Справа № 484/5497/25
Провадження № 3/484/2/26
25 лютого 2026 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Маржиної Т.В.,
за участю секретаря судового засідання - Чумак А.О.,
захисника ОСОБА_1 - адвоката Петренко К.Л.,
у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла до суду 02.10.2025 року від Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , посвідчення водія НОМЕР_3 , видане 19.05.2017 року ТСЦ 6341, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , -
26.09.2025 року о 21:41 годині в м. Первомайську по вул. Грушевського ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21117 д.н.з. НОМЕР_4 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка мова, нестійка хода, тремтіння кінцівок рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою суду від 27.11.2025 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, відмовлено.
25.12.2025 року від захисника ОСОБА_1 - адвоката Петренко К.Л. до суду надійшло клопотання про визнання процедури огляду недійсною, мотивоване тим, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_5 та є чинним військовослужбовцем Збройних Сил України, що підтверджується документами, які вже містяться в матеріалах справи. Під час складання протоколу та проведення відеофіксації працівники поліції повністю проігнорували військовий статус ОСОБА_1 . Як наслідок, представників Військової служби правопорядку не було викликано, передбачені законом процедури не дотримані, а у самому протоколі відсутні будь-які відомості про військовий статус ОСОБА_1 . Це є грубим процесуальним порушенням, оскільки за приписами ч.3 ст. 266-1 КУпАП він міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч.ч.2-7 ст. 266-1 КУпАП. Працівниками поліції зазначеного установленого законом порядку не було дотримано, тому вся процедура огляду, яку поліцейські застосували до ОСОБА_1 , згідно з категоричними приписами ч.9 ст. 266-1 КУпАП є недійсною, а її результати недопустимими доказами, оскільки отримані всупереч умовам і порядку, встановлених законом. Застосування цієї процедури починається з моменту встановлення, що особа є військовослужбовцем. Зазначила, що в разі виявлення подібних істотних порушень судами системно ухвалюються постанови про закриття провадження у справах. Так, приклади наводяться у судовій практиці: постанова Київського районного суду м. Харкова від 22.10.2024 по справі №953/7618/24, постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 24.01.2025 по справі №351/1403/24, постанова Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.02.2025 по справі №489/8423/24, постанова АмурНижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.02.2025 по справі №199/10667/24. Аналогічна правова позиція висловлена і в інших рішеннях, зокрема: постанова Київського районного суду м. Харкова від 20.03.2024 у справі №953/422/24 (н/п 3/953/464/24, суддя Власова Ю.Ю.), а також постанова Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.02.2025 у справі №489/8423/24 (н/п 3/489/57/25, суддя Микульшина Г.А.). У зазначених рішеннях суди дійшли висновку, що неналежне встановлення особи правопорушника, ігнорування його процесуально значущого статусу, а також відсутність належної перевірки і фіксації відповідних даних, є підставою для визнання протоколу складеним з істотними порушеннями та закриття провадження у справі. Тож просила визнати процедуру огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, саму процедуру огляду - недійсною, а протокол про адміністративне правопорушення та всі матеріали, які було складено на підставі цього документу - недопустимими, недостовірними та неналежними доказами і відповідно не посилатися на них при ухваленні судового рішення по справі.
В судовому засіданні 25.02.2026 року захисник ОСОБА_1 - Петренко К.Л. зазначила про те, що на доданих до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписах не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Вказала, що перед оглядом працівник поліції не назвав ознаки алкогольного сп'яніння, виявлені ним у ОСОБА_1 також невідома причина зупинки транспортного засобу. За таких обставин просила закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а в разі, якщо суд дійде висновку про вину ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення, не позбавляти його права керування транспортними засобами, так як він є військовослужбовцем та його служба безпосередньо пов'язана з керуванням транспортних засобів.
ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак до суду не з'явився, причини неявки не повідомив, в судовому засіданні був присутній його захисник.
Відповідно до ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не є обов'язковою, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів за участі його захисника Петренко К.Л.
Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, додані до нього документи, відеозаписи та письмові пояснення захисника, суд дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_1 знайшла своє повне підтвердження під час розгляду справи.
Диспозицією частини 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п.1.1 Правил дорожнього руху України (далі ПДР) ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.1.4 ПДР кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Згідно п.1.9 Правил, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України визначено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти у встановленому порядку медичне освідування для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних або токсичних засобів.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння визначена ст. 266 КУпАП, Інструкцією "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року за № 1452/735, зареєстрованого в Мінюсті 11.11.2015 року за № 1413/27858.
Відповідно до п.2 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що ознаками алкогольного сп'яніння є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Наявність саме таких ознак виявлена у ОСОБА_1 26.09.2025 року, тож у працівників поліції дійсно були підстави йому пропонувати пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Пунктами 6, 7 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп'яніння, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Викладене у протоколі про адміністративне правопорушення обвинувачення у вчиненні ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджене сукупністю досліджених судом доказів.
Судом переглянуто доданий до протоколу про адміністративне правопорушення диск з відеозаписами, здійсненими поліцейськими за допомогою відеореєстратора патрульного автомобіля і нагрудної камери працівника поліції, і встановлено, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом ВАЗ 21117 д.н.з. НОМЕР_4 , переслідувався та був зупинений працівниками поліції. На відеозаписі чітко зафіксовано як поліцейські після зупинки транспортного засобу підійшли саме до автомобіля, за кермом якого перебував ОСОБА_1 . В подальшому поліцейські, виявивши у нього явні ознаки алкогольного сп'яніння, запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу алкотестер Драгер, на що він відмовився, потім йому пропонували проїхати в медичний заклад на огляд, на що він також відмовився, зазначивши при цьому, що дійсно вживав спиртні напої.
Разом з тим ОСОБА_1 , як зафіксовано на відеозаписах, не оспорював факту керування ним транспортним засобом та факту перебування в стані алкогольного сп'яніння, до того ж декілька разів наголошував на тому, що він керував автомобілем, бачив, що поліцейські його зупиняють, однак не створив жодного разу аварійної ситуації на дорозі.
На зазначених відеозаписах зафіксовані явні ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , про що свідчить, зокрема, його нечітка нерозбірлива мова та поведінка, що не відповідає обстановці. Крім того, ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , які були явними, та безпосередньо виявлені поліцейськими, підтверджуються поведінковим ставленням ОСОБА_1 до зазначеної ситуації, оскільки він особисто при спілкуванні з працівниками поліції зазначив, що розуміє свою вину.
Також на відеозаписах повністю зафіксовано процес складання наданого протоколу про адміністративне правопорушення.
Твердження захисника про те, що не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, спростовується доданими до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписами, на яких чітко зафіксовано процес переслідування поліцейськими транспортного засобу ВАЗ 21117 д.н.з. НОМЕР_4 , після зупинки якого на місці водія автомобіля знаходиться саме ОСОБА_1 , з яким в подальшому працівники поліції ведуть розмову та, виявивши в нього ознаки алкогольного сп'яніння, пропонують пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Позиція захисника, яка ґрунтується на тому, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, про що він повідомив працівників поліції, то його огляд на стан наркотичного сп'яніння проводиться виключно посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів спростовується наступним.
Статтею 266-1 КУпАП передбачений порядок огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Однак ОСОБА_1 не перебував у жодних із визначених вище місцях, він керував транспортним засобом у власних цілях, не пов'язаних із проходженням військової служби, та був зупинений працівниками поліції. Після чого у зв'язку з наявністю ознак алкогольного сп'яніння, поліцейські запропонували йому як особі, яка керувала транспортним засобом, пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, крім того, ОСОБА_1 не надав жодних підтверджуючих документів про те, що він є військовослужбовцем.
За таких обставин, вбачається, що поліцейським було правомірно в рамках чинного законодавства проведено огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд звертає увагу на те, що поліцейський - це посадова особа, яка діє в межах наданих йому повноважень та відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 року № 1395 та інших законодавчих актів, які регламентують діяльність поліції.
В даному випадку діє імператив презумпції правоти поліцейського, тобто при виконанні службового обов'язку поліцейський діє завідомо правомірно, в межах закону. Порушень повноважень поліцейського судом не встановлено. Порушення Правил дорожнього руху виявлено ним безпосередньо при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із забезпеченням безпеки дорожнього руху та виявленням порушників.
Всі встановлені поліцейськими під час несення служби обставини відображені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 466084 від 26.09.2025 року, який є доказом в наданій справі.
Встановлено, що поліцейський при складанні протоколу про адміністративне правопорушення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Будь-яких порушень законодавства поліцейськими, які б могли вплинути на вирішення справи судом не встановлено. Працівники поліції безпосередньо під час здійснення та виконання своїх службових обов'язків пропонували проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння саме тій особі, яку виявили під час керування нею транспортним засобом.
Доводи захисника про те, що викладені в протоколі обставини не відповідають дійсності, а зібрані докази не доводять винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення є безпідставними з огляду на викладене вище.
Посилання захисника на те, що причина зупинки зазначеного транспортного засобу невідома, а отже це є порушення порядку огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, на увагу суду не заслуговує, з огляду на те, що причини зупинки не входять до складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому не підлягають доказуванню у даній справі.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).
За такого, доводи захисника з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених матеріалів справи.
При цьому суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на її користь, оскільки докази винуватості водія одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду та були підставами для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді справи судом не встановлено. Не встановлено й істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, як про це просить захисник.
Згідно з інформацією бази даних інформаційно-аналітичної системи Національної поліції ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_3 .
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як зазначено у ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оцінюючи в сукупності досліджені докази, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 дійсно порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, згідно якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, тобто вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Щодо наявності виключної необхідності ОСОБА_1 мати право керування транспортними засобами у зв'язку з проходженням військової служби, суд звертає увагу на те, що санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП передбачене стягнення у вигляді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Тож оскільки ОСОБА_1 отримував посвідчення водія, тобто є водієм, то накладене на нього стягнення не може бути розділене й призначене частково, як того просить захисник.
Враховуючи наведене, характер вчиненого правопорушення, наявні дані про особу правопорушника, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 єдине можливе стягнення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Крім того, на підставі п. 5 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір на користь держави.
Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, , 33, 221, 245, 246, 248, 251, 252, 279, 283, п.1 ч.1 ст. 284 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір на користь держави в сумі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 60 к.
Постанову може бути оскаржено особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Миколаївського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. В порядку примусового виконання відповідно до ст. 308 КУпАП з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу зазначеного у постанові.