П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/3471/25
Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В.,
повний текст судового рішення
складено 27.10.2025, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
09 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, якому просив суд :
- визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України від розгляду матеріалів та прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги згідно статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 №850, ОСОБА_1 у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали згідно статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 №850, та прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, ОСОБА_1 у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що право на одноразову грошову допомогу, для реалізації цього права звернувся з відповідною заявою, але відповідач протиправно ухилився від прийняття рішення за заявою.
Представник відповідача, заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що підставою для відмови МВС у погодженні висновку про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги слугував факт не залучення при проведенні медико-соціальної експертизи, представників закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії ….
Третя особа у поясненнях зазначила, що позов є безпідставним, бо «… позивач подав МВС документи прийняті не уповноваженою медично-експертною комісією, що унеможливлює прийняття їх до розгляду ...».
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, що полягає у неприйнятті рішення за заявою ОСОБА_1 від 21.10.2024 про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною шостою статті 23 Закону України від 20.12.1990 № 565-ХІІ «Про міліцію».
Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти відповідно до затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, що передбачена частиною шостою статті 23 Закону України від 20.12.1990 № 565-ХІІ «Про міліцію», у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
У задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України розглянути матеріали відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений квитанцією від 07.04.2025 № 0.0.4293476148.1.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянтом посилався на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У березні 2014 року позивач був звільнений з органів внутрішніх справ (міліції) у запас через хворобу.
У жовтні 2024 року спеціалізована кардіо-офтальмологічна МСЕК встановила позивачу ІІІ групу інвалідності, причина - захворювання, пов'язане з проходженням служби в ОВС. (виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААГ № 523693) та видала довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (серії 12 ААА № 077922).
З метою реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , відповідно до пункту 7 Порядку № 850, 21.10.2024 звернувся до ліквідаційної комісії Управління із заявою, до якої додав відповідні документи.
22.10.2024 Управління листом № 329/05/38-2024 надіслало документи позивача і власний висновок щодо виплати грошової допомоги до Міністерства (пункт 8 Порядку № 850).
Міністерство листом від 28.11.2024 № 32844-2024 повернуло документи для доопрацювання до Управління, зазначило, що «… наявність … недоліків унеможливила прийняття рішення за надісланими матеріалами згідно з Порядком …». Зміст недоліків викладений у листі.
Після отримання відповідної інформації від Управління ОСОБА_1 у лютому 2025 року звернувся до третьої особи із «Заявою про повторне направлення матеріалів до МВС України». До заяви позивач додав пояснення щодо недоліків (які, на думку Міністерства, унеможливили прийняти рішення), а також докази листування з Управлінням охорони здоров'я Миколаївської обласної державної адміністрації, з Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Миколаївській області» (ДУ «ТМО МВС України по Миколаївській області») і медичні документи.
18.02.2025 Управління листом № 1/35-2025 повторно надіслало документи позивача до Міністерства.
Міністерство листом від 14.03.2025 № 8492-2025 повернуло документи до Управління. У цьому листі вказано: «… за результатами розгляду матеріалів щодо призначення одноразової допомоги ОСОБА_1 . Департаментом охорони здоров'я МВС України вказано, що медико-соціальна експертиза йому проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» (далі - Положення), відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС. При цьому повідомлено, що ДУ «ТМО МВС України по Миколаївській області» ОСОБА_1 для проходження МСЕК не скеровувався та при проведенні медико-соціальної експертизи з вирішення питання встановлення йому групи інвалідності представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися. Наявність вищезазначених недоліків унеможливила прийняття рішення за надісланими матеріалами згідно з Порядком. Ураховуючи викладене, матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 повертаються без прийняття рішення …».
Позивач вважає протиправним нерозгляд відповідачем заяви.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України від 20.12.1990 №565-XII «Про міліцію», держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.
Згідно з пунктом 5 розділу IX Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (Закон №580-VIII), визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію». Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закон №580-VIII набрав чинності 07.11.2015.
Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» порядок виплати одноразової грошової допомоги врегульовувався нормами статті 23 Закону України від 20.12.1990 №565-XII «Про міліцію» та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015.
Так, частиною шостою статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-XII встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 07.03.2018 (справа №464/5571/16-а), від 21.06.2018 (справа №822/31/18), від 28.08.2018 (справа №804/6297/17), від 05 листопада 2019 року (справа №405/705/17(2-а/405/30/17)).
До статті 23 Закону України «Про міліцію» Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 затверджено вже згаданий вище Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, пунктом 2 якого визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Таким чином, за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання чи встановлено інвалідність, що пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850. Таке право обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов'язане, з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13.02.2018 у справі №808/1866/16, від 18.10.2018 у справі №369/13187/17 та від 28.03.2019 у справі №296/10138/16-а, від 17.04.2020 у справі №822/736/17, від 16.03.2020 у справі №641/10426/16-а.
Пунктом 7 Порядку №850 визначено перелік документів, які подає за місцем служби працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності. Серед документів: заява (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу, витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Згідно з пунктом 9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Аналізуючи наведені правові норми Порядку №850, колегія суддів вказує, що чинне законодавство передбачає чіткий алгоритм дій щодо порядку та умов призначення і виплати відповідної одноразової грошової допомоги, а також чітко регламентовані повноваження Міністерства внутрішніх справ України за результатами розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги, а саме: прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову у призначенні такої допомоги. При цьому, законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень Порядку №850.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що МВС України, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний був прийняти рішення за результатом розгляду матеріалів позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги, а не повертати матеріали відносно позивача, ухиляючись від розгляду поданих документів та від прийняття обґрунтованого рішення. Проте, всупереч вказаними вимогам Порядку № 850, МВС України не приймало ні рішення про призначення, ні рішення про відмову в призначенні грошової допомоги позивачу.
Також, колегія суддів критично відноситься до доводів апелянта стосовного того, що прийняття відповідного рішення унеможливило той факт, що до складу комісії не залучались представники закладів охорони здоров'я МВС та зауважує, що такі обґрунтування не можуть вважатися рішенням в розумінні пункту 9 Порядку №850, оскільки ним не вирішено питання призначення чи відмови у призначенні грошової допомоги, а протиправно повернуто матеріали без його прийняття.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що можливість повернення документів як таких, що не відповідають вимогам законодавства, Порядком №850 не передбачена, а тому повернення Міністерством внутрішніх справ України документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить зазначеним вище нормам.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко