П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 521/17551/25
Перша інстанція: суддя Леонов О.С.,
повний текст судового рішення
складено 29.12.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
при секретарі -Марченко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 29 грудня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач, ДПП) в якому просив:
- скасувати постанову серії ЕНА №5810172 від 26.09.2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що оскаржувана постанова не містить належних доказів правопорушення, а базується лише на візуальному спостереженні поліцейських. Позивач стверджує, що додані до матеріалів справи фото- та відеозаписи з приладу TruCam не є належними доказами, оскільки відеозапис триває лише 2 секунди, не має звуку, а швидкість на екрані приладу відображається ще до моменту наведення прицілу на автомобіль позивача. Також, позивач наголошує на тому, що під час розгляду справи на місці зупинки він заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для залучення адвоката. Інспектор патрульної поліції відмовив у задоволенні клопотання, запропонувавши чекати адвоката на місці, що, на думку позивача, було неможливим з огляду на значну відстань до офісу адвоката (м. Одеса, понад 300 км від місця події) та зайнятість захисника. Позивач вважає це грубим порушенням ст.268 КУпАП та ст.59 Конституції України, що є самостійною підставою для скасування постанови. Окрім цього, представник позивача стверджує, що використання лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 у ручному режимі (з рук інспектора) суперечить ст.40 Закону України «Про Національну поліцію». На переконання сторони позивача, закон дозволяє лише «монтувати/розміщувати» прилади, що передбачає їх стаціонарне закріплення, а не утримання в руках. Крім того, Позивач зазначає, що перевозив хвору матір, що мало б бути враховано як пом'якшуюча обставина при розгляді справи.
Рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 29.12.2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 26.09.2025 року інспектором 6-ї роти УПП в Черкаській області ДПП Островським О.В. винесено постанову серії ЕНА №5810172 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.4 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн..
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 26.09.2025 року о 14:58 год., на автомобільній дорозі М-05 «Київ-Одеса» (166 км), водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 168 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху (110 км/год) більш як на 50 км/год, чим порушив п.12.9.б ПДР України.
Факт перевищення швидкості зафіксовано за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20, серійний номер ТС000424.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з відеозапису та роздруківки з приладу TruCam вбачається перевищення позивачем дозволеної швидкості руху. Лазерний вимірювач TruCam LTI 20/20 конструктивно призначений для використання як зі штатива, так і в ручному режимі. Також суд дійшов висновку, що права позивача передбачені ст.268 КУпАП, а саме користування юридичною допомогою адвоката при розгляді справи, інспектором патрульної поліції порушенні не були.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; та інше.
Пунктом 1.3 ПДР України визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Положеннями п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху передбачених частинами 1, 2, 3, 4, 6 і 8 статті 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року за №1395 (далі - Інструкція).
Згідно п.4 розділ І Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з п.2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами 1, 2, 3, 4, 6 і 8 статті 122 КУпАП, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пунктів 9, 10 розділу ІІІ Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-9 цього Кодексу.
Так, перевіривши матеріали справи та докази надані відповідачем суду, колегія суддів робить висновок, що процедура притягнення позивача до адміністративної відповідальності порушена не була. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.4 ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу, та з долученого до матеріалів справи відео з нагрудної камери поліцейського вбачається, що останній роз'яснив позивачу його права, обов'язки, процедуру та строки оскарження.
Також, з долученого до матеріалів справи відео з нагрудної камери поліцейського вбачається, що інспектор поліції не заперечував проти залучення правової допомоги та надав час для цього. Позивач фактично скористався цим правом, зателефонувавши своєму адвокату та отримавши консультацію в телефонному режимі.
Таким чином, колегія суддів робить висновок, що передбачені ст.268 КУпАП права позивача при розгляді справи про адміністративні правопорушення, передбачене ч.4 ст.122 КУпАП, на місці його вчинення порушенні не були, а перенесення розгляду справи про вказане адміністративні правопорушення не передбачено наведеними вище нормами.
Крім цього, що в позовній заяві, що в апеляційній скарзі, позивач посилається лише на норми КУпАП, які передбачають розгляд справи про адміністративні правопорушення, передбачене ч.4 ст.122 КУпАП, саме на місці вчинення такого адміністративного правопорушення, тобто в порядку скороченого провадження. Норми, які надають позивачу можливість заявити про перенесення розгляду такої справи позивач не вказує.
Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч.4 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.8.1 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до пп.«в» п.8.4 ПДР України дорожні знаки поділяються на групи, зокрема, заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Розділом 33 ПДР України «Дорожні знаки» до забороняючих знаків віднесено, зокрема, знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості». Забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знаку.
Відповідно до пп.б п.12.9 ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
За приписами п.1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В розумінні ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч.1, ч.4 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
З матеріалів справи вбачається, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення був зафіксований лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів ТгuСАМ ІІ LTI 20/20 ТС000424 та підтверджується роздруківкою файлу ТгuСАМ File: 1758898726_e6000_0926_145846.jpg, на якому зазначено місце вчинення правопорушення автодорога М-05 Київ-Одеса, 166 км., дату та час "26/09/2025 14:58:46", швидкість руху "168 км/год." та обмеження швидкості руху "110 км/год.", серія та номер приладу "ТС000424", дистанція на якій здійснювалося вимірювання швидкості руху транспортного засобу 410,2 м, що співпадає з даними внесеними у оскаржувану постанову.
Також дослідивши долучені представником відповідача фотознімки та відеофіксацію з приладу ТгuСАМ №ТС000424, колегія суддів встановила, що прилад ТгuСАМ було наведено саме на автомобіль під керуванням позивача (про що свідчить оптичний приціл) та чітко видно номерний знак автомобіля.
Позивачем до суду не надано спростовуючих доказів того, що ділянка дороги де було скоєно адміністративне правопорушення, не містить дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості».
Разом з цим, відповідачем до матеріалів справи було додано пакет документів, з яких вбачається, що «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM ІІ ТС000424» отримав сертифікат перевірки типу вимірювальної техніки UA-MI/1-2903-2012 від 29.08.2012 року.
Згідно з експертним висновком Адміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 18.09.2024 року, виданого Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, на підставі рішення Експертної комісії з питань проведення державної експертизи в сфері криптографічного захисту інформації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, протокол від 16.09.2024 року №624, об'єкт експертизи: лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCAM ІІ, розроблений компанією «LaserTechnologyInc», США. Висновок: в об'єкті експертизи правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES, визначений п.5.2 ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015 (в режимі ЕСВ, визначеному ДСТУ ISO/IEC 10116:2019, із довжиною ключа 128 біт). Термін дії експертного висновку протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні та шести місяців після його припинення чи скасування.
Тобто, механізми технічного захисту інформації лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCAM ІІ LTI 20/20, виробництва LaserTechnologyInc, США, які надано на експертизу, відповідають вимогам нормативних документів системи технічного захисту інформації в Україні в обсязі функцій, зазначених у документі «Лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruCAM ІІ LTI 20/20». Вимоги з технічного захисту інформації».
Згідно листа Департаменту захисту інформації Адміністрації Держспецзв'язку №25/749 від 12.06.2023 року щодо чинності експертних висновків, з урахуванням воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, та для забезпечення подальшого функціонування критичної інфраструктури України, реєстрів та інших важливих інформаційно-комунікаційних систем Адміністрацією Держспецзв'язку прийнято рішення продовжити термін дії експертних висновків на засоби технічного захисту інформації, строк дії яких закінчується з 24.02.2022 року, до кінця дії воєнного стану в Україні.
Також згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/31919 від 15.10.2025 року, чинне до 15.10.2025 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM ІІ LTI 20/20 №ТС000424 пройшов повірку в діапазоні вимірювань швидкості від 2 км/год до 320 км/год. з максимально допустимою похибкою при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: ± 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; ± 1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год..
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Щодо доводів позивача та його представника про порушення інспектором поліції ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», а саме здійснення вимірювання швидкості руху автомобілю тримаючи прилад TruCam в руках та відсутність знаку, який інформує про змонтовану/розміщену фототехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:
1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;
2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;
3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;
4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння;
5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.
Отже, колегія суддів вважає помилковими твердження позивача та суду першої інстанції про те, що в силу приписів ст.40 Закону України «Про національну поліцію» відповідач не мав права використовувати прилад TruCam не в автоматичному режимі або тримаючи його в руках, оскільки дана норма закону не виключає можливість використання органами поліції вимірювачів швидкості руху тримаючи їх в руках, які не є стаціонарними.
При цьому, з листа ДП «Укрметртестстандарт» від 01.10.2019 року за №22-38/49 вбачається, що лазерний вимірювач «TruCAM LTI 20/20» відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі.
Тобто, лазерний вимірювач TruCAM має можливість працювати у двох режимах, утриманням в руках під час вимірювання швидкості руху ТЗ або розміщенням на триногі для вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі, саме в цих режимах вказаний вимірювач проходив тестування, ліцензування та сертифікацію, був признаним таким, що відповідає стандартам та правильно вимірює швидкість руху ТЗ в обох режимах.
Щодо наявності або відсутності попереджувальних дорожніх знаків, які мають бути встановлені на ділянках дороги, де здійснюється контроль швидкості, а саме знака 5.76, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 5 «Інформаційно-вказівні знаки» розділу 33 ПДР України передбачено знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху». Позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів.
Тобто, як вбачається з назви знаку 5.76, його встановлюють на ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів в автоматичному режимі.
Як вбачається з матеріалів справи, з оскаржуваної постанови та не заперечується позивачем, вказану постанову про накладення адміністративного стягнення було винесено за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Розділ 33 «Дорожні знаки» ПДР України не містить попереджувального дорожнього знаку здійснення контролю швидкості за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів не в автоматичному режимі.
Таким чином, інспектор поліції має право здійснювати вимірювання швидкості руху ТЗ лазерним вимірювачем швидкості руху TruCAM ІІ LTI 20/20 тримаючи його у руках, та без встановлення інформаційного знаку.
Враховуючи наведене, колегія суддів робить висновок, що позивачем в межах дії знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» було порушено швидкісний режим, чим порушено пп.б п.12.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.4 ст.122 КУпАП.
Отже, з огляду на викладене вище, враховуючи встановлені обставини даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №5810172 від 26.09.2025 року, відповідачем не було порушено норм чинного законодавства, а тому оскаржувана постанова є правомірною та такою, що винесеною з дотриманням вимог встановлених КУпАП та скасуванню не підлягає. А надані відповідачем до суду докази повністю підтверджують порушення позивачем вимог пп.б п.12.9 ПДР України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Статтею 286 КАС України встановленні особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.272, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 29 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька