Справа № 489/2947/25
Провадження № 2/489/151/26
Іменем України
25 лютого 2026 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Костюченко Г.С.,
за участю секретаря судового засідання Савкової К.А.,
за участі:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Захар'євої Я.В.,
третьої особи - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи - Служба у справах дітей Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
встановив:
В квітні 2025 року позивачка, через свого представника адвоката Кучеряву Т.Ю. звернулась до суду з позовом в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з ОСОБА_4 аліменти на користь дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу) ОСОБА_4 щомісячно, починаючи з дня подачі позову і до досягнення повноліття дитиною, шляхом перерахунку грошових коштів на особистий рахунок дитини.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Миколаєві, батьки дитини - ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які перебували між собою у зареєстрованому шлюбі. 27.08.2014 року рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва батьки ОСОБА_7 розлучились. ІНФОРМАЦІЯ_3 мати ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 09.11.2023. Дівчина так і залишилась проживати з бабусею та братом. Батька дівчина не знає, він ніколи не цікавився її життям, здоров'ям, матеріальним благополуччям, ніколи не приїздив до них у гості, він не спілкувався з нею телефоном або будь-яким іншим чином, ніколи не вітав зі святами, на день народження тощо. Станом на 01.06.2024 ОСОБА_4 має заборгованість зі сплати аліментів на дитину, ОСОБА_5 , у розмірі 68278,81 грн. (розрахунок заборгованості приєднується). Аліменти припинили стягувати у зв'язку зі смертю матері Позивачки, на користь якої стягувались кошти. Відповідач, покладених законом на батьків обов'язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової або будь-якої іншої участі у вихованні доньки. Наразі всі питання щодо виховання вирішуються виключно бабусею без участі та підтримки з боку відповідача. Всі витрати, пов'язані з вихованням, навчанням, розвитком дітей здійснюються бабусею в межах сім'ї. До моменту смерті матері - вона в повній мірі брала на себе всі ці ролі, коли зростала дитина. Крім цього, дівчина завжди була під опікою бабусі, яка про неї всіляко дбала, допомагала у вихованні. У зв'язку чим позивач вимушена звернутись з даним позовом до суду.
Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 23.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначення підготовче засідання.
26 травня 2025 року на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача, де відповідачем заперечується в повному обсязі задоволення позовної вимоги про позбавлення батьківських прав, оскільки відповідач бажає налагодити відносини з донькою, але це поступовий процес, до того ж відповідач не строви власної сім'ї і позивачка є його єдиною донькою. Відповідач намагався спілкуватись з донькою, проте бабуся чинила перешкоди у їх спілкуванні. Відповідач був позбавлений об'єктивної можливості приймати активну участь у житті дитини у зв'язку з виконанням задач з оборони та захисту держави, з 15.02.2025 року і по теперішній час він перебуває на військовій службі по мобілізації у ВЧ НОМЕР_2 Збройних Сил України. Відповідач має намір налагодити стосунки з донькою, брати участь у її вихованні. Позовні вимоги про стягнення аліментів відповідач визнав у повному обсязі ,проте просив суд не позбавляти його батьківських прав відносно доньки, враховуючи викладені обставини.
Ухвалою суду від 03.06.2025 року витребувано у Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_8
15.06.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де остання наполягає на свідомому ухиленні відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, дане ухилення є систематичним, батько ніколи не намагався наладити контакт з донькою,позивачка не відчуває до свого батька жодних почуттів любові , та жодних емоцій притаманних відносинам батьків та дітей. А перебування відповідача на військовій службі з 15.02.2025 року жодним чином не виправдовує попереднє ухилення від виконання батьківських обов'язків. Позивач вважає, що поведінка відповідача свідчить про свідоме нехтування батьківськими обов'язками, що підпадає під підстави позбавлення батьківських прав згідно зі ст. 164 СК України
Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 05.08.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.
Представник відповідача проти позбавлення батьківських прав заперечувала, посилаючись на те, що відповідач хоче спілкуватись з донькою, та має намір налагодити спілкування та контакт з донькою. Проти стягнення з відповідача аліментів на користь позивача не заперечують.
Суд,вислухавши сторін та дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, дійшов наступного.
Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Миколаєві, батьки дитини - ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які перебували між собою у зареєстрованому шлюбі.
27.08.2014 року рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва батьки ОСОБА_7 розлучились (а.с.12).
ІНФОРМАЦІЯ_3 мати ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 09.11.2023.
ОСОБА_5 проживає однією родиною зі своєю бабусею, ОСОБА_3 , яка про неї дбає, матеріально забезпечує, займається її навчанням, оформленням всіх необхідних документів, цікавиться її навчанням, готує їсти, слідкує за її станом здоров'я, одягає та займається розвитком дитини, у них добрі взаємовідносини. Також з ними живе і брат позивачки, у них добрі взаємовідносини, брат також піклується про сестру, допомагає з навчанням тощо.
Відповідно до психолого-педагогічної характеристики Миколаївської гімназії №26 Миколаївської міської ради Миколаївської області від 09.01.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в МГ№26 з першого класу. Мати - ОСОБА_9 посердь 05.11.2023 року. Батько - ОСОБА_4 - постійного місця роботи не має. Проживає за іншою адресою. Вихованням ОСОБА_7 займається бабуся, батько вихованням дитини е займається зовсім, не цікавиться її навчанням у матеріальному забезпеченні не приймає участі.
Відповідно до висновку виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.12.2025 року за вих. №34408/02.02.01-22/04/14/25, орган опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 у відношенні доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зі змісту вказаного висновку вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були присутні на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконкому Миколаївської міської ради, яке відбулося 11.12.2025. ОСОБА_4 особисто зазначив що він проти позбавлення батьківських прав та він хоче спілкуватись з дитиною та допомагати їй.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).
За частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої вказаної статті СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 553/2563/15-ц, від 23.01.2020 в справі № 755/3644/19 та від 23.06.2021 в справі № 953/17837/19.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
Отже, вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав, суд передусім повинен дати оцінку дотриманню якнайкращих інтересів дитини, що передбачає пошук і знаходження балансу між усіма елементами, які потрібні для ухвалення справедливого судового рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати виключно після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у спорі, а вже тільки потім права батьків.
Відповідно до частини першої статті 13ЦПКУкраїни суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За положеннями частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Із наявних у справі доказів судом встановлено, що після припинення спільного проживання батьків позивачки, остання залишилась проживати з бабусею та матір'ю, відповідач не приймав участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, яка після смерті матері залишилась проживати з бабусею.
У судовому засідання відповідач заперечував проти позбавлення його батьківських прав, посилаючись на те, що він хоче спілкуватись з донькою та брати участь в її вихованню, але цьому перешкоджає бабуся позивача. До того ж останній позбавлений об'єктивної можливості приймати активну участь у житті дитини у зв'язку з виконанням задач з оборони та захисту держави, з 15.02.2025 року і по теперішній час він перебуває на військовій службі по мобілізації у ВЧ НОМЕР_2 Збройних Сил України, про що надав довідку з військової частини НОМЕР_2 від 07.03.2025 року про проходження військової служби по мобілізації з 15.02.2025 року та відповідна відмітка міститься у військовому квитку, копію його надана до матеріалів справи відповідачем. Відповідач має намір налагодити стосунки з донькою, брати участь у її вихованні.
Позивач в судовому засіданні пояснила, що відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків по утриманню дитини, її вихованню та спілкуванні з нею.
В ході розгляду справи встановлено, що в з відповідача стягувались аліменти на утримання дитини на користь її матері ОСОБА_9 . Аліменти припинили стягувати у зв'язку зі смертю матері позивачки. Відповідно до Розрахунку заборгованості по аліментам станом на 01.06.2024 року заборгованість ОСОБА_4 становить 68 278,81 грн.
Щодо висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, суд з ним не погоджується та вважає його таким, що з урахуванням встановлених обставин не відповідає найвищим інтересам дитини, так як орган опіки та піклування при його прийнятті обмежився лише доказами щодо умов проживання створених для дитини бабусею позивача, відомостями щодо участі батька у вихованні дитини наданих дошкільним закладом.
Крім того, органом опіки та піклування у висновку зазначено, що стосунки дитини з батьком є невизначеними, оскільки дитина досить тривалий час з ним не спілкується.
Орган опіки та піклування відповідно до частин п'ятої, шостої статті 19 СК України подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
В постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 643/7876/18 (провадження № 61-18535св20) зазначено, що «позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей… Зважаючи на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків…».
Враховуючи заперечення відповідача проти позбавлення батьківських прав, стосунки між сторонами, а також те, що в інтересах дитини буде збереження її зв'язків з батьком, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, те, що він самоусунувся від їх виконання та наявні підстави для застосування до останнього крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав, а тому позов в частині позбавлення батьківських прав задоволенню не підлягає.
Одночасно суд вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків , у межах повноважень органу опіки та піклування.
При вирішенні позовної вимоги про стягнення аліментів суд виходить з наступного.
Статтями 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
У відповідності до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.
Приписами статті 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За таких обставин, оцінивши в сукупності наявні в справі докази, враховуючи положення статей 166 та 182 СК України, та те, що відповідач є працездатною особою, відомості щодо знаходження на його утриманні інших осіб в матеріалах справи відсутні, суд приходить до висновку, що вимоги в частині стягнення аліментів обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.
Керуючись статтями 4,19,141,263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи - Служба у справах дітей Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частки від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.04.2025 до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині вимог про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Попередити відповідача ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і покласти на орган опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_4 батьківських обов'язків відносно доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах повноважень органу опіки та піклування.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Інгульський районний суд міста Миколаєва. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
третя особа: Служба у справах дітей Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, адреса: м. Миколаїв, просп. Богоявленський, 1.
Повний текст рішення складено 25.02.2026.
Суддя Г.С.Костюченко