Справа № 620/10365/25 Суддя (судді) першої інстанції: Марія ДУБІНА
24 лютого 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,
за участю секретаря Коренко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прилуцької міської ради Чернігівської області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прилуцької міської ради Чернігівської області, Прилуцького міського голови Попенко Ольги Михайлівни про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправними та скасувати рішення Прилуцької міської ради Чернігівської області (шістдесят першої (позачергової) сесії восьмого скликання) від 19.06.2025 № 31 «Про внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради та її затвердження»;
- визнати протиправними та скасувати розпорядження Прилуцького міського голови Прилуцької міської ради Чернігівської області від 23.06.2025 № 77к «Про попередження»;
- визнати протиправними та скасувати розпорядження Прилуцького міського голови Прилуцької міської ради Чернігівської області від 20.08.2025 № 99к «Про звільнення»;
- поновити її на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності з 26.08.2025;
- стягнути з Прилуцької міської ради Чернігівської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.08.2025 по день ухвалення судом рішення у справі.
В обґрунтовання позовних вимог позивачка посилається на протиправність оспорюваних рішень відповідачів про внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради, про її попередження та звільнення, оскільки вона повністю виконувала покладені на неї посадові обов'язки у строки та спосіб, передбачені профільним законодавством України, контролювала та організовувала діяльність головного спеціаліста з інвестиційної діяльності, а отже добросовісно, вчасно й законно виконувала трудову функцію з моменту затвердження її на посаду; рішення Прилуцької міської ради Чернігівської області від 19.06.2025 № 31 «Про внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради та її затвердження», розпорядження Прилуцького міського голови від 23.06.2025 № 77к «Про попередження» та від 20.08.2025 № 99к «Про звільнення» прийняті відповідачами всупереч положень Конституції України, Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), Регламенту Прилуцької міської ради, затвердженого рішенням Прилуцької міської ради Чернігівської області від 16.01.2025 № 11 (далі Регламент Прилуцької міської ради), Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР) та Закону України від 07.06.2001 № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі Закон № 2493-III), оскільки ними було порушено порядок повідомлення про скликання шістдесят першої (позачергової) сесії Прилуцької міської ради восьмого скликання, а також інформування депутатів, населення та засобів масової інформації, порядок ведення шістдесят першої (позачергової) сесії Прилуцької міської ради восьмого скликання шляхом повернення до формування порядку денного після розгляду всіх питань порядку денного, порушено право позивачки на безпосередню участь у процесі прийняття оскаржуваного рішення, через ініціювання пропозиції про необхідність внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради неналежним суб'єктом, через безпідставність та необґрунтованість причин і обставин прийняття Прилуцькою міською радою рішення про скорочення саме її посади, а також через порушення процедури скорочення її посади та її вивільнення. Також позивачка вказує на неналежне її попередження про наявні у Прилуцькій міській раді вакансії та недотримання строку на обрання нею вакантної посади. Окрім того позивачка зазначає, що прийняття відповідачами вказані рішення, якими порушено її трудові права, має наслідком поновлення її на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26.08.2025 по день ухвалення рішення у справі.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року позов задоволено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачці не було запропоновано всі вакансії які були (з'явилися) на підприємстві, аж до моменту звільнення. При цьому, розпорядження про звільнення позивачки було прийнято 20.08.2025, тобто до закінчення двомісячного строку попередження про майбутнє звільнення, незважаючи на те, що позивачка мала права обрати одну із вакантних посад або відмовитися від її зайняття у період з 23.06.2025 до 23.08.2025 (включно).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що Згідно із витягом із рішенням від 20.05.2022 № 4 «Про затвердження заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів» Прилуцька міська рада Чернігівської області затвердила ОСОБА_1 на посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності.
01.06.2022 ОСОБА_1 прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування, про що свідчить відповідний запис № 18 у її трудовій книжці.
На підставі розпорядження Прилуцького міського голови від 18.06.2025 № 85р «Про скликання 61 (позачергової) сесії міської ради 8 скликання вирішено провести 61 (позачергову) сесію міської ради 8 скликання 19.06.2025 об 16.00 у сесійній залі міської ради.
Пунктом 2 вказаного розпорядження зобов'язано начальника відділу інформаційно- аналітичного забезпечення міської ради проінформувати депутатів міської ради та засоби масової інформації про скликання сесії і забезпечити її підготовку.
Судом встановлено, що розпорядження міського голови від 18.06.2025 № 85р оприлюднено на офіційному сайті Прилуцької міської ради https://pryluky.cg.gov.ua у рубриці «Організаційно-розпорядчі документи», також повідомлення про скликання зазначеного засідання 18.06.2025 розміщено на офіційному сайті Прилуцької міської ради в рубриці «Анонси».
Так, на офіційному веб-сайті Прилуцької міської ради (електронне джерело: https://pryluky.cg.gov.ua) повідомлення про скликання позачергової сесії, яка відбулась о 19.06.2025 об 16 год. 00 хв., оприлюднено 18.06.2025 о 16 год. 58 хв., а розпорядження міського голови про скликання позачергової сесії від 18.06.2025 № 85р оприлюднено 18.06.2025 об 17 год. 52 хв.
За змістом розпорядження Прилуцької міської ради від 18.06.2025 № 85р на розгляд сесії було винесено 30 окремих питань, серед яких відсутня вказівка на розгляд питання про внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради.
У свою чергу, судом встановлено, що проєкт рішення «Про внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради та її затвердження» підготовлений депутатами … та унесено до порядку денного …безпосередньо під час засідання 19.06.2025 за відповідним рішенням ради».
За змістом протоколу 61 (позачергової) сесії Прилуцької міської ради від 19.06.2025 (аркуш 25), на сесії було надано слово для виступу представнику громадської організації «Ветерани ТРО Прилуччини», який «висловив думку «мешканців міста»-військовослужбовців щодо доцільності посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності». Після чого, депутат міської ради Артем Аніщенко «підтримав попереднього виступаючого та запропонував повернутися до формування порядку денного та внести питання про скорочення посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності». Депутат міської ради Сергій Чміль «запропонував проєкт рішення «Про внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради та її затвердження».
Рішенням від 19.06.2025 № 31 «Про внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради та її затвердження» відповідно до статей 26 та 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з метою раціонального використання бюджетних коштів Прилуцької міської ради Чернігівської області остання вирішила:
« 1. Унести зміни до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради: скоротити посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності (1 одиниця).
2. Затвердити організаційну структуру та чисельність Прилуцької міської ради (додається).
3. Вважати таким, що втратив чинність, пункт 2 рішення міської ради (46 (позачергова) сесія 8 скликання) від 04.11.2023 № 38 «Про внесення змін до організаційної структури та чисельності міської ради та її затвердження».
4. Відділу бухгалтерського обліку та звітності міської ради (Інна ЯЦЕНКО) унести зміни до штатного розпису міської ради.
5. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну депутатську комісію з питань регламенту, депутатської етики, законності та правопорядку (Максим СУМЦОВ)».
Вказаним рішенням Прилуцькою міською радою затверджено оновлену організаційну структуру та чисельність Прилуцької міської ради, зокрема в апараті міської ради скорочено 1 одиницю штатну посаду «заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності», яку обіймала ОСОБА_1 .
На виконання рішення від 19.06.2025 № 31, у зв'язку із внесеними змінами до організаційної структури та чисельності Відповідача-1, розпорядженням Прилуцької міської голови Попенко О.М. від 23.06.2025 № 77к «Про попередження» зобов'язано начальника відділу по роботі з кадрами міської ради попередити заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності Авер'янову Є.С. про звільнення із займаної посади 25.08.2025 у зв'язку із скороченням посади; попереджено позивачку про те, що посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності скорочено; на підставі статті 49-2 КЗпП України попереджено про майбутнє звільнення позивачки із займаної посади у зв'язку із скороченням вищезазначеної посади з 25.08.2025 згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України; повідомлено, що в міській раді є такі вакантні посади:
- спеціаліст першої категорії відділу звернень громадян міської ради;
- спеціаліст першої категорії відділу інформаційно-аналітичного забезпечення міської ради; -
- спеціаліст першої категорії відділу ведення Державного реєстру виборців міської ради;
- секретар керівника; запропоновано зайняти одну із вищезазначених посад з урахуванням вимог Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»;
у разі прийняття пропозиції не пізніше, ніж через два місяці подати заяву міському голові; у разі відмови у той самий термін повідомити про прийняте рішення; повідомлено, що у разі незгоди ОСОБА_1 буде звільнено через два місяці після попередження;
Із текстом попередження, підписаного міським головою, позивачка ознайомилась, однак відмовилась від проставлення свого підпису в цьому попередженні від 23.06.2025 з тих причин, що її «права трудові порушені», про що вказує відповідний запис у графі «Ознайомлений:» покажчику розсилки розпорядження від 23.06.2025 № 77к.
23.06.2025 представниками Прилуцької міської ради складено Акт про відмову від ознайомлення з попередженням міського голови від 23.06.2025, за змістом якого: « 23.06.2025 ОСОБА_1 , заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності відмовилась ознайомлюватись під особистий підпис з попередженням щодо звільнення та запропонованими посадами».
23.06.2025 Позивачка ознайомилася з даним попередженням про скорочення та вакантними посадами.
При цьому судом встановлено, що в матеріалах справи наявне повідомлення про наявність в міській раді вакантних посад з тими ж самими реквізитами, які й містяться у повідомленні, з яким позивачка була ознайомлена 23.06.2025 з відмінністю в тому, що заміть посади «спеціаліст першої категорії відділу ведення Державного реєстру виборців міської ради» вказано посаду «провідний спеціаліст першої категорії відділу ведення Державного реєстру виборців міської ради», яку не було запропоновано позивачці, що підтверджується також відеозаписом, на якому зафіксовано всю процедуру попередження позивачки про майбутнє звільнення, яке відбувалось 23.06.2025, та який міститься в матеріалах справи.
В подальшому, 20.08.2025 розпорядженням Прилуцького міського голови № 99к «Про звільнення» ОСОБА_1 звільнено у зв'язку із скороченням посади (пункт 1 статті 40 КЗпП України) з 25.08.2025 з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати (стаття 44 КЗпП України).
Позивачка вважаючи протиправними рішення Прилуцької міської ради Чернігівської області (шістдесят першої (позачергової) сесії восьмого скликання) від 19.06.2025 № 31 «Про внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради та її затвердження», розпорядження Прилуцького міського голови Прилуцької міської ради Чернігівської області від 23.06.2025 № 77к «Про попередження», розпорядження Прилуцького міського голови Прилуцької міської ради Чернігівської області від 20.08.2025 № 99к «Про звільнення» звернулась до суду з цим позовом.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також їх посадові особи зобов'язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Аналіз наведеної конституційної норми дає підстави дійти висновку, що діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування здійснюється за спеціально-дозвільним типом правового регулювання, який ґрунтується на принципі: «дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу істотно обмежує зазначених суб'єктів у виборі моделей поведінки та забезпечує реалізацію владних повноважень виключно в межах закону, що, у свою чергу, мінімізує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення державним органом чи органом місцевого самоврядування або їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не у спосіб чи формі, передбачених законом, або з перевищенням повноважень є підставою для визнання таких дій та відповідних правових актів протиправними.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначений частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою воно надано; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; із дотриманням принципу рівності перед законом і недопущенням дискримінації; пропорційно, із дотриманням балансу між негативними наслідками для прав особи та цілями рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, протягом розумного строку.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України), який також закріплений у Кодексі адміністративного судочинства України. За його змістом суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають спрямованість діяльності держави. Право на звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава гарантує рівні можливості у виборі професії та виду трудової діяльності, створює умови для реалізації права на працю та забезпечує захист від незаконного звільнення.
Статтею 51 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу та незаконного звільнення, а також сприяє збереженню роботи.
Засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Законом України № 280/97-ВР, а правові та організаційні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, статус посадових осіб і гарантії служби - Законом України № 2493-III.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Частинами першою та п'ятою статті 10 Закону № 280/97-ВР визначено, що сільські, селищні та міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені функції і повноваження, передбачені Конституцією та законами України.
Чисельність працівників органів місцевого самоврядування встановлюється відповідною радою у межах типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, здійснює організаційно-розпорядчі та консультативно-дорадчі функції та отримує заробітну плату з місцевого бюджету.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 2493-III прийняття на службу в органи місцевого самоврядування, зокрема на посади заступників міського голови, керуючого справами виконавчого комітету, старости, здійснюється шляхом затвердження відповідною радою.
Судом встановлено, що рішенням Прилуцької міської ради від 20.05.2022 № 4 на посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності затверджено Авер'янову Є.С., яка 01.06.2022 склала присягу посадової особи місцевого самоврядування.
Таким чином, посада заступника міського голови, яку обіймала позивачка, належить до посад в органах місцевого самоврядування, а прийняття та звільнення з неї здійснюється шляхом ухвалення рішення відповідною радою у порядку, визначеному Конституцією України, КЗпП України, Регламентом міської ради та законами № 280/97-ВР і № 2493-III.
Згідно з частиною першою статті 46 Закону № 280/97-ВР робота місцевої ради здійснюється сесійно, при цьому сесія складається з пленарних засідань ради та засідань її постійних комісій.
Частиною десятою статті 46 Закону № 280/97-ВР передбачено, що рішення про скликання сесії доводиться до відома депутатів і населення у строки та спосіб, визначені законом, із зазначенням часу, місця та питань порядку денного.
Рішенням Прилуцької міської ради від 16.01.2025 № 11 затверджено Регламент Прилуцької міської ради 8 скликання у новій редакції, яким визначено порядок діяльності ради, її органів і посадових осіб, процедури скликання сесій, підготовки та розгляду питань, прийняття рішень та інші процедурні аспекти.
Відповідно до статті 14 Регламенту позачергова сесія скликається міським головою або секретарем ради за необхідності із зазначенням проєкту порядку денного, а повідомлення про її скликання оприлюднюється на офіційному вебсайті міської ради не пізніше ніж за один день до початку сесії. Проєкти рішень оприлюднюються або надаються депутатам завчасно, але не пізніше ніж за один день до початку пленарного засідання, а у разі неможливості оприлюднення - у паперовому вигляді не пізніше ніж за 20 годин до початку засідання.
Статтею 15 Регламенту встановлено, що розпорядження про скликання сесії доводиться до відома депутатів і населення не пізніше ніж за 10 днів до відкриття сесії, а у випадку позачергової сесії - не пізніше ніж за один день до її проведення шляхом оприлюднення на офіційному вебсайті міської ради.
Проєкти рішень та інші матеріали з питань, що виносяться на розгляд ради, доводяться до відома депутатів не пізніше ніж за 7 днів до відкриття сесії, а у виняткових випадках - у день проведення сесії.
У даній справі судом встановлено, що розпорядженням міського голови від 18.06.2025 № 85-р, оприлюдненим 18.06.2025 о 17 год. 52 хв. на офіційному вебсайті Прилуцької міської ради, було скликано 61 позачергову сесію Прилуцької міської ради 8 скликання, а повідомлення про скликання зазначеного засідання було оприлюднено 18.06.2025 о 16 год. 58 хв. у розділі «Анонси» офіційного вебсайту міської ради.
Розпорядження міського голови від 18.06.2025 № 85р про скликання 61 (позачергової) сесії Прилуцької міської ради восьмого скликання було оприлюднено на офіційному вебсайті міської ради після завершення робочого часу 18.06.2025, тобто після 17:00.
При цьому суд зазначає, що Регламент Прилуцької міської ради не містить положень щодо порядку обчислення строків, зокрема не конкретизує, як слід тлумачити формулювання «не пізніше ніж за один день» - як робочий, календарний день чи інший часовий проміжок. У таких випадках застосовується загальний підхід національного законодавства, відповідно до якого строк, визначений у днях, обчислюється у календарних днях, якщо інше прямо не передбачено законом.
Таке правило випливає зі статей 251 та 253 Цивільного кодексу України, відповідно до яких перебіг строку, визначеного у днях, починається з наступного календарного дня після настання відповідної події або дати. Отже, законодавець пов'язує поняття «день» із календарною добою, а не з робочим часом чи частиною доби.
Аналогічний підхід закріплено у частині восьмій статті 120 КАС України, якою передбачено, що останній день строку триває до 24 години, а якщо у цей строк необхідно вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк спливає у момент закінчення такого робочого часу.
З огляду на викладене, повідомлення про скликання сесії ради у виняткових випадках має бути доведено до відома депутатів і населення не пізніше ніж за один день до сесії, тобто не пізніше ніж за 24 години.
Водночас судом встановлено, що між часом оприлюднення повідомлення про скликання позачергової сесії (18.06.2025 о 16:58) та часом її проведення (19.06.2025 о 16:00) минуло 23 години 02 хвилини; між часом оприлюднення розпорядження міського голови (18.06.2025 о 17:52) та часом проведення сесії - 22 години 08 хвилин; між часом направлення повідомлення депутатам електронною поштою (18.06.2025 о 18:31) та початком сесії - 21 година 29 хвилин. Таким чином, повідомлення було здійснено менш ніж за 24 години, що свідчить про порушення встановленого порядку повідомлення про скликання позачергової сесії, а також інформування депутатів і громадськості.
Зазначене порушення, на переконання суду, обмежило можливості громадськості та інших заінтересованих осіб, у тому числі позивачки, щодо своєчасного отримання інформації про скликання позачергової сесії міської ради.
Щодо порядку ведення 61 (позачергової) сесії Прилуцької міської ради восьмого скликання та розгляду на ній питань, які стосуються позивачки, суд зазначає наступне.
Згідно з розпорядженням міського голови від 18.06.2025 № 85р на розгляд сесії було винесено 30 питань, при цьому порядок денний не містив питання про внесення змін до організаційної структури та чисельності міської ради, а також відповідного проєкту рішення.
Відповідно до статті 37 Регламенту, пропозиції до порядку денного подаються відповідними структурними підрозділами або визначеними суб'єктами шляхом подання підготовлених і погоджених проєктів рішень не пізніше ніж за 15 днів до початку сесії. Перелік пропозицій формується секретарем ради та подається міському голові не пізніше ніж за 13 днів до початку сесії для визначення щодо включення їх до проєкту порядку денного.
Регламент також передбачає можливість внесення проєктів рішень у виняткових випадках, зокрема з питань, що потребують невідкладного вирішення, бюджету, життєдіяльності міста чи надзвичайних обставин, за умови дотримання визначених процедур.
Разом з тим, судом встановлено, що проєкт рішення «Про внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради та її затвердження» був підготовлений окремими депутатами та внесений до порядку денного безпосередньо під час засідання 19.06.2025 після розгляду всіх питань, включених до порядку денного позачергової сесії.
Отже, оскаржуване рішення Прилуцької міської ради від 19.06.2025 № 31 прийнято з питання, не включеного до порядку денного, та з порушенням установленого порядку його внесення і прийняття, що свідчить про його протиправність.
Крім того, оцінюючи доводи позивачки щодо порушення її права на участь у процесі прийняття рішення, суд зазначає, що відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 КАС України адміністративні суди перевіряють, чи прийняті рішення з урахуванням права особи на участь у процесі їх прийняття.
Цей підхід узгоджується з принципом «права бути заслуханим», закріпленим у Резолюції (77) 31 Комітету Міністрів Ради Європи, відповідно до якого особа має право подати факти, аргументи та докази щодо адміністративного акту, який може впливати на її права та інтереси.
Порушення права особи на участь у процесі прийняття рішення свідчить про недотримання процедури та є підставою для визнання такого рішення протиправним і його скасування, оскільки таке порушення безпосередньо впливає на зміст прийнятого рішення.
Позбавлення особи можливості брати участь у прийнятті рішення, що стосується її безпосередньо, є істотним процесуальним порушенням, яке ставить під сумнів безсторонність, повноту та обґрунтованість такого рішення.
При цьому суд враховує практику ЄСПЛ, згідно з якою професійна діяльність є складовою права на повагу до приватного життя, а обмеження доступу до професії або звільнення з посади становить втручання у це право.
У пункті 266 Рішення Європейського суду з прав людини від 17.10.2019 у справі «Полях та інші проти України» (заява № 58812/15 та інші) зазначено, що втручання у право, гарантоване статтею 8 Конвенції, є сумісним із її вимогами лише за умови, що воно здійснюється «відповідно до закону» та є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення однієї або кількох легітимних цілей, визначених пунктом другим цієї статті.
При оцінці відповідності законодавчого механізму, який передбачає застосування обмежувальних заходів без індивідуальної оцінки поведінки конкретної особи, мають враховуватися, зокрема, суворість застосованого заходу (див. рішення у справі «Анчев проти Болгарії», пункт 111), а також те, чи є законодавчий механізм достатньо чітко сформульованим для задоволення нагальної суспільної потреби пропорційним чином (див., зокрема, рішення у справі «Жданока проти Латвії» [ВП], заява № 58278/00, пункти 22- 28, 116- 136). Водночас, для обмежувальних заходів, що підпадають під дію статті 3 Першого протоколу до Конвенції, допустимим є менший рівень індивідуалізації порівняно з випадками можливих порушень статей 8 і 11 Конвенції.
У рішенні ЄСПЛ від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Суд сформулював принцип «належного урядування», який, зокрема, вимагає від державних органів діяти належним, послідовним і передбачуваним чином. Державні органи зобов'язані запроваджувати внутрішні процедури, що забезпечують прозорість та чіткість їх діяльності, мінімізують ризики помилок і сприяють юридичній визначеності у правовідносинах. Органи влади, які не запроваджують або не дотримуються власних процедур, не можуть уникати виконання покладених на них обов'язків. Дії або рішення суб'єкта владних повноважень вважаються такими, що суперечать принципу верховенства права не лише у випадку порушення суб'єктивних прав або процесуальних гарантій, прямо передбачених законодавством, а й тоді, коли вони не відповідають правомірним очікуванням осіб, яких вони стосуються. Правомірні очікування виникають у особи за наявності обґрунтованого сподівання, що суб'єкт владних повноважень діятиме щодо неї відповідно до встановленого правового регулювання.
Як зазначалося, за результатами проведення 61 (позачергової) сесії Прилуцької міської ради восьмого скликання Прилуцькою міською радою Чернігівської області було ухвалено рішення від 19.06.2025 № 31, яким внесено зміни до організаційної структури та чисельності міської ради, що безпосередньо передбачало скорочення посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності, яку обіймала позивачка.
Водночас в оскаржуваному рішенні зазначено, що скорочення посади здійснено з метою раціонального використання бюджетних коштів. Проте з протоколу 61 (позачергової) сесії від 19.06.2025 та відеозапису її проведення вбачається, що представник громадської організації під час внесення проєкту рішення посилався на недоцільність відповідної посади через відсутність залучених інвестиційних проєктів, зокрема щодо облаштування сховищ та забезпечення військовослужбовців. Це свідчить про те, що фактичним підґрунтям прийняття оспорюваного рішення була критика професійної діяльності позивачки з боку громадськості.
Крім того, під час розгляду справи судом встановлено порушення права позивачки на належне інформування та участь у процесі прийняття оскаржуваного рішення, яке приймалося без попередньої перевірки тверджень представника громадської організації, без аналізу діяльності позивачки за період перебування на посаді, а також без надання їй можливості висловити свою позицію та реалізувати право на захист конституційного права на працю. Такі дії свідчать про недотримання відповідачем основоположних принципів діяльності суб'єкта владних повноважень.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що реалізація дискреційних повноважень щодо внесення змін до організаційної структури та чисельності ради повинна здійснюватися у межах визначеної законом процедури з дотриманням принципів верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України) та законності (частина друга статті 19 Конституції України), які у спірній ситуації відповідачем дотримані не були.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що рішення Прилуцької міської ради від 19.06.2025 № 31 «Про внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради та її затвердження» не відповідає вимогам статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, у зв'язку з чим є протиправним і підлягає скасуванню.
При цьому суд зазначає, що у зв'язку з відсутністю правових підстав для оновлення організаційної структури та чисельності міської ради після визнання протиправним і скасування зазначеного рішення, кадрові розпорядження Прилуцького міського голови від 23.06.2025 № 77к «Про попередження» та від 20.08.2025 № 99к «Про звільнення» також є похідними від незаконного рішення та підлягають скасуванню як такі, що прийняті на його підставі.
Додатково суд звертає увагу на гарантії працівника, якого попереджено про наступне вивільнення у зв'язку зі змінами в організації праці. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує захист громадян від незаконного звільнення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір може бути розірвано у разі змін в організації виробництва і праці, зокрема ліквідації, реорганізації, банкрутства, перепрофілювання підприємства або скорочення чисельності чи штату працівників. Частина друга статті 40 КЗпП України встановлює, що звільнення з таких підстав допускається лише за умови неможливості переведення працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Частиною першою статті 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності або штату працівників переважне право на залишення на роботі мають працівники з вищою кваліфікацією та продуктивністю праці. Про наступне вивільнення працівника персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Згідно з частинами першою - третьою статті 49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, установі або організації.
Однією з ключових гарантій при зміні в організації праці є обов'язок роботодавця забезпечити працевлаштування працівника. Роботодавець вважається таким, що належно виконав цей обов'язок, якщо запропонував працівникові всі наявні вакансії, які відповідають його освіті, кваліфікації та досвіду, включаючи вакансії, що з'явилися протягом періоду попередження та існували на день звільнення.
Отже, роботодавець зобов'язаний пропонувати працівникові всі вакантні посади, що існували до моменту звільнення, що підтверджується усталеною практикою Верховного Суду.
Сам факт зміни в організації праці покладає на роботодавця позитивний обов'язок щодо збереження трудових правовідносин із працівниками. Належне виконання цього обов'язку полягає у вжитті заходів, які дозволяють працівникові продовжити виконання попередніх функцій або, за відсутності такої можливості, запропонувати іншу роботу відповідно до його кваліфікації.
Звільнення працівника є крайнім заходом, який допускається лише за умови об'єктивної неможливості збереження трудових відносин або відмови працівника від запропонованих умов праці.
Разом з тим судом встановлено, що позивачці не було запропоновано всі вакансії, які існували або з'явилися до моменту звільнення. Крім того, розпорядження про звільнення було прийнято 20.08.2025, тобто до спливу двомісячного строку попередження, незважаючи на те, що позивачка мала право обрати вакантну посаду або відмовитися від її зайняття у період з 23.06.2025 до 23.08.2025 включно.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням іншою особою про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», працівник підлягає поновленню на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
З огляду на встановлені судом обставини, звільнення позивачки відбулося з порушенням передбаченої законом процедури, у зв'язку з чим оспорюваними рішеннями відповідача порушено її трудові права. Отже, звільнення позивачки на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним, а позивачка підлягає поновленню на займаній посаді.
Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України, у разі ухвалення рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається понад один рік не з вини працівника, суд ухвалює рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Першим днем вимушеного прогулу є 26.08.2025.
Згідно з пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, здійснюється шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на кількість робочих днів (годин), а у передбачених законом випадках - календарних днів, які підлягають оплаті за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених законом, - на кількість календарних днів за цей період.
З копії особового рахунку позивачки за 2025 рік вбачається, що її заробітна плата за червень 2025 року становила 8 069,84 грн, за липень 2025 року - 4 399,03 грн, а загальна сума за червень-липень 2025 року - 12 468,87 грн; кількість відпрацьованих робочих днів за цей період становила 31 день (17 днів у червні та 14 днів у липні 2025 року).
Відтак, середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з Прилуцької міської ради на користь позивачки відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України за період з 26.08.2025 - першого дня вимушеного прогулу.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України рішення суду про присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць, а також рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права і свободи, визнані Конвенцією, порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Ефективність засобу правового захисту означає його спроможність забезпечити поновлення порушеного права та досягнення бажаного для особи результату (рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України», пункт 75).
Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 у справі № 826/4418/14 наголосив, що рішення суду у разі задоволення позову має гарантувати ефективний захист прав позивача, забезпечувати виконання рішення та унеможливлювати необхідність повторного звернення до суду.
Суд також зазначає, що оскарження працівником рішень щодо визначення структури підприємства, змін в організації виробництва і праці, скорочення чисельності чи штату працівників не є належним способом захисту, оскільки такі рішення належать до дискреційних повноважень власника або уповноваженого органу. Правом працівника є оспорювання правомірності його звільнення (правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 28.03.2019 у справі № 755/3495/16, від 22.01.2020 у справі № 451/706/18, від 18.03.2020 у справі № 640/7652/19, від 16.05.2025 у справі № 320/41781/23).
Таким чином, обраний позивачкою спосіб захисту шляхом пред'явлення вимог про визнання протиправними та скасування рішення Прилуцької міської ради, розпоряджень міського голови про попередження і звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є належним та ефективним способом захисту порушених трудових прав позивачки.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні доказів. Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідно до частини другої цієї статті у справах щодо протиправності рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності таких рішень покладається на відповідача.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено обов'язок судів застосовувати Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Ухвалюючи рішення, суд враховує статтю 6 Конвенції та практику ЄСПЛ (зокрема рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Garcia Ruiz v. Spain»), відповідно до яких судові рішення повинні містити належне обґрунтування підстав, на яких вони ґрунтуються, при цьому суд не зобов'язаний надавати детальну відповідь на кожний аргумент сторін, а обсяг мотивування залежить від характеру рішення.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Прилуцької міської ради Чернігівської області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року- без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма
Повне судове рішення складено « 24» лютого 2026 року.