Справа № 320/1017/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кочанова П.В.
25 лютого 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика бакалейних продуктів" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика бакалейних продуктів" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА БАКАЛЕЙНИХ ПРОДУКТІВ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 28.09.2023 № 17921/0406.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Податковим органом проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН, за результатами чого складено акт від 04.09.2023 № 18643/10-36-04-06/34514827.
Під час проведення камеральної перевірки відповідачем встановлено порушення термінів реєстрації вказаних податкових накладних, визначених п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу.
На підставі означеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2023 № 17921/0406, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 1 378 786,55 грн.
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Податковий кодекс України визначає та врегульовує суспільні відносини, що виникають у процесі справляння податків і зборів, зокрема встановлює вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків та зборів, які підлягають сплаті в Україні, а також визначає процедури їх адміністрування. Крім того, цей Кодекс окреслює коло платників податків і зборів, закріплює їх права та обов'язки, визначає компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб у процесі адміністрування податків і зборів, а також встановлює відповідальність за порушення норм податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 ПК України).
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податковий кодекс України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням вимог щодо використання кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи та забезпечити її реєстрацію в установленому законодавством порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, визначені цим Кодексом.
У разі здійснення операцій з постачання товарів або послуг платник податку - продавець зобов'язаний у передбачені законом строки оформити податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та, за вимогою покупця, надати її останньому. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до них у Єдиному реєстрі податкових накладних має здійснюватися з дотриманням граничних строків, а саме: якщо такі документи складені з 1 по 15 календарний день (включно) відповідного місяця - їх реєстрація повинна відбутися не пізніше останнього календарного дня (включно) цього місяця; якщо ж вони складені з 16 по останній календарний день (включно) місяця - реєстрація має бути здійснена не пізніше 15 календарного дня (включно) місяця, наступного за тим, у якому їх складено. У разі недотримання зазначених строків до платника застосовуються штрафні санкції відповідно до вимог цього Кодексу (пункт 201.10 статті 201 ПК України).
З огляду на викладене, у період виникнення спірних правовідносин норми Податковий кодекс України покладали на платників податку на додану вартість обов'язок забезпечити своєчасну реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податковий кодекс України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, визначеного статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в Єдиному реєстрі податкових накладних (за винятком окремо визначених випадків, зокрема щодо операцій, звільнених від оподаткування, оподатковуваних за нульовою ставкою, а також спеціальних накладних, складених відповідно до статей 198, 199 та пункту 201.4 цього Кодексу) тягне за собою накладення на відповідного платника штрафу. Розмір такого штрафу залежить від тривалості порушення строку реєстрації та становить:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної у відповідних податкових накладних або розрахунках коригування - у разі прострочення до 15 календарних днів;
20 відсотків - у разі прострочення від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків - у разі прострочення від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків - у разі прострочення від 61 до 365 календарних днів;
50 відсотків - у разі прострочення на 366 і більше календарних днів.
Аналіз наведених положень Податковий кодекс України свідчить про те, що податкове правопорушення, пов'язане з несвоєчасною реєстрацією податкової накладної, вважається вчиненим з моменту спливу граничного строку її реєстрації, встановленого пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу. При цьому тривалість затримки має значення виключно для визначення розміру штрафної санкції, але не впливає на кваліфікацію самого правопорушення.
18 березня 2020 року набрав чинності Закон України № 533-IX від 17.03.2020 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». Відповідно до цього Закону підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податковий кодекс України було доповнено пунктом 52-1 (з урахуванням змін, внесених законами № 540-IX та № 591-IX).
Зазначеним пунктом передбачено, що за порушення податкового законодавства, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінет Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню COVID-19, штрафні санкції не застосовуються, за винятком окремо визначених випадків. Також у цей період пеня платникам податків не нараховується, а нарахована, але не сплачена пеня підлягає списанню.
Таким чином, законодавець шляхом внесення відповідних змін до Податковий кодекс України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, у тому числі за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН у визначений період.
Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України прямо встановлював часові межі незастосування штрафних санкцій - з 1 березня 2020 року і до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершувалася дія карантину.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховний Суд у постанові від 10.12.2021 у справі № 420/10367/20, в якій зазначено, що штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у ЄРПН у період з 1 березня 2020 року до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершувалася дія карантину, не застосовуються.
Надалі постановою Кабінет Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину…» карантин було скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України.
Водночас ще до завершення карантину в Україні було запроваджено воєнний стан на підставі Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», строк дії якого надалі продовжувався відповідними указами Президента України та станом на момент розгляду справи залишається чинним.
З метою забезпечення підтримки військових та правоохоронних підрозділів у протидії збройній агресії російської федерації, а також для врегулювання прав і обов'язків платників податків у цей період, Верховна Рада України прийняла Закон України № 2118-IX від 03.03.2022, який набрав чинності 07.03.2022.
Цим Законом підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податковий кодекс України було доповнено пунктом 69, яким передбачено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Зокрема, підпунктами 69.1 та 69.9 цього підрозділу встановлено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок, у тому числі щодо сплати податків і зборів, подання звітності, реєстрації податкових або акцизних накладних і розрахунків коригування, подання електронних документів щодо залишків та обігу пального або спирту етилового, такі платники звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом, за умови обов'язкового виконання відповідних обов'язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Крім того, для платників податків і контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У зв'язку з прийняттям Закон України № 2142-IX від 24.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податковий кодекс України слова «трьох місяців» були замінені словами «шести місяців», що подовжило строк для виконання відповідних обов'язків після припинення або скасування воєнного стану.
Надалі, у зв'язку з набранням чинності 27.05.2022 Закон України № 2260-IX від 12.05.2022, підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податковий кодекс України було викладено в новій редакції.
Відповідно до цієї редакції, у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок, зокрема щодо дотримання строків сплати податків і зборів, подання звітності (у тому числі передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу), реєстрації податкових або акцизних накладних та розрахунків коригування, подання електронних документів щодо залишків та обігу пального або спирту етилового, такі платники звільняються від відповідальності за умови обов'язкового виконання відповідних обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Крім того, платники податків, які мали можливість своєчасно виконувати свої податкові обов'язки, також звільнялися від відповідальності за їх несвоєчасне виконання у випадку, якщо граничні строки виконання припадали на період з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом № 2260-IX, за умови реєстрації податкових накладних і розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків і зборів не пізніше 31 липня 2022 року.
Також було передбачено, що порядок підтвердження можливості або неможливості виконання платником податків своїх обов'язків, а також перелік підтвердних документів, визначається центральним органом виконавчої влади, який формує та реалізує державну фінансову політику.
Отже, з моменту набрання чинності Законом № 2260-IX звільнення від відповідальності, передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податковий кодекс України, було поставлено у залежність від належного підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податкового обов'язку, зокрема щодо реєстрації податкових накладних у відповідному реєстрі.
Цим же Законом підпункт 69.2 пункту 69 зазначеного підрозділу було викладено у новій редакції, відповідно до якої у разі встановлення порушень за результатами перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з нормами цього Кодексу та інших законів, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, визначених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу. При цьому норми щодо мораторію на застосування штрафних санкцій у період дії воєнного або надзвичайного стану, а також карантину, встановленого Кабінет Міністрів України з метою запобігання поширенню COVID-19, не підлягали застосуванню.
Таким чином, починаючи з 27.05.2022 було припинено застосування законодавчих положень щодо мораторію на штрафні санкції, які раніше поширювалися на правовідносини, врегульовані пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податковий кодекс України.
Крім того, Законом № 2260-IX внесено зміни до підпункту 69.9 пункту 69 цього ж підрозділу, відповідно до яких зупинення перебігу строків для платників податків і контролюючих органів більше не поширювалося на строки реєстрації податкових накладних і розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та сплати податків і зборів.
