Справа № 752/4250/25 Суддя (судді) першої інстанції: Машкевич К.В.
25 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Златіна С.В.,
суддів: Осіпової О.О., Кравченка Є.Д.,
при секретарі Сосницька В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач; Укртрансбезпека), в якому просив: скасувати постанови в справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі від 02 жовтня 2024 року серії АВ №00000626, від 23 жовтня 2024 року серії АВ № 00001918, від 01 листопада 2024 року серії АВ №00002339.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що транспортний засіб є спеціалізованим вантажним бетононасосом, в якому сама бетононасосна установка з гідравлічними розподільними стрілами розміщена на автошасі тягача.
Позивач наголосив, що спеціалізований вантажний бетононасос не є вантажним автомобілем у розумінні вимог закону, оскільки не призначений для перевезення вантажів, шасі якого невіддільне від основного механізму без втрати його технічних можливостей, а вагові обмеження щодо можливості руху, передбачені пунктом 22.5 ПДР, не можуть застосовуватися до даного виду транспортного засобу.
Власник транспортного засобу відмітив, що його транспортний засіб пройшов сертифікацію в Україні та пройшов державну експертизу в сервісному центрі МВС з проведенням відповідної державної реєстрації, після чого було видано відповідний Сертифікат, яким підтверджено відповідність усіх пристроїв автомобіля, в тому числі загальну масу і навантаження на осі, діючим стандартам та нормам України, а тому автомобіль за своїми характеристиками відповідав обов'язковим правилам та нормативам відомостям Державного реєстру сертифікатів відповідності та в з в'язку з чим компетентним органом було здійснено реєстрацію транспортного засобу.
Додатково ОСОБА_1 зазначив, що виходячи з характеру виконуваної роботи та будівельні процеси, робота бензонасоса пов'язана з оперативністю і не передбачає отримання дозволів на кожен виїзд.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 31 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю:
- скасовано постанови Державної служби України з безпеки та транспорті в справах про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 :
1)серія АВ №00000626 від 02 жовтня 2024 року;
2)серія АВ № 00001918 від 23 жовтня 2024 року;
3)серія АВ № 00002339 від 01 листопада 2024 року.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що спеціалізований вантажний бетононасос, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , 2012 року випуску, не є вантажним автомобілем у розумінні вимог закону, оскільки не призначений для перевезення вантажів, а є спеціальним транспортним засобом, шасі якого невіддільне від кранового механізму без втрати його споживчих властивостей, у зв'язку з чим вагові обмеження щодо можливості руху трьохвісних транспортних засобів до 26 тонн, передбачені пунктом 22.5 ПДР, не можуть застосовуватись до великовагових транспортних засобів, яким є спеціальний вантажний бетононасос вагою 26 000 кг.
Не погоджуючись з рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 31 грудня 2025 року, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 11 листопада 2021 року транспортний засіб MAN TGS 33.430, д.р.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу, є спеціалізованим вантажним бетононасосом, маса якого становить 26 000 кг, маса без навантаження 25900 кг, на який розповсюджуються вагові норми, передбачені положеннями пунктом 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідач звернув увагу, що відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують відповідні показники, а винятки із цього правила мають виключний та вичерпний характер і поширюються лише на транспортні засоби, що здійснюють зимове утримання автомобільних доріг або належать до оперативно-рятувальних служб цивільного захисту під час виконання робіт із ліквідації надзвичайних ситуацій. Будь-які інші транспортні засоби, у тому числі спеціалізовані, під дію зазначених винятків не підпадають.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 грудня 2025 року - без змін. В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що постанови про накладення адміністративного стягнення винесені відносно нього протиправно, оскільки: бетононасос MAN TGS 33.430 д.н.з. НОМЕР_1 за своїми технічними характеристиками не є вантажним автомобілем і не використовується для перевезення вантажів, у зв??язку з чим його звичайна маса та навантаження на осі (одиничну та здвоєні) завжди є сталою. Відповідно до чинного законодавства, а також виходячи з затвердженої форми бланку дозволу на участь в дорожньому русі, заборона руху без відповідного дозволу передбачена лише у разі перевезення транспортними засобами вантажів. При цьому, суд першої інстанції на основі наявних доказів дослідив, що зазначений спеціалізований вантажний бетононасос за своїми заводськими характеристиками не призначений для перевезення вантажів і не містить жодних місткостей, де можна би було такі вантажі перевозити, а тому законом не передбачено отримання Дозволу на даний транспортний засіб, оскільки він не здійснює жодних перевезень вантажів і не може цього робити виходячи із заводських характеристик. Відповідно до чинного законодавства термін «вантажний автомобіль» означає не будь-який транспортний засіб повною масою понад 3,500 тонн, а транспортний засіб який перевозить вантажі, а тому бетононасос не є вантажним автомобілем у розумінні закону і не здійснював жодних вантажних перевезень. Більше того, вказаний транспортний засіб за своєю конструкцією не передбачає навантаження додаткового вантажу. Даний транспортний засіб при ввезенні в Україну пройшов всі процедури сертифікації, отримав відповідний сертифікат відповідності, а отже відповідає усім стандартам, зокрема щодо відповідності загальної маси та маси на осі передбаченим в Україні ваговим нормам, і допущений до участі в дорожньому русі в Україні. Експертною установою шляхом проведення періодичної перевірки технічного стану підтверджено приналежність бетононасоса у відповідній конструкції та з наявним обладнанням у відповідній конструкції до типу «спеціалізований вантажний бетононасос». Отримання дозволу на участь в дорожньому русі для бетононасоса є технічно неможливим через специфіку його роботи. Цей транспортний засіб виконує непередбачувані виїзди в різні точки регіону, часто за терміновими викликами, що унеможливлює оформлення дозволів заздалегідь. Крім того, процедура отримання дозволу займає значний час, що суперечить вимогам оперативності у будівництві, де бетонна суміш має обмежений термін придатності. Відсутність універсального дозволу на всі можливі маршрути лише ускладнює ситуацію, оскільки бетононасос може переміщуватися між об?єктами кілька разів на день. Враховуючи ці фактори, вимога отримання дозволів є невиправданою і несумісною з реальною експлуатацією цього виду техніки. Судова практика підтверджує, що накладення штрафів за формальними критеріями без урахування специфіки транспортного засобу є неправомірним. Суди систематично стають на бік позивачів у подібних справах, визнаючи недоцільність та незаконність вимог щодо отримання дозволів для транспортних засобів зі сталою вагою.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні об 11 год 00 хв 25 лютого 2026 року.
Апелянт у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі та в додаткових поясненнях, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.
Позивач у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу та просив суд відмовити у задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши правові позиції учасників справи під час судового засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті необхідно задовольнити, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 грудня 2025 року - скасувати, мотивуючи це наступним.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є відповідальною особою за використання транспортного засобу MAN TGS 33.430, з державним номерним знаком « НОМЕР_1 », згідно статті 14-3 КпАП України, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті винесено три постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України), а саме:
- серії АВ №00000626 від 02 жовтня 2024 року,
- серії АВ № 00001918 від 23 жовтня 2024 року,
- серії АВ № 00002339 від 01 листопада 2024 року.
Зі змісту постанов вбачається, що за адресою: М-03, км 22+717, Київська обл, на автоматичному зважувальному комплексі WIM-59 зафіксовано перевищення навантаження на здвоєні осі транспортного засобу та відстані між осями від 1,3м до 1,8м при спарених колесах, а саме:
- за змістом постанови серії АВ №00000626 від 02 жовтня 2024 року 24 вересня 2024 року за адресою: М-03, км 22+717, Київська обл, на автоматичному зважувальному комплексі WIM-59 зафіксовано перевищення навантаження на здвоєні осі транспортного засобу MAN TGS 33.430, д.г.з. НОМЕР_1 та 5, 221%(0, 992 тон), при дозволеному максимальному навантаженні 19 тон, та відстані між осями від 1,3м до 1,8м при спарених колесах. Фактична маса з урахуванням похибки склала 19, 992 тони;
- за змістом постанови серія АВ № 00001918 від 23 жовтня 2024 року 21 жовтня 2024 року за адресою: М-03, км 22+717, Київська обл, на автоматичному зважувальному комплексі WIM-59 зафіксовано перевищення навантаження на здвоєні осі транспортного засобу MAN TGS 33.430, д.г.з. НОМЕР_1 на 7, 221% ( 1, 370 тони), при дозволеному максимальному навантаженні на здвоєні осі 19 тон, та відстані між осями від 1,3м до 1,8м при спарених колесах. Фактична маса з урахуванням похибки склала 20, 370 тони;
- за змістом постанови серія АВ № 00002339 від 01 листопада 2024 року в цей день за адресою: М-03, км 22+717, Київська обл, на автоматичному зважувальному комплексі WIM-59 зафіксовано перевищення навантаження на здвоєні осі транспортного засобу MAN TGS 33.430, д.г.з. НОМЕР_1 на 7, 221% ( 1, 370 тони), при дозволеному максимальному навантаженні на здвоєні осі 19 тон, та відстані між осями від 1,3м до 1,8м при спарених колесах. Фактична маса з урахуванням похибки склала 20, 370 тони.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються, зокрема Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про автомобільний транспорт», який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.
В силу ч.4 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Згідно з ч.2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, відповідно до п.4 яких рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до п.3 вказаних Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Пункт 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі - ПДР), передбачає, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує, зокрема, в) навантаження на вісь:
Максимальне значення
для автомобільних доріг
Кількість осей державного / місцевого
значення, тонн
- на одинарну вісь 11,5/7;
- на здвоєні осі, якщо відстань між осями:
менш як 1 метр 11,5/7;
від 1 до 1,3 метра 16/10;
від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах 18/10,5;
від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови,
що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни 19/11,5;
від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі
вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що
навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тонни 23/11,5;
від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів 20/11,5.
На строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями:
- 1,3 метра або менше 21/13;
- понад 1,3 до 1,4 метра 24/14.
Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» (надалі - Правила № 30). Вимоги цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціального призначення, які виконують функції зимового утримання автомобільних доріг, та оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час слідування (повернення) до (з) місця виконання заходів із захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, гасіння пожеж.
Таким чином, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісь, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при русі транспортного засобу без відповідного дозволу настає відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 затверджено Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, який, відповідно до п.1 Порядку, визначає механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі.
В силу п.16 наведеного Порядку посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли.
У п.2 зазначеного Порядку наведено визначення, за яким інформаційний файл - упорядкована сукупність відомостей про транспортний засіб, відповідальну особу, визначену статтею 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Згідно з п.7-8 Порядку №1174 фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.
Вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163.
Відповідно до п.12 Порядку №1174 автоматичний пункт може забезпечувати:
вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу;
вимірювання загальної маси транспортного засобу;
визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій;
вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу;
визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу (за можливості);
вимірювання габаритів транспортного засобу (за можливості);
фіксацію та розпізнавання номерного знака транспортного засобу;
фіксацію фронтального зображення транспортного засобу;
фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей);
первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-комунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування;
автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-комунікаційної системи.
Відповідно до ч.2 ст.132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі:
- п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно;
- однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%;
- двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%;
- трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
В даному випадку, вчинене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі технічним засобом WIM-59, WAGA-WIM35, та матеріали справи містять копії свідоцтв про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки щодо вказаного технічного засобу від 19 січня 2024 року №100, яке дійсне до 19 січня 2025 року та від 02 квітня 2024 року №367, яке дійсне до 29 березня 2025 року, тобто були чинні на момент фіксування транспортного засобу позивача.
Отже, фіксації правопорушення відбулись у визначений законодавством спосіб за допомогою використання Автоматизованої системи зважування ТЗ в русі WIM-35, яким зафіксовано перевищення вагових обмежень, а саме навантаження на здвоєну вісь. Перевищення становлять 5,221% (постанова серії АВ №00000626 від 02 жовтня 2024 року), 7,211% (постанова серії АВ № 00001918 від 23 жовтня 2024 року), 7,211% (постанова серії АВ № 00002339 від 01 листопада 2024 року), що свідчить про вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною другою статті 132-1 КпАП України.
Зі змісту оспорюваних постанов вбачається, що в них наявні відомості про:
- найменування органу та посадової особи, який виніс постанову,
- дату розгляду справи,
- відомості про особу, стосовно якої розглядається справа,
- опис обставин, установлених під час розгляду справи,
- зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення,
- транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак)
- технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис,
- розмір штрафу та порядок його сплати,
- адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності,
- дату та час фіксації здійснення вимірювання,
- повну масу транспортного засобу,
- навантаження на осі.
Таким чином, зміст оспорюваних постанов відображає усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення, містить усі передбачені положеннями статтею 283 КпАП України обов'язкові відомості щодо події правопорушення, суб'єкта адміністративної відповідальності, накладеного стягнення та порядку його сплати, а також порядку ознайомлення та оскарження постанов, а також інші обов'язкові відомості, визначені статті 283 КУпАП та Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року №512, підписані шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки.
Наявні в матеріалах справи результати зважування транспортного засобу позивача підтверджують, що:
- загальна маса транспортного засобу становила 29750 кг, навантаження на 1 вісь - 5950 кг, на 2 вісь - 12000 кг, на 3 вісь - 11800 кг та з наведеного відповідачем розрахунку, з урахуванням похибки, вбачається перевищення вагових параметрів допустимого навантаження на здвоєну вісь - 5,221% (постанова серії АВ №00000626 від 02 жовтня 2024 року);
- загальна маса транспортного засобу становила 30000 кг, навантаження на 1 вісь - 5750 кг, на 2 вісь - 12150 кг, на 3 вісь - 12100 кг та з наведеного відповідачем розрахунку, з урахуванням похибки, вбачається перевищення вагових параметрів допустимого навантаження на здвоєну вісь - 7,211% (постанова серії АВ № 00001918 від 23 жовтня 2024 року);
- загальна маса транспортного засобу становила 30100 кг, навантаження на 1 вісь - 5850 кг, на 2 вісь - 12350 кг, на 3 вісь - 11900 кг та з наведеного відповідачем розрахунку, з урахуванням похибки, вбачається перевищення вагових параметрів допустимого навантаження на здвоєну вісь - 7,211% (постанова серії АВ № 00002339 від 01 листопада 2024 року).
Колегія суддів зазначає, що подія та склад адміністративного правопорушення належним чином встановлені та відображені в оспорюваних постановах, а також підтверджуються: фотографіями транспортного засобу та державних номерних знаків, здійсненими у момент фіксації транспортного засобу в момент проїзду через автоматичний пункт та/або відеозаписом руху транспортного засобу через автоматичний пункт.
Вказані докази також містяться на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки у мережі Інтернет за наступними посиланнями: https://wim.dsbt.gov.ua/r/a/АВ00000626/, https://wim.dsbt.gov.ua/r/a/АВ00001918/, https://wim.dsbt.gov.ua/r/a/АВ00002339/. Посилання на веб-сайт в мережі Інтернет міститься в оспорюваних постановах, як і постанови містять ідентифікатори доступу до веб-сайту.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт несправності вагового обладнання, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль, істотних технічних дефектів приладу, що впливали на результати проведення такого контролю, або доказів зважування транспортного засобу іншим зважувальним обладнанням, ніж тим, щодо якого відповідачем надано свідоцтво про повірку, як і не надано доказів того, що під час винесення оспорюваних постанов посадовими особами відповідача було допущено порушення процедури притягнення його до адміністративної відповідальності.
Щодо посилання апелянта на те, що бетононасос не призначений для перевезення вантажів, шасі якого невіддільне від основного механізму без втрати його технічних можливостей, а вагові обмеження щодо можливості руху, передбачені пунктом 22.5 ПДР, не можуть застосовуватися до даного виду транспортного засобу, колегія суддів зазначає наступне.
Як було зазначено вище, пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлена заборона на рух транспортних засобів, зокрема, з навантаженням на здвоєні осі - понад 18 (19) т.
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, транспортний засіб позивача за своїм типом є спеціальним вантажним бетононасосом, повна (максимальна) маса якого дорівнює його масі без навантаження і становить 26 тон.
Отже, маса вищевказаного транспортного засобу без навантаження (26000 кг) не перевищує масу, при якій Правилами дорожнього руху встановлена заборона на рух транспортного засобів.
При цьому, та обставина, що бетононасос не призначений для перевезення вантажів, не впливає на необхідність дотримання вимог пункту 22.5 Правил дорожнього руху. Тобто, судом враховано, що транспортний засіб позивача жодних вантажів не перевозить, проте, сам по собі він є великоваговим, про що свідчить перевантаження на здвоєні вісі. Відповідно, для того, аби пересуватися дорогами загального користування, такий транспортний засіб потребує спеціального дозволу.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, які встановлюють єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Пунктом 3 вищевказаних Правил №30 передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно вимог пункту 4 Правил №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" через центри надання адміністративних послуг.
Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Таким чином, з вищевказаного вбачається, що у випадку, якщо осьова маса транспортного засобу перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, рух такого транспортного засобу здійснюється на підставі дозволу виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Разом з тим, посилання ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу на відповідність транспортного засобу заводським характеристикам та допуск сертифікаційною установою даного транспортного засобу до участі в дорожньому русі на дорогах України є безпідставними, оскільки предметом оскарження у цій справі є, як встановлено вище, постанови про адміністративні правопорушення винесені посадовими особами відповідача стосовно позивача, який допустив рух транспортного засобу з перевищенням нормативних параметрів зазначених в пункті 22.5 ПДР України, а не правопорушення щодо руху транспортного засобу без допуску сертифікаційною установою до участі в дорожньому русі або невідповідності транспортного засобу заводським характеристикам і наявності переобладнань.
Враховуючи викладені вище обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про правомірність спірних постанов про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в результаті перевищення нормативних параметрів навантаження на здвоєні осі, що є адміністративним правопорушенням, відповідальність за яке передбачено частиною другою статті 132-1 КпАП України.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову у задоволені позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 243, 272, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити повністю.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 грудня 2025 року у справі №752/4250/25 - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_2 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, місто Київ, вул. Антоновича, будинок 51; код ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанов про адміністративне правопорушення - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до частини третьої статті 272 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 25 лютого 2025 року.
Головуючий суддя С.В. Златін
Суддя О.О. Осіпова
Суддя Є.Д. Кравченко