Справа № 120/6810/25
Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Наталія Володимирівна
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
24 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої військовослужбовцем під час проходження служби,
позивач, військова частина НОМЕР_1 , звернулась в суд із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої військовослужбовцем під час проходження служби.
Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 05.06.2025 відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої військовослужбовцем під час проходження служби. Суд приходить до висновку, що військова частина НОМЕР_2 , з якої позивач переведений до нового місця служби, не наділена правом на звернення до суду з даними позовними вимогами.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.05.2025 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у 5-ти денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, а саме запропоновано позивачу в якості викладу обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, навести законодавчо визначені підстави, які надають чи передбачають можливість звернення позивача з даним позовом до суду, а також привести у відповідність наведені в позовній заяві обґрунтування заявлених позовних вимог із доказами, які надаються на їх підтвердження. Крім того, зазначено, що в межах даного адміністративного позову позивачем заявлено позовну вимогу щодо стягнення з військовослужбовця коштів. Втім не надано доказів на підтвердження того, що відповідач обізнаний з результатами проведеного відносно нього службового розслідування та доказів відмови у добровільному відшкодування завданих державі збитків (в тому числі доказів отримання пропозиції добровільно відшкодувати завдану шкоду).
Також звернув увагу позивача на те, що відсутність відповідних доказів (інформації) унеможливлює встановлення дати, з якої необхідно здійснювати відлік строку звернення до суду з даним позовом, що також перешкоджає вирішити питання щодо відкриття провадження у справі.
На виконання вимог ухвали суду від 23.05.2025 від відповідача засобами поштового зв'язку 02.06.2025 отримано позовну заяву в оновленій редакції.
Зміст оновленої редакції позовної заяви відомості в частині повідомлення відповідача про результати службового розслідування, позаяк з одного боку позивач не заперечує того, що відповідач ще до закінчення службового розслідування був переведений до іншої військової частини, в підтвердження чого до позовної заяви долучає наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №358 від 15.12.2023, а з іншого боку стверджує наступне: "Необхідність звернення до суду із даним позовом обумовлена тим, що на сьогодні відповідач самовільно залишив службу у військовій частині НОМЕР_1 ...". Також позивач вказує на відсутність можливості ознайомити відповідача із наказом про результати службового розслідування через те, що військовослужбовець самовільно залишив службу у військовій частині НОМЕР_1 .
В додатках як до первинної позовної заяви та і позовної заяви в оновленій редакції міститься Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.12.2023 №358, зі змісту якого слідує, що згідно наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 24.11.2023 №625-РС ОСОБА_1 призначено командиром стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 , в зв'язку з чим його виключено із списків військової частини НОМЕР_1 , оскільки такий вибув до нового місця служби АДРЕСА_1 .
Відповідна обставина не заперечується представником позивача в позовній заяві.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, частинами 2-6 ст. 5 КАС України передбачено, що Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Відмова від права на звернення до суду є недійсною.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначені в Законі України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон).
Згідно із частинами 1-4 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій (п.1 ч.І ст.6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі").
Відповідно до ст.12 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Слід також зазначити, що згідно з частинами першою, четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, наведеними правовими нормами прямо передбачено, що військова служба є публічною службою, а тому відповідач у період здійснення ним повноважень, пов'язаних з виконанням завдань і функцій військовослужбовця, перебував на посаді, що відноситься до публічної служби.
При цьому, обсяг повноважень суду при розв'язанні таких спорів не закінчується дослідженням правильності розрахунку суми завданої шкоди, адже в першу чергу суд зобов'язаний перевірити наявність причино-наслідкового зв'язку між діями військовослужбовця, вчиненими під час перебування на посаді публічної служби, та заподіяною шкодою.
Колегія суддів вважає, що такі спори підлягають вирішенню у порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Такий правовий підхід сформований у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 11-892апп18, від 12 грудня 2018 року у справі № 14-481цс18, від 13 лютого 2019 року у справі № 636/93/14-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 813/1045/18 (при розгляді спорів за позовами, зокрема, але не виключно, військових частин до фізичних осіб-військовослужбовців, які проходили військову службу, про стягнення матеріальної шкоди) і неодноразово застосований Верховним Судом при розгляді справ цієї категорії, серед іншого, у справах № 620/1720/20, № 580/4611/21, № 320/7204/21, № 640/28199/21, № 160/4643/23 та ін.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №825/730/16, який з урахуванням обставин цієї справи додатково обґрунтований тим, що вирішення питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача збитків, спричинених ним державі під час проходження військової служби, нерозривно пов'язане з наданням судом оцінки правомірності наказу командира військової частини, тобто наказу суб'єкта владних повноважень, про притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відмовляючи у відкритті провадження у даній адміністративній справі суд першої інстанції зазначив, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (п.1ч.1 ст.170 КАС).
Однак з таким рішенням суд апеляційної інстанції не погоджується з обґрунтувань викладених вище та зазначає, що саме Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" надає право військовим частинам звертатися до суду з позовом про стягнення завданих збитків.
Що стосується належного позивача по даній адміністративній справі то в даному випадку суду першої інстанції необхідно було застосувати положення статті 48 КАС України яка визначає алгоритм заміни неналежної сторони у адміністративній справі.
Зокрема відповідно до ч.1 ст. 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
За такого правового врегулювання, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що позивач, як суб'єкт владних повноважень, не може звертатися до суду з таким позовом, оскільки законом не надано військовій частині повноважень на звернення до суду для вирішення цього публічно-правового спору.
Також, помилково вважав, військова частина НОМЕР_2 , з якої позивач переведений до нового місця служби, не наділена правом на звернення до суду з даними позовними вимогами.
Крім того, помилково вважав про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суддею суду першої інстанції неправильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому наявні підстави для його скасування.
Згідно із ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у випадку неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків суду обставинам справи; неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої військовослужбовцем під час проходження служби скасувати.
Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.