Справа № 640/29516/20 Суддя (судді) першої інстанції: Батрак Інна Володимирівна
17 лютого 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Асма-Крим" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асма-Крим" до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати припис начальника відділу Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради від 28 жовтня 2020 року №292/П про припинення проведення будь-яких робіт за адресою: вул.Львівська, 18 (літ.Б) в Святошинському районі м.Києва та зобов'язання надати до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради для розгляду науково-проектну та/або проектну документацію щодо проведення містобудівних перетворень в частині впливу на об'єкт культурної спадщини за адресою: місто Київ, вул. Львівська, 18а (18, літ.А).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове, яким позовні вимоги задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідачем не здійснювалась перевірка на якій відстані від пам'ятки здійснюються будівельні роботи, в спірному приписі відсутні будь-які посилання на наявність реальної загрози знищення чи пошкодження пам'ятки, при цьому отримані позивачем містобудівні умови та обмеження не містили жодних вимог в частині охорони культурної спадщини, оскільки такі об'єкти у кварталі розташування ділянки проектування відсутні.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що за результатами візуального обстеження об'єкта культурної спадщини за адресою м.Київ, вул. Львівська, 18а встановлено, що в безпосередній близькості до нього встановлено будівельний паркан і відбуваються містобудівні перетворення, а тому, з метою захисту об'єкта культурної спадщини, винесено оскаржуваний припис.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів виходить з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Асма-Крим" зареєстровано юридичною особою 20.03.2002 та до основного виду діяльності підприємства за КВЕД є 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с.10 т.1).
21.11.2011 Головним управлінням Містобудування та архітектури ВО КМР (КМДА) видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки вул.Львівська, 18 у Святошинському районі м.Києва №13544/О/16/009-11 щодо будівництва готельно-житлового комплексу з об'єктами громадського призначення та підземним паркінгом, в п.12 яких «Вимоги щодо охорони культурної спадщини» зазначено, що вимоги відсутні, оскільки об'єкти історико-культурної архітектурної спадщини у кварталі розташування ділянки проектування відсутні (а.с.24-29 т.1).
Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано позивачу дозвіл на проведення будівельних робіт від 23.07.2020 №ІУ013200723752 щодо будівництва готельно-житлового комплексу з об'єктами громадського призначення та підземним паркінгом за адресою вул.Львівська, 18 (літ.Б) в Святошинському районі м.Києва (а.с.16 т.1).
28.10.2020 начальником відділу Департаменту охорони культурної спадщини ВО КМР (КМДА) внесено припис №292/П, яким вимагається від позивача: з дня отримання цього припису припинити проведення будь-яких робіт за адресою вул.Львівська, 18 (літ.Б) в Святошинському районі м.Києва; в триденний строк, з дня отримання цього припису, надати до Департаменту для розгляду науково-проектну та/або проектну документацію щодо проведення зазначених містобудівельних перетворень в частині впливу на об'єкт культурної спадщини за адресою вул.Львівська, 18а (18, літ.А) (а.с.13-15 т.1).
Вказаний припис мотивований тим, що в результаті обстеження об'єкта культурної спадщини "Дачний будинок", 1905-1908 рр., за адресою: вул. Львівська, 20 (на сьогодні: № 18а (18, літ. А)), який взято на облік, як об'єкт культурної спадщини м. Києва наказом Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища від 02.04.1998 номер 15 (перезатверджений наказом Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.12.2019 № 109, було встановлено, що в безпосередній близькості до нього встановлено будівельний паркан та відбуваються містобудівні перетворення з "Будівництва готельно-житлового комплексу з об'єктами громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: вулиця Львівська, 18 (літ. Б) в Святошинському районі міста Києва". Зазначені містобудівні перетворення можуть спричинити негативний вплив на стан збереження вищезазначеного об'єкта культурної спадщини. Відповідно до відомостей на інформаційному стенді, замовником зазначених робіт виступає ТОВ "Асма-Крим". За результатами перевірки системи електронного документообігу Департаменту встановлено, що станом на 27.10.2020 науково-проєктна та/або проєктна документація щодо проведення зазначених містобудівних перетворень, в частині впливу на зазначений об'єкт культурної спадщини, на погодження до Департаменту не надходила.
Вважаючи зазначений припис протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що за відсутності наданих позивачем затверджених/погоджених в Департаменті проектів та дозволів щодо виконання будівельних/ремонтних робіт вищевказаної пам'ятки, зареєстрованого дозволу Міністерства культури України на проведення земляних робіт, передбачених вищевказаним Законом, Департаментом охорони культурної спадщини було обґрунтовано складено спірний припис.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону культурної спадщини», який регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в редакції, чинній на момент складання спірного припису) державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать:
центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини;
орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим;
обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;
виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до ч.1 ст.6 вказаного Закону до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема:
- здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини;
- визначення меж територій пам'яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони;
- встановлення режиму використання пам'яток місцевого значення, їхніх територій, зон охорони;
- надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках місцевого значення (крім пам'яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об'єктах культурної спадщини, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок;
- видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них.
Пунктом 1 Положення про Департамент охорони культурної спадщини, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07 березня 2018 року №381 визначено, що Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - Міністерству культури України.
Основними завданнями Департаменту є, поміж іншого, забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини міста Києва, сприяння збереженню культурної спадщини (пункти 4.1 та 4.5 названого вище Положення).
Таким чином, до повноважень відповідача належить визначення меж територій пам'яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони, встановлення режиму їх використання, надання дозволів на проведення робіт в охоронюваних зонах та видання приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення і припинення робіт на пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони.
Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в редакції, чинній на момент складання спірного припису) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.
Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.
Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Частиною 4 наведеної статті передбачено, що на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
Отже, чинне на момент винесення припису законодавство про охорону культурної спадщини передбачало заборону будівельних робіт у межах зон охорони пам'яток. Однак, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини не було встановлено відповідного Порядку визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них.
Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що відповідачем було затверджено зону охорони пам'ятки місцевого значення - "Дачний будинок", 1905-1908 рр., за адресою: вул. Львівська, 20 (на сьогодні: № 18а (18, літ. А)).
Поряд з цим, чинна на момент винесення спірного припису редакція ч.5 ст.32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачала, що до незначних наслідків (СС1) не можуть бути віднесені об'єкти, зокрема, нове будівництво яких здійснюється в охоронній зоні пам'яток культурної спадщини національного та місцевого значення (розміри охоронної зони не можуть бути менші за два горизонтальні або два вертикальні розміри пам'ятки).
Іншого визначення розмірів охоронної зони пам'яток культурної спадщини положеннями законодавства, що було чинне на момент прийняття спірного приписку, не передбачалось.
В матеріалах справи наявна копія облікової картки об'єкта культурної спадщини "Дачний будинок" 1905-1908 рр., за адресою: вул. Львівська, 20 (на сьогодні: № 18а (18, літ. А)), в якому зафіксовано інформацію стосовно просторових характеристик об'єкта, які складають: орієнтовна довжина 30 м, ширина 12 м, висота - прибл. 6м (а.с.140-142 т.1).
Жодних інших матеріалів, в яких зафіксовано параметри наведеного об'єкту культурної спадщини матеріали справи не містять.
Колегія суддів зазначає, що вказана облікова картка датована 2020 роком без визначення місяця, однак додатками до неї є фотоматеріали датовані груднем 2020 року. Наведене на переконання суду свідчить, що станом на момент винесення оскаржуваного припису у відповідача була відсутня інформація щодо горизонтальних або вертикальних розмірів пам'ятки, з яких було можливо встановити обов'язкову мінімальну охоронну зону пам'ятки культурної спадщини.
В судовому засіданні представник відповідача підтвердив суду, що під час візуального огляду та складання відповідного припису не проводилось як замірів розмірів об'єкта культурної спадщини, так і відстані від місцезнаходження пам'ятки до місця будівництва готельно-житлового комплексу з об'єктами громадського призначення та підземним паркінгом за адресою вул.Львівська, 18 (літ.Б) в Святошинському районі м.Києва.
В оскаржуваному приписі від 28.10.2020 №292/П не зазначено на якій саме відстані знаходиться об'єкт позивача, натомість вказано, що в безпосередній близькості до об'єкта культурної спадщини встановлено будівельний паркан та відбуваються містобудівні перетворення без конкретизації відстані у відповідності до норм законодавства, що було чинне на той момент.
Проте, облаштування паркану не належить до робіт, які забороняються в межах охоронної зони пам'ятки культурного значення, а відстань від встановленого паркану до фактичного місця проведення будівельних робіт відповідачем встановлена не була. Жодних доказів, що службові особи відповідача намагались встановити вказану обставину чи забудовником чинились перешкоди для проведення замірів (рішення про проведення огляду та замірів, акт недопуску службових осіб на територію для фіксації порушення) відповідачем до суду надано не було.
Разом з тим, в розумінні положень ч.1 ст.6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в редакції, чинній на момент складання спірного припису), відповідач уповноважений видавати приписи щодо робіт, які виконуються за відсутності затверджених або погоджених програм, проектів чи дозволів:
- на пам'ятках;
- на територіях пам'ятки;
- в зонах охорони.
Натомість, під час проведення обстеження об'єкту культурної спадщини "Дачний будинок" 1905-1908 рр., за адресою: вул. Львівська, 20 (на сьогодні: № 18а (18, літ. А)), службовою особою відповідача не було встановлено, що будівельні роботи з «Будівництва готельно-житлового комплексу з об'єктами громадського призначення та підземним паркінгом за адресою вул.Львівська, 18 (літ.Б) в Святошинському районі м.Києва» проводяться на пам'ятці, території пам'ятки, чи в зоні охорони пам'ятки, що виключає можливість видачі відповідного припису.
Крім того, відповідно до виданих позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки вул.Львівська, 18 у Святошинському районі м.Києва №13544/О/16/009-11 від 21.11.2011, об'єкти історико-культурної архітектурної спадщини у кварталі розташування ділянки проектування відсутні, незважаючи на те, що об'єкт культурної спадщини "Дачний будинок", 1905-1908 рр., за адресою: вул. Львівська, 20 (на сьогодні: № 18а (18, літ. А)) перебував на обліку як об'єкт культурної спадщини м. Києва ще з 02.04.1998 на підставі наказу Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища від 02.04.1998 номер 15 (перезатверджений наказом Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.12.2019 № 109).
В силу п.1 ч.1 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на момент винесення спірного припису) основними складовими вихідних даних є, в тому числі, містобудівні умови та обмеження.
Частиною 5 наведеної статті передбачено, що містобудівні умови та обмеження містять:
1) назву об'єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об'єкта;
2) інформацію про замовника;
3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;
4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах;
5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;
6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);
7) мінімально допустимі відстані від об'єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;
8) планувальні обмеження (охоронні зони пам'яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об'єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони);
9) охоронні зони об'єктів транспорту, зв'язку, інженерних комунікацій, відстані від об'єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.
Перелік зазначених умов є вичерпним.
Відповідно до ч.8 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на момент винесення спірного припису) містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.
Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника або за рішенням суду.
Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:
1) за заявою замовника;
3) за рішенням суду.
У разі скасування за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.
Колегія суддів зазначає, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки вул.Львівська, 18 у Святошинському районі м.Києва №13544/О/16/009-11 від 21.11.2011 не були змінені чи скасовані та були чинними на момент винесення спірного припису та залишаються чинними на момент судового розгляду даної справи.
Беручи до уваги, що вказані містобудівні умови та обмеження не містили жодних застережень стосовно наявності в кварталі запланованої забудови будь яких об'єктів історико-культурної архітектурної спадщини, у позивача не було підстав для погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів забудови чи отримувати передбачені Законом України «Про охорону культурної спадщини» дозволи.
Також, відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» органи охорони культурної спадщини зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.
Натомість, у вказаному приписі не наведено висновків про наявність загрози пам'ятці, в чому вона полягає та до яких наслідків може призвести (пошкодження, руйнування, втрата історичної чи культурної цінності тощо), натомість вказано лише, що будівельні роботи можуть спричинити негативний вплив на стан збереження об'єкта культурної спадщини, без конкретизації відповідних наслідків.
В той же час, судом встановлено відсутність з боку позивача порушень законодавства у сфері охорони культурної спадщини.
Також у спірному приписі не зазначено про будь-які інші порушення норм чи правил у сфері охорони культурної спадщини, окрім положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», які були досліджені судом та в подальшому відхилені.
Фактично, спірний припис внесено відповідачем з метою встановлення, чи здійснюються будівельні роботи з «Будівництва готельно-житлового комплексу з об'єктами громадського призначення та підземним паркінгом за адресою вул.Львівська, 18 (літ.Б) в Святошинському районі м.Києва» в межах охоронної зони, тобто на момент його складання у відповідача не було такої інформації, що свідчить про відсутність відповідних повноважень з його складання, враховуючи положення ч.1 ст.6 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Суд зазначає, що спірним питанням у даній справі не є належність "Дачного будинку" 1905-1908 рр., за адресою: вул. Львівська, 20 (на сьогодні: № 18а (18, літ. А)) до об'єктів культурної спадщини чи необхідність врегулювання питання щодо захисту вказаної пам'ятки від негативного впливу.
Натомість, предметом даного спору є виключно правомірність винесеного відповідачем припису від 28.10.2020 №292/П.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що у відповідача були відсутні повноваження на винесення спірного припису без встановлення всіх фактичних обставин здійснення позивачем будівельних робіт з «Будівництва готельно-житлового комплексу з об'єктами громадського призначення та підземним паркінгом за адресою вул.Львівська, 18 (літ.Б) в Святошинському районі м.Києва», зокрема, що такі роботи проводились саме в межах охоронної зони, з порушенням вимог законодавства, норм і правил у сфері охорони культурної спадщини, чи могли мати визначений негативний вплив на стан збереження об'єкту культурної спадщини.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для скасування спірного припису як такого, що винесений необґрунтовано, без врахування всіх обставин та поза межами наданих законом повноважень.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нової постанови про задоволення позову.
Керуючись ст.243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Асма-Крим" - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Асма-Крим" - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати припис начальника відділу Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради від 28 жовтня 2020 року №292/П про припинення проведення будь-яких робіт за адресою: вул.Львівська, 18 (літ.Б) в Святошинському районі м.Києва та зобов'язання надати до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради для розгляду науково-проектну та/або проектну документацію щодо проведення містобудівних перетворень в частині впливу на об'єкт культурної спадщини за адресою: місто Київ, вул. Львівська, 18а (18, літ.А).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 24 лютого 2026 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма