П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/8592/24
Перша інстанція суддя Бульба Н.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Яковлєва О.В.,
суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Первомайського центру соціальних служб, третя особа - Управління «Служба у справах дітей» Первомайської міської ради, про визнання протиправними дії, визнання протиправними, скасування актів та висновку,-
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому заявлено вимоги до Первомайського центру соціальних служб, третя особа - Управління «Служба у справах дітей» Первомайської міської ради, а саме:
- визнання протиправними дії Первомайського центру соціальних служб щодо проведення оцінки потреб малолітніх дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), у період з 21.06.2024 по 25.06.2024 (повідомлення №323);
- визнання протиправними та скасування акту оцінки потреб малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), складені Первомайським центром соціальних служб, у період з 21.06.2024 по 25.06.2024 (повідомлення №323);
- визнання протиправним та скасування висновку Первомайського центру соціальних служб (соціальна картка №855), за оцінюванням, що проводилось з 21.06.2024 по 25.06.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю, як чоловік та дружина, та ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народились діти - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . З часу припинення спільного проживання діти залишились проживати з матір'ю та наразі з вітчимом ( ОСОБА_5 ). Як пояснює позивач, у зв'язку з тим, що матір дітей вчиняла перешкоди у їх спілкуванні з батьком, останній, з метою участі у вихованні синів, звертався до органів місцевого самоврядування та до суду. Зокрема, судовим рішенням від 29.12.2020, у справі №484/37/20 (доповнене постановою Миколаївського апеляційного суду від 31.03.2021), ОСОБА_1 визначено порядок його участі у вихованні синів, проте, з боку матері дітей, таке рішення суду не виконується по теперішній час. Разом з тим, оскільки ОСОБА_4 перешкоджала спілкуванню дітей також з дідусем та бабусею (батьки зі сторони ОСОБА_1 ) до суду було подано позов, про усунення їм перешкод у спілкування з онуками (справа №484/1973/21). В рамках зазначеної справи Одеським НДІСЕ МЮУ проведено судову психологічну експертизу, за результатами якої складено висновок від 30.09.2022 №21-7237 та зазначено, що до дітей у родині матері застосовують фізичне та психологічне насильство з боку вітчима в першу чергу, а також матері дітей, яке полягає у відсутності реагування на поведінку вітчима; поведінка матері направлена на формування у дітей негативного образу батька, через негативне відношення до нього. Надалі, для роз'яснення зазначених висновків судової експертизи, позивач звернувся до судового експерта, яким складено консультативний висновок від 15.03.2024 №3 та зазначено, що ОСОБА_4 чітко формулює, що ціль батька (незважаючи на численні спроби побачити своїх дітей) не діти, турбота про них, а створення конфліктної ситуації навколо неї; поведінка ОСОБА_4 (ігнорування потреб дітей у спілкуванні з біологічним батьком, їх емоційну прив'язаність до батька, заміщення фігури батька у сімейних взаєминах при бажанні біологічного батька бачитись з дітьми) прямо вказує на нехтування ОСОБА_4 інтересами і потребами дітей. На підставі зазначених обставин, ОСОБА_1 подав до Миколаївської обласної прокуратури заяву від 28.03.2024 про вчинення злочину, який має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України (домашнє насильство), за якою 10.06.2024 до ЄДРДР внесено запис №42024150000000027 про початок досудового розслідування. Так, повідомлення про можливі ознаки домашнього насильства, разом із заявою про вчинення злочину, були передані до Миколаївської обласної військової адміністрації, надалі перенаправлені до Первомайської міської ради, надалі - до Управління Служби у справах дітей. У червні/липні 2024 року позивач звернутася до Первомайського центру соціальних служб та Управління Служби у справах дітей Первомайської міської ради із запитами про отримання інформації відносно вчинення дій щодо забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, на що отримав акти оцінки потреб сім'ї/особи, а саме малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та висновок оцінки потреб сім'ї, складених Первомайським центром соціальних служб (відповідач), в якому зазначено, що ознаки вчинення насильства над дітьми відсутні. На думку позивача, акти оцінки потреб сім'ї/особи та висновок є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки відповідачем проведено оцінку потреб малолітніх дітей та складено висновок з порушенням вимог Закону України «Про запобігання домашньому насильству» та приписів Порядку №585. Крім того, дітей опитано у присутності матері ОСОБА_4 , яка внесена до реєстру в якості особи, якою вчинено домашнє насильство (кривдник) та вітчима ( ОСОБА_5 ), факти про вчинення яким домашнього насильства внесені до ЄРДР, що також свідчить про незаконність дій з боку відповідача.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вимоги апеляційної скарги відповідача обґрунтовано тим, що Законом України «Про запобігання домашньому насильству» визначено, що у разі отримання звернення (повідомлення) про вчинення домашнього насильства відносно дитини, розгляд таких заяв, проводиться у порядку, визначеному Постановою КМУ від 01.06.2020 №585 «Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження», а не положення Порядку організації надання соціальних послуг, затвердженого Постановою КМУ від 01.06.2020 №587. Разом з тим, апелянт зауважує, що умовами Порядку №585 передбачено, що у разі отримання інформації про вчинення, у тому числі ймовірного вчинення злочину проти дитини, уповноважені органи зобов'язані ініціювати та провести оцінку рівня безпеки дітей та здійснити перевірку викладених у заяві фактів. Натомість, відповідачем, за сприяння та за участі третьої особи (Управління «Служба у справах дітей»), проведено оцінку потреб дітей, які були опитані у присутності матері та вітчима, які, згідно звернення позивача, є особами, якими вчиняється домашнє насильство у відношенні до малолітніх дітей.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 , НОМЕР_2 . (а.с.21)
З матеріалів справи вбачається, що наразі діти проживають разом з матір'ю - ОСОБА_4 та вітчимом - ОСОБА_5 .
У консультативному висновку експерта №3 від 15.03.2024 (складений судовим експертом-психологом ОСОБА_6 ), зокрема, зазначено про свідоме перешкоджання матері в участі виховання дітей батьком, сприймання батька дітьми через призму конфлікту лояльності, що свідчить про пряму залежність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сприймання сімейної ситуації (зокрема образу батька) від впливу ОСОБА_4 . Ступінь впливу дій матері є суттєвим та таким, що спотворює реальне уявлення дітей про виховну поведінку їхнього біологічного батька - ОСОБА_1 . Через відсутність можливості безпосереднього спілкування з батькам, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 позбавлені шансу отримувати власний досвід про батька. Діти не знають про його любов до них та емоційну прив'язаність ОСОБА_1 до синів. (а.с.22-35)
28.03.2024 позивач, в інтересах своїх малолітніх дітей, звернувся до Офісу генерального прокурора, Миколаївської обласної прокуратури, Первомайської окружної прокуратури із заявою, в якій просив розпочати досудове розслідування у зв'язку з вчиненням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дій, які мають ознаки складу злочину за ст.126-1 КК України (домашнє насильство), стосовно малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.17-19)
10.06.2024 Миколаївською обласною прокуратурою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024150000000027, на підставі ст.126-1 КК України, за фактом можливого вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.55)
Відповідно до листа Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області від 15.07.2024, на звернення позивача щодо поставлення на профілактичний облік ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , по відношенню до дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , повідомлено, що 05.07.2024 громадянку ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо якої проводиться досудове розслідування кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України «домашнє насильство») поставлено на профілактичний облік за категорією «кривдник». Стосовно ОСОБА_5 зазначено про відсутність правових підстав щодо поставки його на профілактичний облік за категорією «кривдник», оскільки останній не притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності за фактом вчинення домашнього насильства. (а.с.54)
Згідно листа Служби у справах дітей Миколаївської обласної військової адміністрації від 04.07.2024, позивача повідомлено про те, що на лист Миколаївської обласної прокуратури від 13.06.2024 (про вчинення домашнього насильства над дітьми) управління «Служба у справах дітей» Первомайської міської ради Первомайського району Миколаївської області, 21.06.2024 здійснено комісійний виїзд за місцем проживання сім'ї ОСОБА_4 та за результатами перевірки не було виявлено ознак вчинення насильства відносно малолітніх дітей. (а.с.52)
Згідно листа Первомайського центру соціальних служб (відповідач) від 08.07.2024 позивача повідомлено, що родина ОСОБА_4 , де проживають малолітні діти, для отримання соціальних послуг, в тому числі послуг психологів, не зверталася. Також повідомлено, що підставою для здійснення оцінки потреб сім'ї було повідомлення від Управління «Служба у справах дітей» щодо ймовірного вчинення домашнього насильства над дітьми. Підставою для складення повідомлення Управління «Служба у справах дітей» є повідомлення служби у справах дітей МОВА від 20.06.2024, до якої надійшов лист від Миколаївської обласної прокуратури щодо ймовірного вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 домашнього насильства відносно малолітніх дітей. З метою належного реагування і відпрацювання повідомлень здійснювався комісійний виїзд до родини ОСОБА_4 з представниками Управління «Служба у справах дітей», сімейного лікаря та практичного психолога Центру, за результатом якого факт вчинення насильства над дітьми в родині не підтверджено. В ході здійсненого виїзду складено акти оцінки потреб на кожну дитину та висновок. (а.с.40)
Так, з акту оцінки потреби дитини ОСОБА_2 , складеного за повідомленням ПЦСС №393 від 21.06.2024, в період з 21.06.2024 по 25.06.2024, вбачається відсутність складних життєвих обставин. Оцінювання проводилось за місцем проживання та, зокрема, за участі матері ОСОБА_4 (а.с.42-44)
Аналогічні обставини перевірки визначені у акту оцінки потреби дитини ОСОБА_3 (а.с.45-47)
За результатом оцінювання потреб відповідачем складено висновок оцінки потреб сім'ї (соціальна карта №855) від 25.06.2024, відповідно до якого відсутні ознаки вчинення насильства над дітьми; хлопчики заперечують, що вдома над ними вчиняють будь-яке насильство. (а.с.48-49)
З листа Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області від 20.08.2024 зазначено, що в Управлінні «Служба у справах дітей» на малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 справи не заводилися, матеріали відносно дітей відсутні. (а.с.53)
Також, матеріали справи містять висновки судової психологічної експертизи Миколаївського НДЕКЦ МВС від 24.02.2025 №№СЕ-19/115-24/19570-ПС, СЕ-19/115-24/19575-ПС, проведені на виконання постанови старшого слідчого Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області Паладі П.О. від 15.10.2024, у кримінальному провадженні №42024150000000027 від 10.06.2024. (а.с.118-141)
За результатом експертних досліджень, судовим експертом зроблено наступні висновки:
- ситуація, що розглядається у кримінальному провадженні, є психотравмувальною для ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та полягає в тому, що у ОСОБА_2 на момент дослідження було виявлено наступні ознаки психотравмування - відчуження від біологічного батька, порушення фізичної цілісності дитини внаслідок побиття, яке вчиняв вітчим і мати, мати ОСОБА_4 не вступилась за ОСОБА_7 , таким чином нормалізувала дії вітчима в очах дитини;
- ситуація, що розглядається у кримінальному провадженні, є психотравмувальною для ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та полягає в тому, що у ОСОБА_3 на момент дослідження було виявлено наступні ознаки психотравмування - відчуження від біологічного батька, порушення фізичної цілісності дитини внаслідок побиття ременем, ОСОБА_8 бере провину на себе, оправдовуючи дії вітчима за побиття ременем, мати ОСОБА_4 не вступилась за ОСОБА_8 , таким чином нормалізувала дії вітчима в очах дитини.
Позивач, не погоджуючись з актами оцінки потреби дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , складених за повідомленням ПЦСС №393 від 21.06.2024, в період з 21.06.2024 по 25.06.2024, та висновком оцінки потреб сім'ї (соціальна карта №855) від 25.06.2024, вважаючи протиправними дії відповідача, що полягали у не проведенні оціни безпеки дітей та здійснення перевірки викладених фактів щодо ймовірного вчинення домашнього насильства по відношенню малолітніх дітей з боку матері та вітчима, у відповідності до положень Закону України «Про запобігання домашньому насильству» та приписів Порядку №585, звернувся до суду з даним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При вирішенні справи, суд першої інстанції, з огляду на те, що права та обов'язки для суб'єкта щодо якого проведено перевірку породжує саме рішення, прийняте на підставі проведення цієї перевірки/оцінки, керуючись положеннями Порядку організації надання соціальних послуг, затвердженого Постановою КМУ від 01.06.2020 №587, зазначив, що акт оцінки потреб сім'ї/особи лише фіксує обставини/факти та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, оскільки таким документом є рішення про надання/відмову в наданні соціальних послуг. З урахуванням наведеного, суд вважав, що дії посадових осіб з проведення та складення актів оцінки потреб сім'ї/особи не породжують правових наслідків для особи, щодо якої проводиться така оцінка, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків, з чим не погоджується судова колегія, з огляду на наступне.
Так, Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 №2402-III (надалі - Закон України №2402-III), визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Відповідно до ст.1 Закону України №2402-III дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах, - дитина, яка потрапила в умови, що негативно впливають на її життя, стан здоров'я та розвиток у зв'язку з інвалідністю, тяжкою хворобою, безпритульністю, перебуванням у конфлікті із законом, залученням до найгірших форм дитячої праці, залежністю від психотропних речовин та інших видів залежності, жорстоким поводженням, зокрема домашнім насильством, ухилянням батьків, осіб, які їх замінюють, від виконання своїх обов'язків, обставинами стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, воєнних дій чи збройних конфліктів тощо, що встановлено за результатами оцінки потреб дитини.
Згідно ст. 10 Закону України №2402-III, кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що грунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.
Держава здійснює захист дитини від: усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, експлуатації, включаючи сексуальне насильство, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють; втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин; залучення до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо.
Держава через органи опіки і піклування, служби у справах дітей, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей у порядку, встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації про ці випадки для розгляду до відповідних уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів щодо припинення насильства.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначає Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-VIII (надалі - Закон України №2229-VIII).
Відповідно до ст.1 Закону України №2229-VIII дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства (п.2);
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (п.3);
кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п.6);
особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі (п.8);
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п.14).
Згідно ч.1 ст.6 Закону України №2229-VIII спеціально уповноваженими органами у сфері запобігання та протидії домашньому насильству є, зокрема сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створення) ради, їх виконавчі органи, до повноважень яких належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
До інших органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать: 1) служби у справах дітей; 2) уповноважені підрозділи органів Національної поліції України; 3) органи управління освітою, навчальні заклади, установи та організації системи освіти; 4) органи охорони здоров'я, установи та заклади охорони здоров'я; 5) центри з надання безоплатної правничої допомоги; 6) суди; 7) прокуратура; 8) уповноважені органи з питань пробації.
Відповідно до ст.22 Закону України №2229-VIII, постраждала дитина має всі права постраждалої особи, реалізація яких забезпечується з урахуванням найкращих інтересів дитини, її віку, статі, стану здоров'я, інтелектуального та фізичного розвитку.
Звернення та повідомлення про вчинення домашнього насильства стосовно дітей приймаються і розглядаються згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Для забезпечення виконання Законів України «Про охорону дитинства», «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Про соціальні послуги» Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 №585 затверджено «Порядок забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження» (надалі - Порядок №585), який визначає механізм взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів освіти, охорони здоров'я, соціального захисту населення, інших закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, під час виявлення, розгляду звернень та повідомлень про таких дітей, забезпечення їх безпеки, а також надання необхідної допомоги з урахуванням потреб.
Відповідно до п.2 Порядку №585, складні життєві обставини, в яких перебуває дитина, - це умови, що негативно впливають на життя дитини, стан її здоров'я та розвиток (інвалідність, тяжка хвороба, безпритульність, перебування у конфлікті із законом, залучення до найгірших форм дитячої праці, залежність від психотропних речовин, інші види залежності, жорстоке поводження, зокрема домашнє насильство, у тому числі у разі, коли кривдником є дитина, ухиляння батьків, осіб, які їх замінюють, від виконання своїх обов'язків, обставини стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, воєнних дій чи збройних конфліктів тощо), установлені за результатами оцінювання потреб дитини та її сім'ї у соціальних послугах.
Суб'єкти виявлення та/або організації соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, заклади освіти, охорони здоров'я, соціального захисту населення, інші заклади та установи, зокрема структурні підрозділи районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення), сільських, селищних рад з питань освіти, охорони здоров'я, соціального захисту населення, здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі тощо, служби у справах дітей, центри соціальних служб, фахівці із соціальної роботи або інші надавачі соціальних послуг, органи Національної поліції, територіальні органи ДСНС та підпорядковані підрозділи, спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правової допомоги, регіональні та місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, бюро правової допомоги, суди, органи прокуратури, уповноважені органи з питань пробації, інші загальні та спеціалізовані служби підтримки осіб, постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі, відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» в межах своїх повноважень (далі - суб'єкти).
Абзац 2 п.4 Порядку №585 визначає, що виявлення дитини, що перебуває у складних життєвих обставинах, здійснюється шляхом звернення та надсилання повідомлень підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, зокрема з використанням дитячої “гарячої» телефонної лінії, кол-центрів з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, громадських об'єднань та міжнародних неурядових організацій, фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які надають соціальні послуги, громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, в інтересах дитини, що перебуває у складних життєвих обставинах (в усній та (або) письмовій формі, зокрема із застосуванням засобів електронної комунікації) до будь-якого суб'єкта.
Відповідно до пп.3 п.5 Порядку №585, суб'єкти під час виконання своїх професійних чи службових обов'язків забезпечують виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у випадку встановлення або отримання інформації про наявність (у тому числі ймовірну): загрози життю або здоров'ю дитини, у тому числі пов'язаної з наявною у правоохоронних органів інформацією про можливий та/або підтверджений факт вчинення злочину проти життя, здоров'я, волі, честі, гідності, статевої свободи, статевої недоторканності дитини, у тому числі викрадення, торгівлі дітьми.
Факт перебування дитини у складних життєвих обставинах установлюється за результатами оцінювання її потреб за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у разі підтвердження умов чи обставин, що негативно впливають на життя, стан здоров'я, розвиток дитини та призводять до неналежного рівня задоволення її індивідуальних потреб відповідно до віку, статі, стану здоров'я, інвалідності, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної належності та етнічного походження. При цьому оцінювання потреб дитини, яка постраждала від жорстокого поводження, та/або життю і здоров'ю якої загрожує небезпека, у соціальних послугах проводиться після оцінки рівня безпеки такої дитини.
Проведення оцінки рівня безпеки дитини є обов'язковим у разі виявлення умов та обставин, визначених підпунктами 2 та 3 цього пункту.
За аналізом наведених положень Порядку №585, можна дійти висновку, що суб'єкт виявлення та/або організації соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у разі отримання інформації від правоохоронних органів про можливий факт вчинення злочину проти дитини, з урахуванням положень Закону України №2229-VIII домашнього насильства, зобов'язаний спочатку провести оцінку рівня безпеки дитини, а у подальшому, у випадку, якщо дитина постраждала від жорстокого поводження та/або життю і здоров'ю якої загрожує небезпека, проводиться оцінювання потреб дитини.
Судовою колегією встановлено, що позивач, який є батьком двох малолітніх дітей ( ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ), які наразі проживають разом з матір'ю та вітчимом ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), звернувся із заявою до органів прокуратури про початок досудового розслідування у зв'язку з вчиненням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дій, які мають ознаки складу злочину за ст.126-1 КК України (домашнє насильство) стосовно малолітніх дітей. За результатом розгляду заяви, Миколаївською обласною прокуратурою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024150000000027, на підставі ст.126-1 КК України, за фактом можливого вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
В подальшому, після отримання інформації від Миколаївської обласної прокуратури (про вчинення домашнього насильства над дітьми), 21.06.2024 управління «Служба у справах дітей» Первомайської міської ради Первомайського району Миколаївської області здійснила комісійний виїзд за місцем проживання сім'ї ОСОБА_4 для проведення перевірки щодо встановлення наявності/відсутності ознак вчинення насильства відносно дітей.
За результатом проведення перевірки, в період з 21.06.2024 по 25.06.2024, відповідачем складено акти оцінки потреби дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з яких вбачається відсутність складних життєвих обставин.
Надалі, за результатом оцінювання потреб дітей, Первомайським центром соціальних служб складено висновок оцінки потреб сім'ї від 25.06.2024, в якому зафіксовано про відсутність ознак вчинення насильства над дітьми з посиланням на те, що діти заперечують, що вдома над ними вчиняють будь-яке насильство.
Судова колегія зазначає, що в даному випадку вбачаються протиправні дії з боку відповідача стосовно здійснення перевірки стану та потреб дітей, які оформлені актами оцінки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на підставі яких складено висновок оцінки потреб сім'ї, оскільки з огляду на положення пп.3 п.5 Порядку №585, відповідач першочергово був зобов'язаний здійснити оцінку рівня безпеки дітей, позаяк був обізнаний про наявність досудового розслідування щодо можливого вчиненням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (матері та вітчима) дій, які мають ознаки складу злочину за ст.126-1 КК України (домашнє насильство) стосовно малолітніх дітей.
Крім того, слід врахувати, що п.14 Порядку №585 визначено, що з метою збору об'єктивної інформації про складні життєві обставини дитини, яка досягла того віку та рівня розвитку, коли може висловити свою думку, з нею проводиться бесіда під час проведення оцінювання її потреб у соціальних послугах, а також під час оцінки рівня її безпеки.
Бесіда повинна проводитися протягом не більше двох годин на день з перервою (безперервно - не більше години). Тривалість бесіди визначається з урахуванням віку та індивідуальних особливостей дитини, рівня її розвитку. Бесіда проводиться у безпечному місці та/або у спеціально створених безпечних умовах (зокрема за відсутності кривдника), у тому числі із застосуванням методики «Зелена кімната».
Бесіда може проводитися за участю представника служби у справах дітей, органу Національної поліції, педагога або психолога, а у разі потреби - лікаря, інших осіб, які мають відповідну кваліфікацію або пройшли відповідне навчання щодо особливостей проведення такої бесіди з дітьми різних категорій та в присутності та/або за згодою батьків, іншого законного представника (якщо вони не є кривдниками дитини).
В контексті цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що 05.07.2024 ОСОБА_4 поставлено на профілактичний облік за категорією «кривдник», а отже проведення працівниками управління служби дітей бесід з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за участі матері, тобто кривдника, могло свідчити про психологічний тиск або приховування дійсності фактичних обставин з боку дітей, в яких вони знаходяться, а отже додатково свідчить про порушення вимог Порядку №585.
Крім того, при вирішенні справи, не можна залишити поза увагою докази, надані позивачем до суду, а саме експертні дослідження судового експерта НДЕКЦ МВС від 24.02.2025, в яких зазначено про встановлення ознак психотравмування дітей, а саме відчуження від біологічного батька, порушення фізичної цілісності дітей внаслідок побиття, яке вчиняв вітчим і мати, при цьому мати не вступалась за дітей і таким чином нормалізувала дії вітчима.
Згідно із ст.19 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР №789-XII від 27.02.1991, держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину. Такі заходи захисту, у випадку необхідності, включають ефективні процедури для розроблення соціальних програм з метою надання необхідної підтримки дитині й особам, які турбуються про неї, а також здійснення інших форм запобігання, виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування та інших заходів у зв'язку з випадками жорстокого поводження з дитиною, зазначеними вище, а також, у випадку необхідності, для порушення початку судової процедури.
Відповідно до ст.6 Конвенції держави-учасниці визнають, що кожна дитина має невід'ємне право на життя. Держави - учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ст.3 Конвенції).
Підсумовуючи вищевикладене, з огляду на порушення з боку відповідача вимог ст.22 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження №585, з урахуванням положень Конвенції про права дитини, судова колегія доходить висновку про наявність правових підстав щодо визнання протиправними дій Первомайського центру соціальних служб стосовно проведення перевірки стану та потреб дітей, враховуючи обізнаність суб'єкта владних повноважень про наявність кримінального провадження щодо можливого вчинення стосовно дітей домашнього насильства у родині, де вони проживають, замість здійснення оцінки рівня безпеки дітей.
Як наслідок підлягають скасуванню акти оцінки потреб дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , складені Первомайським центром соціальних служб у період, з 21.06.2024 по 25.06.2024, та висновок оцінки потреб сім'ї Первомайського центру соціальних служб (соціальна картка №855) за оцінюванням, що проводилось у період з 21.06.2024 по 25.06.2024.
Висновки суду першої інстанції стосовно того, що права та обов'язки для суб'єкта щодо якого проведено перевірку породжує саме рішення, прийняте на підставі проведення цієї перевірки/оцінки, є помилковими, оскільки такі висновки суду побудовані за аналізом положень Порядку організації надання соціальних послуг, затвердженого Постановою КМУ від 01.06.2020 №587, які не є правозастосовними до спірних правовідносин.
Крім того, судова колегія вказує про безпідставність доводів суду першої інстанції щодо того, що дії посадових осіб з проведення та складення актів оцінки потреб сім'ї/особи не породжують правових наслідків для особи, щодо якої проводиться така оцінка (тобто дітей), не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків, оскільки з огляду норми Порядку №585, за результатами оцінювання потреб дитини та її сім'ї, суб'єкт владних повноважень може установити, що дитина перебуває в складних життєвих обставинах та вжити заходів шляхом прийняття узгоджених дій та рішень в інтересах дитини.
Враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при розгляді даної справи, з урахуванням положень ст.317 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.308, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Визнати протиправними дії Первомайського центру соціальних служб щодо проведення оцінки потреб малолітніх дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), у період з 21.06.2024 року по 25.06.2024 року (повідомлення інформації №323 від 21.06.2024 року).
Визнати протиправними та скасувати акти оцінки потреб щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), складені Первомайським центром соціальних служб, у період з 21.06.2024 року по 25.06.2024 року (повідомлення №323 від 21.06.2024 року).
Визнати протиправним та скасувати висновок оцінки потреб сім'ї Первомайського центру соціальних служб (соціальна картка №855) від 25.06.2024 року за оцінюванням, що проводилось у період з 21.06.2024 року по 25.06.2024 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян