24 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/22310/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 року в адміністративній справі №160/22310/24 (головуючий суддя першої інстанції - Букіна Л.Є.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відсутності відповіді на рапорт від 17.07.2024 року та зобов'язати розглянути по суті цей рапорт щодо направлення до ВЛК.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 17.07.2024 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 17.07.2024 та надати відповідь.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач не отримував від позивача жодного рапорту. Єдиний документ, на який посилається позивач, це квитанція від АТ «Укрпошта» про відправлення поштового відправлення. Проте квитанція не містить опису вкладення, а отже, неможливо встановити, що саме знаходилося у поштовому відправленні.
Вважає, що позивач не довів, що військова частина отримала його звернення, а отже, не може наполягати на тому, що частина зобов'язана була його розглянути.
Позивач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду у суді апеляційної інстанції, позивачем, у тому числі, на адресу відповідача, надіслано рапорт від 17.07.2024 року, який отриманий відповідачем та, як слідує з відзиву на позов, ним не розглянутий.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Наказом Генерального штабу Збройних Сил України від07.04.2017 №124 затверджено Інструкцію з діловодства у Збройних Силах України (далі Інструкція №124).
Ця Інструкція встановлює загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами у військових частинах (установах) Збройних Сил України, штабах угруповань військ,(далі військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням.
Відповідальним за організацію діловодства у військовій частині (установі) є командир (керівник).
За приписами п.2.1.6 Інструкції №124 у Збройних Силах України створюються такі види документів(далі документи): наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телеграма, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.
Згідно з п.2.1.6 Інструкції №124, рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
В силу приписів п.3.11.6 Інструкції №124 документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Тобто, командир військової частини після отримання і реєстрації рапорту (заяви) військовослужбовця зобов'язаний протягом місяця розглянути такий рапорт (заяву) військовослужбовця та надати відповідь по суті порушених питань.
Як встановлено судом першої інстанції, чинним законодавством України не передбачений термін розгляду рапорту. При цьому, відповідно до статті 115 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов'язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Згідно зі статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їхнього надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Таким чином, щодо термінів розгляду рапорту слід керуватись 15-денним або місячним (максимум) строком згідно з зазначеним вище законом.
За приписами статті 117 Дисциплінарного статуту пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи, що рапорт позивача станом на момент розгляду справи в суді не розглянутий, позивачеві не надано відповідь по суті порушених в ньому питань, а відповідальним за організацію діловодства у військовій частині (установі) є командир (керівник), тому існує достатньо підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо посилань відповідача на обставини самовільного залишення позивачем місця служби, суд першої інстанції обґрунтовано не надав їм оцінку, оскільки останні виходять за межі позовних вимог та предмету позову, яким є бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту позивача.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року в адміністративній справі №160/22310/24 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року в адміністративній справі №160/22310/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко