Справа № 129/2118/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук Максим Петрович
Суддя-доповідач - Моніч Б.С.
24 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії та зобов'язання врахувати стаж роботи за період з 02.12.1993 по 11.05.2010 як такий, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю рішення, оскільки стаж його роботи підтверджується належними доказами.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26.11.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області № 025050007679 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах від 15.04.2025 року, з урахування висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15.04.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 24.04.2025 року № 025050007679.
В рішенні зокрема зауважено, що страховий стаж позивача становить 31 рік 0 місяців 2 дні. Разом з тим, до заяви про призначення пенсії не долучено документів, що підтверджують пільговий стаж.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у рішенні, яке є предметом спору, відповідачем не наведено чітких висновків про відсутність підстав для зарахування спірного періоду роботи до пільгового стажу; не наведено правову оцінку всім обставинам, що мали значення для його прийняття, оскільки не забезпечило повноту встановлення таких обставин.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржило його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що відповідач не отримав копію ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 24.07.2025 про відкриття провадження по справі №129/2118/25, відповідач був позбавлений можливості подати відзив із заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується.
Страховий стаж позивача становить 31 рік 00 місяців 02 дні, а стаж роботи за Списком №2 становить 00 років 00 місяців 00 днів. Пільговий стаж позивача не був ним підтверджений. Довідок про пільговий характер роботи ним не надано.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на правильність висновків суду першої інстанції та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ), від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Частинами 1 та 2 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина 1 статті 114 Закону № 1058-IV).
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників. Таким чином, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону № 1058 є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 останній у період з 02.12.1993 року по 11.05.2010 року працював на посаді слюсаря-ізолювальника та ізолювальника, які відповідно до Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах чинних на моменти працевлаштування позивача відносилися до Списку № 2.
Окрім того, згідно запису трудової книжки від 23.07.2002 року згідно атестації робочих місць посада позивача включена до списку № 2.
Разом з тим, головним управлінням Пенсійного фонду України у Запорізькій області вказаний стаж не врахований до пільгового, з огляду на те, що відповідачем не додано довідок, що підтверджують пільговий стаж роботи або ж рішення комісії з питань підтвердження пільгового стажу.
Так, згідно з підпунктом 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, що документом, який підтверджує право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах є, зокрема, довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону).
У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії.
Трудовою книжкою підтверджується працевлаштування позивача на посадах, що передбачений Списками.
Водночас відомості про працевлаштування повний робочий день трудова книжка не містить.
Судом враховано, що з метою підтвердження пільгового стажу, позивач звернувся до комунальної установи "Гайсинський районний трудовий архів" та до Державного архіву Вінницької області із метою отримання довідок за вищезазначений період.
Разом з тим, вказаними установами зауважено, що документи СПМК-58 Вінницького тресту "Спецсільгоспмонтаж" до архівів на зберігання не надходили.
При цьому суд відмічає, що згідно положенням ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV передбачено право відповідача на проведення перевірки. Згідно до п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого Постановою Правління ПФУ від 07.07.2014 року № 13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Тобто відповідач, маючи сумніви щодо підтвердження факту наявності у позивача пільгового стажу та враховуючи конкретні обставини справи, має право на звернення до підприємства на якому працювала особа із вимогою про надання необхідних додаткових документів. Також, відповідач повинен був сприяти позивачу у отриманні та надані документів в підтвердження пільгового стажу.
Більше того згідно Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (далі - Комісії).
При цьому відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до підприємства, в якому працював позивач, або архівних установ для отримання відомостей щодо спірного періоду роботи позивача.
Суд першої інстанції також обґрунтовано зауважив, що з 2004 року працює Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що містить, зокрема, персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов'язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності (абз. 2 п. 2 розділу IV Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1).
Водночас, органом Пенсійного фонду не здійснено відповідної перевірки відомостей як шляхом опрацювання електронних баз даних, так і шляхом здійснення перевірки у рамках процедури, передбаченої законодавством.
З урахуванням того, що відповідачем не було здійснено належної оцінки наявного у позивача страхового стажу та не вчинено передбачених законодавством дій, спрямованих на його підтвердження, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність застосування способу захисту у вигляді зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі № 129/2118/25 та був позбавлений можливості подати відзив, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.
Колегією суддів апеляційної інстанції за допомогою функціоналу Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що ухвалу про відкриття провадження у справі № 129/2118/25 доставлено до електронного кабінету відповідача 24.07.2025, що свідчить про належне повідомлення останнього про відкриття провадження у справі.
Крім того, перевіркою реєстраційної картки електронної справи, сформованої судом першої інстанції, встановлено, що вона містить правильний ідентифікаційний код відповідача.
Таким чином, направлення процесуального документа здійснено належному учаснику справи з дотриманням встановленого порядку.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про технічну неможливість отримання ухвали або про інші обставини, що об'єктивно перешкоджали відповідачу реалізувати право на подання відзиву, апелянтом не надано, тому твердження про неповідомлення відповідача про відкриття провадження у справі є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Водночас колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність обставин, на які посилається апелянт, не свідчить про порушення його права на справедливий судовий розгляд і не є безумовною підставою для скасування рішення суду.
Відповідачу було забезпечено право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яким він скористався. У межах апеляційного провадження йому надано можливість викласти свої доводи, подати докази на їх підтвердження та обґрунтувати підстави для скасування рішення. Колегія суддів апеляційної інстанції перевірила наведені у скарзі аргументи в повному обсязі, однак дійшла висновку про їх непереконливість та відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.