24 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/7784/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року в адміністративній справі №160/7784/25 (головуючий суддя першої інстанції - Царікова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач 13.03.2025 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо необчислення його пенсії відповідно до довідки про заробітну плату від 08.05.2007 р. №02/131 за період з січня 1992 року по грудень 1996 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату його пенсії відповідно до довідки про заробітну плату від 08.05.2007 року № 02/131 за період з січня 1992 року по грудень 1996 року з дати призначення пенсії 02.08.2023.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо необчислення пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки про заробітну плату від 08.05.2007 р. № 02/131 за період з січня 1992 року по грудень 1996 року;
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до довідки про заробітну плату від 08.05.2007 року № 02/131 за період з січня 1992 року по грудень 1996 року з дати призначення пенсії 02.08.2023.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні з 02.08.2023 отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. Пенсія призначена відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 по справі №160/34363/23. 24.12.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із звернення від 24.12.2024 (вх.№54403/Ц-0400-24 від 24.12.2024) з питання пенсійного забезпечення, на яке Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було надано відповідь від 15.01.2025 року. Для обчислення заробітку при призначенні пенсії за віком позивач надав довідку №Ц-65 від 20.07.2023 за період з 01.01.1992 по 31.12.1996 видану архівним відділом Першотравенської міської ради. При повторному зверненні із заявою на призначення пенсії позивачем була надана довідка №02/131 від 08.05.2007 за період з 01.01.1992 по 31.12.1996, видана Першотравенським ШБУ 4. Обидві вищезазначені довідки про заробітну плату за один і той самий період. Управлінням контрольно - перевірочних робіт ГУ ПФУ в Дніпропетровській області проведена перевірка достовірності та обґрунтованості видачі довідки № Ц-65 від 20.07.2023, та складений відповідний акт. Згідно з актом перевірки наявні розбіжності в прізвищі з паспортними даними (російською мовою). Згідно паспорту прізвище ОСОБА_2 , в первинних документах: ОСОБА_3 (мовою оригіналу). Провести перевірку достовірності та обґрунтованості видачі довідки №02/131 від 08.05.2007 не має можливості, оскільки підприємство ліквідовано, документи знаходяться в архівному відділі Першотравенської міської ради.
Позивач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 24.07.2025 року по 29.07.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 11.11.2025 року та з 13.11.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 29.12.2025 року по 11.01.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період 20.01.2026 року по 12.02.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала у відпустці.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ України у Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком з 02.08.2023 року, яка призначена на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 року.
Згідно тексту позову при призначенні та обчисленні пенсії пенсійним органом не врахована довідка про заробітну плату від 08.05.2007 року №02/131 за період роботи з січня 1992 року по грудень 1996 року, яка позивачем була надана разом із заявою про призначення пенсії. Після призначення пенсії 24.12.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про надання інформації щодо підстав не врахування довідки про заробітну плату за період роботи з січня 1992 року по грудень 1996 року.
Пенсійний орган листом від 18.01.2025 року повідомив, що позивачем попередньо було надано архівну довідку від 29.07.2023 року № Ц-65, в якій наявні розбіжності в прізвищі з паспортними даними (російською мовою). Згідно паспорту ОСОБА_2 , в первинних документах ОСОБА_3 .
Не погодившись з діями пенсійного органу, позивач оскаржив такі дії до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон №1058).
Відповідно до пункту 2 статті 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058 визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі по тексту - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі статтею 62 Закону №№1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або у ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Згідно із п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі по тексту - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58, у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Працівник не несе відповідальності за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особою самостійно. Більше того, окремі недоліки заповнення трудової книжки, навіть якщо вони мають місце, не є підставою вважати відсутніми чи недоведеними відповідні періоди трудового стажу. Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
У постанові від 21.02.2020 року у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні трудового стажу при призначенні позивачу пенсії.
За позицією відповідача, період роботи позивача з 01.01.1992 по 31.12.1996 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 23.12.1985 року не зараховано, у зв'язку з тим, що Управлінням контрольно-перевірочних робіт ГУ ПФУ в Дніпропетровській області була проведена перевірка достовірності та обґрунтованості видачі довідки № Ц-65 від 20.07.2023, та складений відповідний акт. Згідно акту перевірки наявні розбіжності в прізвищі з паспортними даними (російською мовою). Згідно паспорту прізвище ОСОБА_2 , в первинних документах: ОСОБА_3 (мовою оригіналу).
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечуються відповідачем, на першій сторінці трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 23.12.1985 зазначено ПІБ працівника - ОСОБА_1 .
Згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданому Першотравенським МВ УМВС України в Дніпропетровській області, ПІБ позивача - « ОСОБА_1 ».
Наявні в матеріалах справи документи та докази, зокрема трудова книжка серії НОМЕР_1 від 23.12.1985 та паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , дають підстави стверджувати, що мова в даному випадку йде про оду й ту саму особу (позивача).
Як правильно зазначив суд першої інстанції, записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23.12.1985, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, підтверджено періоди роботи позивача з січня 1992 року по грудень 1996 року, а тому відповідачем безпідставно не обчислено пенсію відповідно до довідки про заробітну плату від 08.05.2007 року № 02/131.
Верховний Суд в постанові від 06.03.2018 року по справі №754/14898/15-а зауважив, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для не врахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року в адміністративній справі №160/7784/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року в адміністративній справі №160/7784/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко