24 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/33798/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Щербака А.А., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2025, (суддя суду першої інстанції Луніна О.С.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Дніпрі, в адміністративній справі №160/33798/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
23.12.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом №59026-42941/С-01/8-0400/24 від 31.10.2024, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров'я, згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 23 квітня 1997 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати пенсію за віком ОСОБА_1 із зарахуванням для обчислення пенсії за віком у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач вважає необгрунтованим незастосування кратності під час розрахунку стажу роботи в протитуберкульозному закладі з 2004 року.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 03.03.2025 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом №59026-42941/С-01/8-0400/24 від 31.10.2024, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров'я, згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 23 квітня 1997 року. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) перерахувати пенсію за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) із зарахуванням для обчислення пенсії за віком у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи до 01.01.2004 - є трудова книжка. Статтею 60 Закону № 1788 передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 24 Закону № 1058 пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Положення ст. 24 Закону № 1058 відповідно до яких здійснюється обчислення стажу для призначення пенсії, не містять приписів щодо обчислення стажу в подвійному розмірі з 01.01.2004, зокрема і стажу роботи на посадах сестри медичної в КП “Криворізький протитуберкульозний диспансер ДОР». Оскільки, законодавством не передбачено обчислення пенсії в подвійному розмірі з 01.01.2004, періоди роботи з 01.01.2004 по 23.06.2014 зараховані в одинарному розмірі відповідно до статті 24 Закону №1058. Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновок суду першої інстанції, викладений в рішенні, у зв'язку з чим наявні підстави для його скасування.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається на необґрунтованість доводів скарги та просить суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , з 25 листопада 2014 року перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років призначену відповідно до Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон № 1788-ХІІ).
19.09.2024 позивач на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено письмове звернення з проханням надати інформацію щодо порядку призначення пенсії, її перерахунку відповідно до норм чинного законодавства та наявності підстав щодо збільшення пенсії.
07.11.2024 отримана відповідь №59026-42941/С-01/8-0400/24 від 31.10.2024, в якій Відповідачем, зокрема зазначено, що ОСОБА_1 не має права на перерахунок та збільшення пенсії відповідно до вимог ЗУ “Про пенсійне забезпечення» №1058.
Не погодившись з відмовою позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 має право на на перерахунок та збільшення пенсії відповідно до вимог ЗУ “Про пенсійне забезпечення» №1058.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються, зокрема, Законом України “Про пенсійне забезпечення» та Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на час звернення позивача із заявою).
Відповідно до норм ч.4. ст.24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-ІУ визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Аналіз положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" свідчить про те, що вказана норма застосовується у випадку призначення особі трудової пенсії за вислугу років на підставі саме цього Закону та враховується для обчислення пільгового стажу роботи.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", інфекційні хвороби - це розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.
За приписами статті 7 цього Закону лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1993 за №909.
Спільним листом від 29.12.2005 за № 625/0/15-05/039-6, № 10.01.2009/2606, № 16918/02-20 Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України та Пенсійного фонду України надано роз'яснення, що інфекційними закладами є, в тому числі, туберкульозні диспансери, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 з
- 01.08.2000 прийнята в міськтубдиспансер №2 на посаду медичною сестрою палатною по обслуговуванню туберкульозних хворих дитячого відділення (наказ №51к від 01.08.2000 року);
- 04.09.2021 року назву закладу змінено на Комунальний заклад “Міський протитуберкульозний диспансер №2»;
- 02.01.2002 відділення перейменовано в “дитяче відділення легеневого туберкульозу»;
- 02.04.2003 звільнена з роботи на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України за переводом до міської лікарні №7;
- 08.04.2003 прийнята медсестрою палатною травматологічного періоду до Комунального закладу “Міська лікарня №7» м. Кривого Рогу по переводу з КЗ “Протитуберкульозний диспансер №2»;
- 06.10.2003 звільнена з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням;
- 08.10.2003 прийнята в Комунальний заклад “міськтубдиспансер №2» на посаду медичною сестрою палатною по обслуговуванню туберкульозних хворих дитячого відділення (наказ №82к від 08.10.2003 року);
- 01.04.2005 переведена медичною сестрою процедурною по обслуговуванню туберкульозних хворих відділення легеневого туберкульозу для дітей (наказ 38к від 01.04.2005);
- 21.05.2004 року Комунальний заклад “Міський протитуберкульозний диспансер №2» перейменовано в Обласний комунальний заклад “Криворізький протитуберкульозний диспансер №2»;
- 30.04.2009 переведена сестрою медичною стаціонару відділення легеневого туберкульозу №4 (наказ 41к від 30.04.2009);
- 01.02.2010 переведена на постійну роботу сестрою медичною з процедур відділення легеневого туберкульозу №4 (наказ ба-к від 01.02.2010);
- 04.06.2010 проведена атестація робочих місць, згідно якої підтверджено право на пільгову пенсію за Списком №2 (наказ №220 від 04.06.2010);
- 21.06.2011 проведена позачергова атестація робочих місць, згідно якої підтверджено право на пільгову пенсію за Списком №2 (наказ №231 від 21.06.2011);
- 03.02.2012 Обласний комунальний заклад “Криворізький протитуберкульозний диспансер №2» перейменований в Комунальний заклад “Криворізький протитуберкульозний диспансер №2» Дніпропетровської обласної ради;
- 01.04.2013 переведена сестрою медичною з процедур відділення легеневого туберкульозу №2 (наказ №82 від 28.03.2013);
- 23.06.2014 звільнена із займаної посади згідно ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (наказ №37к від 23.06.2018).
Посилання відповідачів на те, що пільговий стаж позивача за період після 01 січня 2004 року не підлягає врахуванню в подвійному розмірі з підстав набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно зі статтею 24 якого страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом, суд відхиляє, з огляду на таке.
За змістом пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно з пунктом 3 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Прикінцевими положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Вимогами пункту 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
Крім того, суд наголошує, що редакція статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є чинною на теперішній час і стаття 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не скасовує статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та не зупиняє її дію.
Водночас нормами статті 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №689/872/17.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 27.02.2020 у справі №462/1713/17, від 04.12.2019 у справі №689/872/17 та від 11.12.2018 у справі №310/385/17, яка в силу вимог ч. 5 ст.242 КАС України врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
З огляду на викладене, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд дійшов правильного висновку, що відповідачем при розрахунку стажу позивача протиправно не зараховано до страхового стажу позивача у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст.60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.01.2004 по 23.06.2014.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни або скасування судового рішення - відсутні.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 в адміністративній справі № 160/33798/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя А.А. Щербак
суддя А.В. Шлай