Справа № 640/15396/20 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. САГУН
24 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Вівдиченко Т.Р., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0000060-3314-2652 від 11 січня 2020 року в частині визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 4 503,15 грн. (з яких: 2 083,73 грн за 2016 рік; 2 419,42 грн за 2017 рік);
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0000063-3314-2652 від 11 січня 2020 року;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0000064-3314-2652 від 11 січня 2020 року в частині визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 2 334,28 грн (з яких: 851,41 грн за 2016 рік; 1 482,87 грн за 2017 рік).
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до пп.266.7.2, п. 266.7 статті 266 Податкового кодексу України відповідач мав право визначити суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік до 01 липня 2017 року, за 2017 рік до 01 липня 2018 року. Натомість, таке податкове зобов'язання визначено відповідачем поза межами вказаного граничного строку.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що порушення строку, визначеного статтею 266 Податкового кодексу України не є самостійною та достатньою підставою для визнання спірних рішень протиправними, так як із спливом строку, визначеного наведеною нормою, відповідач не втрачає право на нарахування податкових зобов'язань.
Вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення за податковий період 2016-2018 роки прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2025 та від 01.10.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Від ОСОБА_1 до суду 16.09.2025 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у власності громадянки ОСОБА_1 знаходяться об'єкти нерухомого майна:
- квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 114,0 кв. м. з 18.08.2015 року;
- садовий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ,загальна площа садового будинку 279,0 кв.м. з 09.04.2013 року;
- нежилі приміщення (в літ.В) з №1 по №13 (групи приміщень № 52) загальною площею 384,60 кв.м. з 29.03.2012 року за адресою: АДРЕСА_3 .
ГУ ДПС у м. Києві проведено обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та прийнято податкові повідомлення - рішення за 2016-2018 роки від 11.01.2020:
- за квартиру - податкове повідомлення-рішення №0000064-3314-2652 на загальну суму 4 634,58 грн, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власникам об'єктів житлової нерухомості 18010200» за 2016 рік-на суму 851,41 грн, за 2017 рік-на суму 1 482,87 грн та за 2018 рік - на суму 2 300,30 грн;
- за садовий будинок - податкове повідомлення - рішення № 0000060-3314-2652 на загальну суму 10132,84 грн, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власникам об'єктів житлової нерухомості 18010200» за 2016 рік - га суму 2 083,73 грн, за 2017 рік - на суму 2 419,42 грн та за 2018 рік - на суму 5 629,69 грн.
- за нежилі приміщення - податкове повідомлення - рішення № 000063-3314-2652 на загальну суму 14530,19 грн, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власникам об'єктів житлової нерухомості 18010300» за 2016 рік - на суму 5 299,79 грн та за 2017 рік - на суму 9 230,40 грн.
Позивач 30 січня 2020 року подав до Державної податкової служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення Відповідача №№0000060-3314-2652, 0000063-3314-2652 та 0000064-3314-2652 від 11 січня 2020 року.
ДПС України 23 березня 2020 року прийняла рішення про результати розгляду скарги №1308/Б/99-00-08-05-04-09, яким залишила без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.
Позивач частково не погоджується з оскаржуваними рішеннями в частині нарахування податкового зобов'язання за періоди 2016-2017 роки, вважає рішення в оскаржуваній нею частині необґрунтованими та такими, що були прийняті в результаті правопорушень зі сторони відповідача, а відтак такими, що підлягають частковому скасуванню в судовому порядку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не дотримано вимог підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України у зв'язку із чим спірні податкові повідомлення-рішення частково є протиправними.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
Згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування, згідно з положеннями пп. 266.2.1 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Положеннями пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 вказаного Кодексу встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктами 265.7.1, 265.7.2 пункту 265.7 статті 265 Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення-рішення про визначення суми податку як з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, так і плати за землю обчислюється та надсилається платнику податків до 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
07.12.2017 прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» № 2245-VIII, яким пункт 266.10 статті 266 ПК України доповнено підпунктами 266.10.2 і 266.10.3, змістом яких визначено:
«У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.
Податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу».
Отже, вказаним Законом дозволено контролюючим органам визначати грошове зобов'язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітні податкові періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.
Положення вказаного Закону набрали чинності з 01.01.2018, в той час, коли оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені за період 2016, 2017 роки, тобто, вже після закінчення податкового періоду, за які визначено грошові зобов'язання.
Колегія суддів дійшла висновку, що пп.266.10.3 п.266.10 статті 266 Податкового кодексу України, який передбачає визначення грошового зобов'язання із земельного податку в межах 1095-денного строку, слід застосовувати з того звітного періоду, в якому такі повноваження податковому органу були надані, тобто з 2018 звітного року.
Так, у даному випадку, контролюючий орган при визначенні податкового зобов'язання за 2016 рік, за 2017 рік повинен був дотримуватись приписів пп.266.7.2. п.266.7 статті 266 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, має бути винесено до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), а не п.п.266.10.3 п.266.10 статті 266 Податкового кодексу України, з огляду на те, що вказана норма почала діяти лише з 01.01.2018.
Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Оскільки вказані зміни до Податкового кодексу набрали чинності з 01.01.2018, то їх неможливо застосувати до правовідносин, які виникли до набрання чинності новими правилами оподаткування.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 29 січня 2019 року у справі №817/213/16.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0000060-3314-2652 від 11 січня 2020 року в частині визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 4 503,15 грн (з яких: 2 083,73 грн за 2016 рік; 2 419,42 грн за 2017 рік); податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0000063-3314-2652 від 11 січня 2020 року, а також податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0000064-3314-2652 від 11 січня 2020 року в частині визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 2 334,28 грн. (з яких: 851,41 грн за 2016 рік; 1 482,87 грн за 2017 рік), тому наявні підстави для їх скасування в цій частині.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо підстав нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки у цій справі вказані обставини не є спірними.
Стосовно доводів апелянта, що невручення податкового повідомлення рішення до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду, звільняє платника податків лише від відповідальності за несвоєчасність сплати податкового зобов'язання, проте не звільняє від обов'язку сплати такого податку, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки правовідносини, що є предметом даної справи стосуються податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та регулюються приписами статті 266 Податкового кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду не спростовують.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року у справі №640/15396/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина
Судді Т.Р.Вівдиченко
О.В.Карпушова