Також пункт 69 було доповнено підпунктом 69.1-1, згідно з яким платники податку на додану вартість зобов'язані забезпечити у строки, визначені підпунктом 69.1, реєстрацію податкових накладних і розрахунків коригування, граничний строк реєстрації яких припадає на відповідні періоди, а також привести у відповідність податковий кредит, задекларований на підставі первинних документів, з урахуванням даних зареєстрованих у ЄРПН накладних.
Згодом Закон України № 2836-IX від 13.12.2022 (чинний з 03.01.2023) виклав підпункт 69.1 у новій редакції. Зокрема було встановлено, що платники, які мають можливість своєчасно виконувати свої обов'язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних і розрахунків коригування, складених у період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, за умови їх реєстрації не пізніше 15 липня 2022 року. Для зведених податкових накладних, складених відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 цього Кодексу, було встановлено строк реєстрації не пізніше 20 липня 2022 року.
З урахуванням наведеного нормативного регулювання суд зазначає, що платник податків звільнявся від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у період дії мораторію, встановленого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податковий кодекс України, а саме з 01.03.2020 по 26.05.2022.
Оскільки правопорушення, пов'язане з несвоєчасною реєстрацією податкових накладних у ЄРПН, має триваючий характер і починається з наступного дня після граничного строку реєстрації та припиняється в день фактичної реєстрації, то у випадку, коли податкова накладна складена під час дії мораторію, але зареєстрована після його скасування (після 26.05.2022), відповідальність застосовується за період, коли підстави для звільнення від неї вже не існували.
Разом з тим, з урахуванням змін, внесених Законом № 2836-IX, підпункт 69.1 передбачив перехідний період до 15.07.2022 для реєстрації накладних, складених з 1 лютого по 31 травня 2022 року без застосування штрафів.
Отже, у разі якщо податкові накладні або розрахунки коригування були складені у зазначений період, але зареєстровані після 15 липня 2022 року з порушенням строку, контролюючий орган мав правові підстави застосувати штрафні санкції відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податковий кодекс України.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховний Суд у постанові від 30.01.2024 у справі № 280/4484/22.
Крім того, у постанові від 07.02.2024 у справі № 380/7070/23 Верховний Суд звернув увагу на те, що держава не створила такого правового регулювання та фактичних умов, які дозволили б платникам податків завчасно передбачити наслідки нереєстрації до 26.05.2022 податкових накладних, складених до 24.02.2022.
Фактично з 27.05.2022 платники, які не зареєстрували накладні з граничним строком до 23.02.2022, автоматично підпадали під відповідальність. При цьому Закон № 2260-IX був опублікований 26.05.2022 в умовах воєнного стану та обмеженої роботи електронних сервісів, без належного попереднього роз'яснення його наслідків для платників.
Отже, законодавець не забезпечив умов для реєстрації таких накладних у розумний строк за попередньо передбачуваного режиму звільнення від відповідальності до завершення карантину.
Системний аналіз норм Податковий кодекс України свідчить, що з 27.05.2022 платники, які не зареєстрували накладні, складені з 1 лютого по травень 2022 року, отримали додатковий період до 15.07.2022 для їх реєстрації без застосування штрафів.
Водночас для накладних, складених до 31.01.2022, такий перехідний період законодавством не було встановлено, що також свідчить про нерівність умов притягнення до відповідальності.
З урахуванням принципу верховенства права та заборони дискримінації платників податків, передбаченої підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Податковий кодекс України, відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних має застосовуватися за однакових умов до всіх платників, на яких до 27.05.2022 поширювалася дія мораторію.
Вирішальним критерієм у таких спорах є можливість платника виконати свій обов'язок. Усі платники повинні мати однакові умови для уникнення відповідальності шляхом реєстрації накладних у відповідний перехідний період - до 15.07.2022.
Водночас у цій справі посилання позивача на звільнення від відповідальності за умови реєстрації накладних до 15.07.2022 є безпідставними, оскільки спірні накладні були складені починаючи з вересня 2022 року.
Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, складені з вересня 2022 року по липень 2023 року, були зареєстровані у ЄРПН у період з листопада 2022 року по серпень 2023 року з порушенням строків, визначених пунктом 201.10 статті 201 Податковий кодекс України. Відтак у контролюючого органу були наявні правові підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу.
В період дії воєнного стану правовідносини щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН регулюються нормами Податкового кодексу України з урахуванням особливостей, визначених у пункті 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» цього кодексу.
З 27.05.2022 відновлено відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних. Відповідно податкові накладні, які складені з 27.05.2022 (з 27 травня і до 31 травня 2022 року відповідальність за несвоєчасну реєстрацію не застосовуватиметься за умови реєстрації таких накладних до 15.07.2022), мають бути зареєстровані в ЄРПН з дотриманням встановлених строків, за умови, що платник податків має можливість своєчасно виконувати такий обов'язок (порядок підтвердження неможливості виконання платником податків обов'язків та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику).
Слід зазначити, що строки для реєстрації податкових накладних визначені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, і до 08.02.2023 були незмінними, а саме для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом
Проте, у зв'язку з прийняттям Законом України від 12.01.2023 № 2876-IX «Про внесення змін до розділу XX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування» (Закон № 2876-IX), який набрав чинності 08.02.2023, підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України був доповнений пунктами 89 та 90, якими на період дії воєнного стану збільшені строки реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування та зменшені розміри штрафних санкцій за їх порушення.
Зокрема, відповідно до пункту 89 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
В свою чергу, пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого для пункту 89 цього розділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлюється у розмірі: 2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.1997 № 1-зп/1997, стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Також Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/1999 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України визначив, що положення вказаної вище норми про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Тобто, в нормативно правовому акті, який пом'якшує або скасовує відповідальність юридичних осіб, повинно бути прямо зазначено про його зворотною дію в часі.
Закон № 2876-IX не містить прямої вказівки про надання його нормам зворотної дії в часі, а отже його дія не розповсюджується на період до набрання ним чинності. Крім того, відповідальність, встановлена пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, застосовується за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого для пункту 89 цього розділу, тобто прямо пов'язана зі збільшеними строками реєстрації податкових накладних.
Податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної.
А тому розповсюджувати дію пунктів 89, 90 на правовідносини, які були припинені (тобто податкові накладні складені та зареєстровані з порушенням строку, який визначений пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, до внесення змін Законом № 2876-IX) є неможливим.
Відтак збільшений строк на реєстрацію податкових накладних та зменшений розмір штрафних санкцій може бути застосований лише щодо податкових накладних, складених та зареєстрованих несвоєчасно після набрання чинності Законом №2876-IX або до накладних, строк реєстрації яких не скінчився станом на день набрання чинності цим Законом (08.02.2023), тобто до податкових накладних складених з 16.01.2023.
Крім того, всі податкові накладні, відносно яких контролюючим органом встановлено порушення строків їх реєстрації в ЄРПН, складені до 15.01.2023, а відтак на них не розповсюджуються положення пунктів 89, 90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, щодо збільшених строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних, так і зменшених розмірів штрафних санкцій за їх порушення.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена в постановах від 16 квітня 2024 року у справі № 460/21543/23, від 11 квітня 2024 року у справі №380/14133/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 520/18349/23, від 12 березня 2024 року у справі № 160/13661/23, від 06 лютого 2024 року у справі № 160/10740/23, від 30 січня 2024 року у справі № 280/4484/23.
Отже, доводи позивача, що законодавець передбачив ретроспективну дію положень зазначених норм (пунктів 89, 90) в частині граничних строків реєстрації податкових накладних та в частині розміру штрафу за порушення граничного строку передбаченого для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, є помилковими.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції на підставі пункту 120-1.1. статті 120-1 ПК України у період складання податкових накладних до 16.01.2023 та з урахуванням пунктів 89, 90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо податкових накладних, складених з 16.01.2023.
Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення від 28.09.2023 № 17921/0406 є правомірним та не підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика бакалейних продуктів" - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма