П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/17018/25
Категорія: 106000000Головуючий у суді І інстанції: Білостоцький О.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року позов задоволено частково.
Військова частина НОМЕР_1 не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції від 25 листопада 2025 року по справі № 420/17018/25 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року по справі № 420/17018/25 залишено без руху. По справі необхідно було надати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Апелянту роз'яснено, що у разі не виконання вимог зазначеної ухвали, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено, відповідно до ст. 299 КАС України.
Як убачається з матеріалів справи, представник апелянта, отримав копію ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року - 12 лютого 2026 року, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.
До П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 про продовження процесуального строку. В обґрунтування підстав для поновлення строку апелянт зазначив, що як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, Військова часі повністю залежить від виділення асигнувань Фінансово-економічним управління ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачем було вчасно вжито всіх належних заходів: подано з фінансування. Проте, фактичне надходження коштів на рахунки частини НОМЕР_2 (судовий збір) обмежене через встановлену Постановою КМУ від 09. №590 черговість платежів в умовах воєнного стану. Оскільки пріоритетність надається видаткам на національну безпеку оборону та грошове забезпечення, затримка оплати судового збору є об'єкт інституційною перешкодою, яка не залежить від волі відповідача.
Розглянувши вказану заяву про поновлення строку звернення до суду, колегія суддів зазначає, що вказані апелянтом обставини в обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду не є об'єктивно непереборними, тобто такими, що не залежали від його волевиявлення та/або були пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду з даною апеляційною скаргою.
Положеннями статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Разом із тим, поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Окремо суд звертає увагу, що невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку звернення до суду реалізовувати право на апеляційне оскарження.
При цьому у випадку незгоди із ухвалами суду про повернення скарги, апелянт наділений процесуальним правом оскаржувати відповідні ухвали в касаційному порядку, водночас подання повторних апеляційних скарг не свідчить про наявність поважних причин для поновлення строку звернення до суду.
Колегія суддів зазначає, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Так, зокрема, відповідно до приписів положеннями ст. 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Згідно з ч.1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 20 жовтня 2020 року по справі № 640/18388/18.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Шевченко проти України від 26 квітня 2007 року та рішення у справі Трух проти України від 14 жовтня 2003 року).
У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу належного урядування, який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання обов'язків.
Враховуючи вище викладене, суд вважає, що вказані відповідачем підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними.
Також, в заяві апелянт просив відстрочити сплату судового збору. Вказане клопотання апелянт обґрунтовує відсутністю фінансування для сплати судового збору.
Колегія суддів зазначає, що оскільки судом визнанні неповажними причини пропуску строку для подання апеляційної скарги апелянтом, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання апелянта.
Згідно з п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Оскільки недоліки, зазначені в ухвалі апеляційного суду 06 лютого 2026 року апелянтом усунуто не було, слід відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року по справі № 420/17018/25.
Враховуючи вищевикладене та керуючись п.4 ч. 1 ст.299 КАС України, суд, -
Визнати вказані Військовою частиною НОМЕР_1 підстави поновлення строку - неповажними.
В задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року, - відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року по справі № 420/17018/25.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький