Справа № 580/7646/25 Головуючий у 1 інстанції: Бабич А.М.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
24 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М.
Ключковича В.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: невизнання поважною причини неприбуття по повістці №2404(ТГ) на 09.06.2025 на 09:30 за станом здоров'я, що підтверджується консультативним висновком хірурга, рекомендацією лікаря, медичними дослідженнями та рекомендованим оперативним лікуванням від 09.06.2025; внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про розшук ТЦК (від 12.06.2025) ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати виявлені порушення військового обліку, а саме, розшук ТЦК ОСОБА_1 у додатку «Резерв+».
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 актуалізувати інформацію стосовно ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг", шляхом вилучення запису про порушення правил військового обліку та оголошення у розшук від 12.06.2025.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що про причини свого неприбуття до ТЦК та СП по повістці повідомив у встановленому законом порядку, шляхом надання заяви з підтверджуючими медичними документами, в якій просив визнати поважною причину неможливості прибуття за повісткою, відкласти час та дату прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 з 09.06.2025 на більш пізній строк та не притягувати до відповідальності передбачену за неявку по повістці. Апелянт вважає, що ним доведений факт значного погіршення стану здоров'я та наявності хвороби, крім того, вважає, що виконав вимоги Закону щодо повідомлення відповідача про причини своєї неявки до ТЦК по повістці.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно паспорту НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України. Має військовий квиток серії НОМЕР_2 від 19.10.2020.
ІНФОРМАЦІЯ_1 виписано ОСОБА_1 повістку №2404 (ТГ) про необхідність прибуття на 09.06.2025 о 9 год. 30 хв. для проходження військово-лікарської комісії та уточнення облікових даних.
ОСОБА_1 подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву від 09.06.2025 про неможливість прибуття, оскільки проходить обстеження та дослідження за направленням лікаря у зв'язку зі встановленим діагнозом ліпоми передньої черевної стінки лівого передпліччя, лікування якого призначено на 27.06.2025. Тому, просив відкласти його прибуття на іншу дату та визнати причини неприбуття поважними.
ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 16 червня 2025 року №2/2/1346 повідомив ОСОБА_1 , що ним особисто була підписана повістка на 02.06.2025 від 24.04.2024 для явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також, мобілізаційне розпорядження №1 від 24.04.2025, оскільки, він перебуває в оперативному резерві першої черги. Після неявки на 02.06.2025 йому надіслана повістка на 09.06.2025. Також, ОСОБА_1 повідомлено, що надані ним консультаційні висновки лікарів від 13.08.2024 з плановою датою повторного обстеження на 27.06.2025 не є підставою його неявки 02.06.2025 та 09.06.2025. Попереджено про кримінальну відповідальність.
Згідно з відомостями в системі «Резерв+» станом на 20.06.2025, ОСОБА_1 уточнив військово-облікові дані 18.05.2024 вчасно, але з 12.06.2025 його розшукує ТЦК.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», (зі змінами) введено правовий режим воєнного стану на території України, який триває і на даний час.
Відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-IX, оголошено загальну мобілізацію.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1-2 статті 1 вищевказаного Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно частини 3 статті 1 Закону № 2232-XII, військовий обов'язок включає, зокрема, взяття громадян на військовий облік, дотримання правил військового обліку.
За приписами частини 9 статті 1 Закону № 2232-XII, щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
В силу вимог абзацу 6 частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону № 2232-ХІІ, персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ, взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов'язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу; жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - положення №154).
Відповідно до п. 1 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Згідно пункту 2 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.
Відповідно до пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого: здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Пункт 79 Порядку № 1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20); виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII).
Статтею 1 вищевказаного Закону визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Відповідно до статті 2 Закону №1951-VIII, основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку.
Згідно пунктів 1-2 частини 1 статті 3 Закону №1951-VIII, основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
В силу положень ст. 6 Закону №1951-VIII, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Положеннями частин 8-9 статті 5 Закону №1951-VIII передбачено, що органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Частиною 3 статті 14 Закону №1951-VIII передбачено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до вимог законодавства, внесення до Реєстру відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також їх актуалізація, є не правом, а обов'язком органу ведення Реєстру. При цьому, повнота та своєчасність внесення відомостей є однією з базових засад функціонування Реєстру.
Положеннями пункту 12 розділу III «Відомості, що вносяться до Реєстру» Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94, передбачено, що отримання призовником, військовозобов'язаним та резервістом інформації про своє включення (не включення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, здійснюється після особистого звернення та письмового запиту (в якому вказується прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує особу, яка подає запит) до органу ведення Реєстру або в електронному вигляді через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації.
Згідно зі ст. 14-1 Закону України № 1951-VІІІ, електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов'язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Вказаний кабінет реалізовано у форматі застосунку Резерв+.
Згідно військово-облікового документу сформованого за допомогою застосунку «Резерв+», в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів наявна інформація про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та перебування позивача з 12.06.2025 у розшуку ТЦК (а.с. 21-25).
Так, підставою внесення зазначених даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стало порушення позивачем військового обліку, що виразилось у неприбутті за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 за повісткою № 2404 (ТГ) від 03.06.2025 про необхідність явки на 09:30 год. 09.06.2025 для проходження військово-лікарської комісії та уточнення облікових даних.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву від 09 червня 2025 року, в якій зазначив про неможливість прибути 09.06.2025 на 09:30 год. до ТЦК та СП, у зв'язку з проходженням додаткових обстежень та досліджень за направленням лікаря, до якої додав: консультацію хірурга від 09.06.2025, дослідження УЗД від 09.06.2025, довідку про амбулаторне лікування з рекомендацією лікаря на оперативне лікування - 27.06.2025 (а.с. 32).
У поданій заяві позивач вказав, що, відповідно до консультативного висновку лікаря-хірурга від 09.06.2025, йому проведено медичний огляд за яким встановлено діагноз-ліпома передньої черевної стінки лівого передпліччя (доброякісне новоутворення жирової тканини) та призначено оперативне лікування на 27.06.2025.
У зв'язку з цим, позивач просив відкласти час та дату прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 з 09.06.2025 на більш пізній строк та не притягувати до відповідальності передбачену за неявку по повістці.
У відповідь на заяву позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 16 червня 2025 року №2/2/1346 повідомив ОСОБА_1 , що ним особисто була підписана повістка на 02.06.2025 від 24.04.2024 для явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також, мобілізаційне розпорядження №1 від 24.04.2025, оскільки, він перебуває в оперативному резерві першої черги (а.с. 33).
При цьому, відповідач звернув увагу на те, що після неявки на 02.06.2025 позивачу надіслана повістка на 09.06.2025. Також, ОСОБА_1 повідомлено, що надані ним консультаційні висновки лікарів від 13.08.2024 з плановою датою повторного обстеження на 27.06.2025 не є підставою його неявки 02.06.2025 та 09.06.2025.
З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 3 статті 22 Закону № 3543-XII передбачено, що поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У контексті приписів частини 3 статті 22 Закону № 3543-XII, колегія суддів виходить з того, що поважність причини неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, повинна оцінюватися крізь призму критерію об'єктивної неможливості особистої явки, а не лише факту наявності захворювання. Сам факт захворювання або призначення лікування не є автоматичною підставою для звільнення від обов'язку прибуття, якщо не доведено, що стан здоров'я у конкретний день та час унеможливлював таке прибуття.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що хвороба громадянина вважається поважною причиною неприбуття за повісткою в ТЦК та СП у разі, якщо вона позбавила його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк.
Слід зазначити, що надані позивачем медичні документи містять відомості про амбулаторний огляд ОСОБА_1 та рекомендацію щодо планового оперативного лікування, однак, не містять висновку про тимчасову непрацездатність, перебування на стаціонарному лікуванні, заборону пересування чи інші медичні обмеження, які б об'єктивно унеможливлювали його особисту явку до ТЦК та СП саме 09.06.2025 о 09:30 год.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що сам по собі факт встановлення позивачу діагнозу та призначення оперативного втручання на іншу дату (27.06.2025) не свідчить про неможливість прибуття позивача 09.06.2025 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначений у повістці час.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем до заяви від 09.06.2025 документи обґрунтовано не враховані відповідачем, оскільки не доводять непрацездатності позивача.
Крім того, матеріали справи свідчать, що виклику повісткою на 09.06.2025 передувала попередня неявка позивача до ТЦК та СП за повісткою на 02.06.2025, водночас, доказів на підтвердження поважності причин неприбуття 02.06.2025 позивачем суду не надано.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, здійснивши внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та оголошення позивача у розшук з 12.06.2025, діяв у межах наданих законом повноважень, на підставі та у спосіб, визначені законодавством.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.