Справа № 580/72/25 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ
25 лютого 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Аліменка В.О.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати неправомірною бездіяльності відповідача, яка проявилася у тому, що посадові особи військової частини не надали у термін, встановлений чиним законодавством України, відповідь на його запит на інформацію від 10 грудня 2024 року (початок перебігу строку звернення до суду пов'язує із 02 січня 2025 року - датою, коли йому вручено відповідь відповідача від 26 грудня 2024 року №32020, вказану бездіяльність не оскаржував в позасудовому порядку, шестимісячний строк оскарження в судовому порядку спливає 02 липня 2025 року);
- визнати неправомірною бездіяльності відповідача, яка проявилася у тому, що тимчасово виконуючий обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 у відповіді від 26 грудня 2024 року №32020 не надав відповідь на пункт 3 запиту на інформацію від 10 грудня 2024 року (початок перебігу строку звернення до суду пов'язує із 02 січня 2025 року - датою, коли йому вручено відповідь відповідача від 26 грудня 2024 року №32020, вказану бездіяльність не оскаржував в позасудовому порядку, шестимісячний строк оскарження в судовому порядку спливає 02 липня 2025 року);
- зобов'язати відповідача надати йому відповідь на пункт 3 запиту на інформацію від 10 грудня 2024 року (початок перебігу строку звернення до суду пов'язує із 02 січня 2025 року - датою, коли йому вручено відповідь відповідача від 26грудня2024 року №32020, вказану бездіяльність не оскаржував в позасудовому порядку, шестимісячний строк оскарження в судовому порядку спливає 02 липня 2025 року).
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що Копією наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 31.03.2023 №3067 підтверджується, що за фактом неналежного зберігання позивачем, як помічником начальника штабу-начальником зв'язку штабу 2 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 , грифованого носія інформації доручено у встановленому порядку провести службове розслідування майору ОСОБА_3 , заступнику командира з морально-психологічного забезпечення 2 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 та подати акт щодо його результатів у термін до 18.04.2023 (далі - Наказ №3067).
19.04.2023 вказаний командир, обґрунтовуючи реабілітаційною відпусткою позивача за станом здоров'я, видав наказ №3974 про призупинення строку проведення зазначеного службового розслідування, а майору ОСОБА_3 доручив його провести та подати акт для прийняття рішення в термін 10діб з моменту прибуття позивача до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Наказ №3974).
Позивач письмово звернувся до відповідача запитом від 10.12.2024, в якому просив надати завірені належним чином копії Наказу №3067 та Наказу №3974, а також матеріалів службового розслідування, яке проводилося на виконання Наказу №3067. Запит вручений відповідачу 17.12.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням по вручення зі штрих-кодом НОМЕР_2 .
Відповідач вказаний запит зареєстрував за вхідним від 17.12.2024 №34851 та надав супровідним листом від 26.12.2024 №32020 копії наказів №3067 та №3974.
Позивач подав Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних менших та міжнаціональних відносин, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Міністерства оборони України скаргу від 03.01.2025 про порушення його права на інформацію, обґрунтовану відсутністю у супровідному відповідача матеріалів службового розслідування щодо нього. Крім того 04.01.2025 позивач сформував через підсистему «Єлектронний суд» вказану вище позовну заяву.
Після відкриття судом провадження ухвалою від 10.01.2025 додатково до вказаного супровідного відповідач направив позивачу лист вих. від 15.01.2025 №1528/окп, в якому зазначив, що командиром 2 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 у визначений термін та станом на сьогоднішній день рапорт за вказаним фактом не подано та, таким чином, службове розслідування, призначене Наказом №3067 не проведено, повторний рапорт на проведення службового розслідування не подано.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою та другою статті 7 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII) передбачено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (стаття 34 Конституції України).
Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (стаття 5 Закону № 2657-XII).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє (пункти 1 та 2 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI). Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI).
Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI).
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону № 2939-VI усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Кожна особа має право знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом (пункт 1 частини першої статті 10 Закону № 2939-VI). Оскільки Закон № 2939-VI гарантує відповідне право кожній особі, то його реалізація не залежить від того, чи така особа є приватною, чи перебуває на публічній службі.
Частинами першою-другою статті 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту, але з дотриманням, зокрема, пункту 1 частини першої статті 10 Закону № 2939-VI.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтоване.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Як установлено судом першої інстанції, з чим погоджується апеляційний суд, підтверджено матеріалами справи, позивач звернувся до відповідача із запитом від 10.12.2024 про надання публічної інформації, відповідно до Закону № 2939-VI.(отримано відповідачем 17.12.2024)
26.12.2024 на запит позивача військовою частиною надано відповідь за № НОМЕР_3 , яку було направлено звичайним поштовим відправленням 27.12.2024 на адресу, що не заперечується позивачем.
Про продовження строку Військова частина НОМЕР_1 позивача не повідомляла у письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає підтвердженим факт пропуску п'ятиденного строку надання відповіді відповідачем.
Стаття 20 Закону № 2939-VI встановлює обов'язок дотримання строків для надання відповіді, а стаття 24 цього Закону - відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України та статті 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до вимог статті 55 Конституції України з урахуванням положень статей 20, 24 Закону № 2939-VI, у разі встановлення порушень, до повноважень суду відноситься визнання дії або бездіяльності протиправними.
До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 18.12.2018 у справі № 800/201/17 та Верховний Суд у постановах від 16.01.2020 у справі № 580/1747/16-а, від 16.01.2020 у справі №580/1832/16-а.
Факт несвоєчасного надання відповіді слід розуміти як бездіяльність.
Враховуючи викладене, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, що надавши відповідь на запит, відповідач не допустив протиправну бездіяльність, тому захистити порушене право позивача на своєчасне отримання інформації можливо шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 19.03.2019 у справі № 800/369/17 та Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 26.02.2021.
Однак, апеляційний суд, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, доданим до апеляційної скарги, вбачає відсутність підстав для зобов'язання відповідача надати позивачу відповідь на пункт 3 запиту на інформацію від 10 грудня 2024 року, оскільки на дату ухвалення рішення ОСОБА_1 було надано запитувані документи.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача частково знайшли своє підтвердження під час перегляду даної справи в суді апеляційної інстанції.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 317, 321-322, 325, 328-329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасного надання відповідь ОСОБА_1 на запит на інформацію від 10 грудня 2024 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма