мірі свідчить про перевищення допустимої норми, зазначеної в Інструкції №1452/735 та повністю підтверджує керування транспорнтним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Показання свідка ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_1 з ними пив безалкогольне пиво жодним чином не спростовують зафіксований технічним засобом «Drager Alcotest 6820» результат огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 - 0,26 проміле, оскільки не є беззаперечним доказом того, що ОСОБА_1 не вживав алкогольні напої до їхньої зустрічі.
Оцінивши всі зібрані та перевірені докази в їх сукупності, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9. а ПДР України.
В рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд бере до уваги, що керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Обираючи вид та розмір адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який вперше притягається до адміністративної відповідальності, приходжу до висновку, що слід застосувати адміністративне стягнення у межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, не вбачаючи правових підстав для звільнення його від адміністративної відповідальності.
Керуючись ст. ст. 40-1, 283, 284 КУпАП, на підставі ч. 1 ст.130 КУпАП,
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн судового збору за наступними реквізитами: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ:37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: судовий збір, Володимирський міський суд Волинської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, при здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду.
Суддя:/підпис/
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя А.А. Каліщук