24 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 340/4310/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року в адміністративній справі №340/4310/24 (головуючий суддя першої інстанції - Науменко В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Петрівська виправна колонія (№49)» про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Петрівська виправна колонія (№49)», в якому просив визнати протиправними дії Державної установи «Петрівська виправна колонія (№49)» щодо накладення стягнення у вигляді суворої догани та скасувати постанову від 18.06.2024 року про накладення стягнення.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач відбуває покарання в ДУ «Петрівська виправи колонія (№49)». 18.06.2024 року постановою ДУ «Петрівська виправна колонія (№49)» позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накладено стягнення у виді суворої догани за відмову виконати роботи з прибирання території колонії за графіком. 3 постановою позивач не погоджується, оскільки вважає, що виконання неоплатної роботи є його правом, а не обов'язком. За вказаних вище обставин вважає, що дисциплінарного проступку не вчиняв, а постанову щодо нього винесено незаконно.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 відбуває покарання у вигляді позбавлення волі в ДУ «Петрівська виправи колонія (№49)».
10.06.2024 року, під час чергування, близько 15 год. 19 хв. ОСОБА_1 відмовився виконувати вимоги працівників установи, а саме: відмовився прибирати закріплену за відділенням територію згідно графіку, затвердженого начальником виправної установи, чим порушив вимоги пункту 3 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та частину 5 статті 118 КВК України. Засуджений був забезпечений в повному обсязі необхідним для прибирання інвентарем, спецодягом, гумовими рукавичками.
Позивачу доведено та роз'яснено статті 63 Конституції України, ст. 107 Кримінально-виконавчого кодексу України та запропоновано надати письмове пояснення, на що він відмовився в категоричній формі.
Факт порушення та відмова від надання письмового пояснення зафіксовано на портативний відеореєстратор №7 та підтверджується матеріалами, а саме: рапортом начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи ОСОБА_2 від 10.06.2024 року (а.с. 27), витягом з протоколу №60 від 18.06.2024 року засідання дисциплінарної комісії (а.с. 28) та постановою про накладення стягнення на засудженого від 18.06.2024 року (а.с. 29).
Спірним рішенням у справі є постанова від 18.06.2024 року, якою притягнуто засудженого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення стягнення у виді суворої догани.
Не погоджуючись із спірним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань урегульовані Кримінально-виконавчим кодексом України.
Відповідно до частини першої статті 1 Кримінально-виконавчого Кодексу України, кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Статтею 15 Кодексу визначено, що кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, поваги до прав і свобод людини, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань.
Відповідно до частини першої статті 9 КВК України, засуджені зобов'язані, зокрема: виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації; ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених; з'являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації.
Частиною другою статті 9 КВК України встановлено, що невиконання засудженими своїх обов'язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Статтею 107 КВК України визначено права і обов'язки засуджених до позбавлення волі.
Частинами третьою-четвертою статті 107 КВК України встановлено, що засуджені зобов'язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами, виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії. Засудженим забороняється, серед іншого, чинити опір законним діям персоналу колонії, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов'язків, підбурювати до цього інших засуджених, вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська.
Наказом Міністерства юстиції від 28 серпня 2018 року № 2823/5 затверджено Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (далі по тексту - Правила), які регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі та є обов'язковими для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи.
Пунктом 3 розділу ІІ Правил встановлено, що засуджені зобов'язані, серед іншого: виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, виконувати необхідні роботи із самообслуговування, благоустрою установи виконання покарань.
Пунктом 4 розділу ІІ Правил встановлено, що засудженим забороняється чинити опір законним діям персоналу установи виконання покарань, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов'язків, підбурювати до цього інших засуджених, вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська.
Зі змісту рапорту, складеного посадовою особою Державної установи «Петрівська виправна колонія (№49)» від 10.06.2024 вбачається, що позивач допустив порушення пункту 3 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, а саме під час чергування 10.06.2024 близько 15 год. 19 хв. ОСОБА_1 відмовився виконувати вимоги працівників установи, а саме відмовився прибирати закріплену за відділенням СПС №5 територію згідно графіку, затвердженого начальником виправної установи .
Відповідно до частини першої статті 102 КВК України, режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених. Згідно із статтею 70 КВК України, правом застосування заходів заохочення і стягнення, передбачених статтями 67 і 68 цього Кодексу, користуються у повному обсязі начальник виправного центру, а також його прямі начальники. Заходи заохочення і стягнення можуть застосовувати також заступник начальника виправного центру і начальник відділення соціально-психологічної служби виправного центру в межах, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.
Статтею 131-1 КВК України, визначено поняття дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою. Персонал установи виконання покарань зобов'язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.
Відповідно до частини першої статті 132 КВК України, за невиконання покладених обов'язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.
Як свідчить аналіз вищевказаних норм законодавства, засуджені повинні неухильно дотримуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та, у випадку їх порушення, нести за це дисциплінарну відповідальність. При цьому, згідно вищенаведених положень, кожний засуджений повинен бути ознайомлений з розпорядком дня, та має безпосередній доступ до вказаного розпорядку. Порушення встановленого розпорядку дня, а також недотримання правил перебування в установі виконання покарань, має наслідком притягнення винної особи, за умови доведеності вчення останнім проступку, до дисциплінарної відповідальності.
Статтею 134 КВК передбачено, що при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається одне стягнення. Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку
Згідно статті 135 КВК, питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії. До складу дисциплінарної комісії входять начальник установи виконання покарань, його заступники та начальники служб установи, які за своїми функціональними обов'язками безпосередньо спілкуються з особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Очолює дисциплінарну комісію начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов'язки. Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути продовжено, але не більш як на дві доби.
Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, який представлятиме її інтереси під час засідання комісії. Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарання зобов'язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб'єктів надання такої допомоги. Засуджений та/або його представник мають право: отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії; бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності; ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них; надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази; подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності.
Матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб. Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свідків, інших осіб, залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п'ятої цієї статті, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу. Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії (частина 6 статті 135 КВК України).
Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з протоколу №60 від 18.06.2024 засідання дисциплінарної комісії з розгляду питань щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності засуджених Державної установи «Петрівська виправна колонія (№49)», позивач допустив порушення вимог порядку відбування покарання.
Згідно вказаних протоколів на засіданні були присутні 8 членів комісії.
Також, в матеріалах справи міститься повідомлення, що відповідно до частини 5 статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, який представлятиме її інтереси під час засідання комісії. Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарання зобов'язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб'єктів надання такої допомоги. Згідно розписки позивач повідомлений про місце та час засідання дисциплінарної комісії, яка призначена на 11 год. 00 хв. 18.06.2024.
Разом з цим, матеріали справи не містять заяви позивача про призначення захисника для участі в засіданні дисциплінарної комісії.
Докази подання позивачем відповідачу заяви про перенесення засідання дисциплінарної комісії, в матеріалах справи відсутні.
Згідно частини 7 статті 135 КВК України рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду.
Перед накладенням стягнення на засудженого, який відбуває покарання у виправній колонії, дисциплінарною комісією установи вирішується питання про доцільність застосування стягнення у порядку, визначеному статтями 134, 135 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Пунктом 2 Розділу ХХІ Правил встановлено, що застосування начальниками установ виконання покарань заходів стягнення оформлюється постановами про накладення стягнення установи виконання покарань.
Засудженому протягом трьох робочих днів видається копія рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження.
Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач у встановленому порядку провів документування та перевірку фактів правопорушень та виніс постанови про накладення дисциплінарних стягнень з дотриманням встановленої чинним законодавством процедури.
Щодо застосованих відповідачем видів дисциплінарного стягнення, суд зазначає, що відповідач реалізував власні дискреційні повноваження, при цьому суд не встановив невідповідності виду дисциплінарних стягнень тяжкості виявлених правопорушень.
Слід зазначити, що позивача під запис на портативному відеореєстраторі ознайомлено зі змістом статті 63 Конституції України, про що вказано у відзиві відповідачем та не заперечується позивачем.
18.06.2024 дисциплінарною комісією Державної установи «Петрівська виправна колонія (№49)» прийнято рішення про притягнення позивача до відповідальності за порушення режиму відбування покарання у вигляді суворої догани, про що начальником установи виконання покарань прийнята постанова від 18.06.2024 про накладення дисциплінарного стягнення, постанова засудженому зачитана, роз'яснена, в тому числі й порядок її оскарження. Копію спірної постанови позивач отримав того ж дня 18.06.2024 року.
Позивач у цій справі оспорює правомірність постанови начальника установи виконання покарань про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани, вказуючи на те, що праця є його правом, а не обов'язком.
Надаючи правову оцінку спірному індивідуальному акту суб'єкта владних повноважень, суд виходить з таких міркувань.
Суд встановив, що до позивача застосовано стягнення шляхом оголошення суворої догани внаслідок порушення ним режиму відбування покарання.
Позивач не оспорює правомірність процедури дисциплінарного провадження щодо нього.
Аргументи позивача щодо спору полягають у тому, що працівники виправної колонії, не врахувавши його небажання, вказували йому на необхідність виконання робіт з благоустрою (прибирання), в результаті за невиконання наказу прибирати застосували дисциплінарне стягнення.
Аналізуючи наведені положення закону у сукупності з наведеними вище приписами частини першої статті 9, частини третьої статті 107 КВК України, суд зауважує, що зазначеною статтею передбачено обов'язок засудженого дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами.
Разом з тим, відповідно частини 1 статті 118 КВК України, засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг. Такі договори погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов'язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо укладення між сторонами трудового договору та/або договору цивільно-правового характеру на виконання тих чи інших робіт.
Водночас, відповідно до частини 5 статті 118 КВК України, засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством. До цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день.
З матеріалів справи вбачається, що позивача залучено саме до виконання робіт з благоустрою, у порядку черговості, а не до добровільних оплатних робіт у розумінні частини 1 статті 118 КВК, а отже невиконання таких робіт обґрунтовано розцінено відповідачем як порушення позивачем режиму відбування покарання, що у свою чергу потягнуло за собою притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності.
Отже, відсутні ознаки протиправності щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірних дій підтверджено належними та допустимими доказами.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року в адміністративній справі №340/4310/24 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року в адміністративній справі №340/4310/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко