19 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/5694/25
Головуючий суддя І інстанції - Горбалінський В.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 в адміністративній справі № 160/5694/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просив визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за період лікування та реабілітації з 11.04.2024 по 05.11.2024.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі до 100000 грн за періоди з 11.04.2024 року по 22.05.2024 року, 24.05.2024 року по 21.06.2024 року та з 28.06.2024 року по 12.11.2024 року пропорційно дням лікування та перебування у відпустці для лікування у зв'язку із пораненням.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі до 100000 грн за періоди з 11.04.2024 року по 22.05.2024 року, 24.05.2024 року по 21.06.2024 року та з 28.06.2024 року по 12.11.2024 року пропорційно дням лікування та перебування у відпустці для лікування у зв'язку із пораненням.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Військова частина НОМЕР_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що обов'язковою умовою для виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 збільшеної до 100000 грн у період перебування на стаціонарному лікуванні є безперервність такого лікування, натомість безперервне лікування поранення позивача закінчилося 16.01.2024, оскільки ОСОБА_1 було виписано з лікувальних закладів та було надано відпустку.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 26.03.2024 року по 30.11.2024 року, що підтверджується наказом №88 від 26.03.2024 року та №341 від 30.11.2024 року (а.с. 20, 27).
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №177/м.с. від 23.10.2023 року ОСОБА_1 під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини, ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав вогнепально-осколкове наскрізне поранення нижньої третини правого передпліччя з вогнепальним уламковим переломом нижньої третини променевої кістки (а.с. 6).
У зв'язку з отриманим пораненням (05.10.2023) ОСОБА_1 розпочав сталціонарне лікування (а.с. 10-11)
Довідкою ВЛК КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської облради №26/1 від 16.01.2024 ОСОБА_1 визначено потребу у відпустці для лікування після поранення (тяжкого ступеня), пов'язаного із захистом Батьківщини на 30 календарних днів (а.с. 18).
З виписного епікризу №2420 від 22.05.2024 року встановлено, що ОСОБА_1 з 11.04.2024 року по 22.05.2024 року проходив лікування після вогнепального уламкового наскрізного поранення правого передпліччя (05.10.2023) (а.с. 19).
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_2 №97 від 21.05.2024 року ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після поранення (тяжкого ступеня), пов'язаного із захистом Батьківщини на 30 календарних днів (а.с. 21).
Відповідно до наказу Військової частини НОМЕР_1 №148 від 23.05.2024 року ОСОБА_1 вважаться таким, що вибув у відпустку для лікування у зв'язку з захворюваннямабо для лікування після поранення (контузії, травмування або каліцтва).
Відповідно до наказу Військової частини НОМЕР_1 №180 від 24.06.2024 року ОСОБА_1 вважаться таким, що прибув 21.06.2024 року з відпустки для лікування у зв'язку з захворюванням або для лікування після поранення (контузії, травмування або каліцтва).
Відповідно до наказу Військової частини НОМЕР_1 №183 від 27.06.2024 року ОСОБА_1 вважаться таким, що з 28.06.2024 року вибув на стаціонарне лікування.
Відповідно до наказу Військової частини НОМЕР_1 №327 від 16.11.2024 року ОСОБА_1 вважаться таким, що з 12.11.2024 року прибув. Підстава: рапорт старшого лейтенанта ОСОБА_2 , командира 14 запасної роти (вх. № 36269 від 16.11.2024), виписний епікриз № 4328 від 11.11.2024.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди за період лікування та реабілітації з 11.04.2024 по 05.11.2024 позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн за періоди з 11.04.2024 року по 22.05.2024 року, 24.05.2024 року по 21.06.2024 року та з 28.06.2024 року по 12.11.2024 року пропорційно дням лікування та перебування у відпустці для лікування у зв'язку із пораненням.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова Кабінету Міністрів України №168).
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
Відповідно до пункту 2-1 вказаної постанови установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Тобто норми постанови Кабінету Міністрів України №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме:
- пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;
- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 11.10.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманням 05.10.2023 вогнепально-осколкового наскрізного поранення нижньої третини правого передпліччя з вогнепальним багато уламковим переломом нижньої третини променевої кістки (а.с. 10-11).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктами 2, 3 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пункт 9 розділу I Порядку №260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Пункт 15 розділу I Порядку №260 визначає, що грошове забезпечення не виплачується за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Згідно з пунктом 17 розділу I Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023 (застосовується з 01 лютого 2023 року) Порядок №260 доповнено новим розділом:
«Пунктом 10 розділу XXXIV Положення №260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гри. також включаються військовослужбовці у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Пунктом 11 розділу XXXIV Положення №260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення. контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини проотримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем.»
Відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ у зв'язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
Після закінчення встановленого безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.
Аналогічно абзац 2 пункту 9 розділу І Порядку №260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абзац 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260).
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.
Відповідно до пункту 6.11 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, (далі - Положення №402) постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК ( без затвердження).
З матеріалів справи вбачається, що згідно з довідкою військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_2 №97 від 21.05.2024 року ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після поранення (тяжкого ступеня), пов'язаного із захистом Батьківщини на 30 календарних днів (а.с. 21).
Тобто, довідкою військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_2 №97 від 21.05.2024 року продовжено чотирьох місячний строк лікування ОСОБА_1 у зв'язку з отриманням 05.10.2023 вогнепально-осколкового наскрізного поранення нижньої третини правого передпліччя з вогнепальним багато уламковим переломом нижньої третини променевої кістки.
Враховуючи те, що позивачу довідкою ВЛК №97 від 21.05.2024 продовжено строк лікування, а також те, що згідно з наказами №148 від 23.05.2024, №180 від 24.06.2024 року, №183 від 27.06.2024 року та №327 від 16.11.2024 року ОСОБА_1 вважався таким, що по 12.11.2024 року перебував у відпустці для лікування у зв'язку із пораненням отриманим 05.10.2023 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що безперервне лікування ОСОБА_1 закінчилося 16.01.2024, адже довідкою ВЛК КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської облради №26/1 від 16.01.2024 ОСОБА_1 визначено потребу у відпустці для лікування після поранення (тяжкого ступеня), пов'язаного із захистом Батьківщини на 30 календарних днів, тобто продовжено позивачу строк для лікування поранення отриманого 05.10.2023 року, та, в подальшому такий строк продовжено довідкою ВЛК Військової частини НОМЕР_2 №97 від 21.05.2024.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 в адміністративній справі № 160/5694/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко