П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/22599/25
Перша інстанція: суддя Лебедєва Г.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.
суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просить:
- визнати протиправними дії щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058- IV), із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021- 2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії;
- зобов'язати відповідача здійснити з 09.01.2025 перерахунок та виплату пенсії за віком, призначеної згідно із Законом у № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії за віком.
Також в позовній заяві ставилося питання про стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області, отримуючи пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), але після досягнення пенсійного віку звернулася до відповідача із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058- IV. ГУ ПФУ в Одеській області здійснило переведення позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, однак обрахунок пенсії здійснений із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески, за 2014-2016 роки. Не погоджуючись із застосуванням такого показника, позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески, за 2021-2023 роки, на яку отримала відмову із посиланням на відсутність правових підстави для здійснення такого перерахунку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії.
Зобов'язано відповідача здійснити ОСОБА_1 з 09.01.2025 перерахунок та виплату пенсії за віком, призначеної згідно із Законом №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії за віком, з урахуванням виплачених сум.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
В апеляційній скарзі, ГУ ПФУ в Одеській області посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування своєї позиції апелянт зазначає, що частина 3 статті 45 Закону №1058-IV передбачає, що визначена частиною 2 статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший, або у випадку призначення пенсії вперше. Апелянт зазначає, що на адресу територіального органу Пенсійного фонду надійшло звернення позивачки в порядку Закону України «Про звернення громадян» із проханням при перерахунку пенсії застосувати показник середньої заробітної плати за 2021-2023 роки, на яке листом від 07.05.2025 надана відповідь із роз'ясненням питань, порушених у зверненні. Як зазначає апелянт, з огляду на те, що позивачка звернулася не за призначенням пенсії вперше, а за переведенням з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, відсутні правові підстави для призначення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021-2023 роки.
Окремо апелянт зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції про стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області судових витрат зі сплати судового збору.
Позивачка своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності.
Пункт 2 частини 1 статті 263 КАС України визначає, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ.
Після досягнення пенсійного віку позивачка звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058- IV.
Позивач, відповідно до її заяви 16.08.2024 переведена з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, відповідно до положень Закону № 1058-IV.
Однак, під час розрахунку пенсії ГУ ПФУ в Одеській області врахувало середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2014-2016 роки, замість застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за попередні три роки, тобто за 2021-2023 роки.
16.04.2025 позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії та просила провести її розрахунок із урахуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1058 - IV за 2021 - 2023 роки.
У відповідь на вказане звернення ГУ ПФУ в Одеській області повідомило заявниці, що при розрахунку пенсії за віком правомірно врахований показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки та підстави для застосування показників за 2021-2023 роки відсутні.
Не погоджуючись з такими діями, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції врахував, що позивачці у 2014 році була призначена пенсія за вислугу років, відповідно до положень Закону №1788-ХІІ, який передбачав інші підстави та порядок призначення пенсії, у порівнянні із Законом №1058-IV.
Суд встановив, що до призначення пенсії за віком, відповідно до положень Закону №1058-ІV, позивачка не отримувала пенсію згідно Закону №1058-IV, а тому дійшов висновку, що призначення позивачці пенсії за віком відповідно до положень Закону №1058-IV відбулося вперше, а тому вважав, що розмір пенсії має обчислюватися із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні, з якої сплачені страхові внески, за три роки, що передують року призначення пенсії.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивачки права на перерахунок пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058- IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідаючи на доводи апелянта про помилковість висновку суду першої інстанції щодо зобов'язання здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (вище і далі - Закон № 1058-IV).
Згідно частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 10 Закону № 1058-ІV визначає, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до статті 27 Закону № 1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.
Відповідно до частин 1-2 статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Відповідно до абзацу 2 пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1058 пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки із застосуванням величини оцінки страхового стажу в розмірі 1 %.
Згідно частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Частина 3 статті 45 Закону № 1058-IV передбачає, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-IV.
У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ.
Відповідно до заяви позивачки, відповідач здійснив переведення її на пенсії за віком за Законом №1058-IV.
Попри твердження апелянта про переведення заявниці з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, відповідно до положень Закону № 1058-IV, колегія суддів вважає що в даному випадку має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а, в якій суд виснував, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до положень Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до положень Закону №1058-IV, мова йде про призначення нового виду пенсії.
Зазначена позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17.
Таким чином, в даному випадку сталося призначення нового виду пенсії (за віком), а не переведення з одного виду пенсії на інший.
Оскільки має місце саме призначення іншого виду пенсії, а не переведення з одного виду пенсії на інший, орган Пенсійного фонду повинен був призначити позивачці пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2021 - 2023 роки.
Колегія суддів вважає помилковою позицію апелянта, стосовно того, що відбулося не призначення пенсії за віком, а переведення з пенсії на пенсію в межах одного Закону №1058-ІV, оскільки обставини справи свідчать, що позивачці була призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону №1788-ХІІ, а потім, на підставі її заяви, призначена пенсія за віком на підставі Закону №1058-IV. Тобто, є очевидним призначення іншої пенсії за іншим законом.
Стосовно доводів ГУПФУ в Одеській області, в яких апелянт не погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області сплаченого позивачем судового збору , колегія суддів зазначає таке.
Так, відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких підстав, відшкодування на користь позивачки сплаченого судового збору у зв'язку із задоволенням позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань Управління, яке виступало відповідачем у справі є правомірним.
Отже, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана правова оцінка судом першої інстанції. Будь-яких інших доводів, з боку апелянта, які б могли свідчити про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, апеляційна скарга не містить. За таких підстав колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому підстав для скасування правильного по суті рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя О. В. Єщенко