25 лютого 2026 р. Справа № 520/14277/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 15.12.25 по справі № 520/14277/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій та рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03 березня 2020 року щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, відповідно до заяви від 28 лютого 2020 року, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відпустці від 28 лютого 2020 року № 04-52/257, виданої Державною Судовою Адміністрацією України у Харківській області;
- скасувати рішення відділу з питань перерахунків № 3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03 березня 2020 року про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді від 28 лютого 2020 року №04-52/257, виданої Державною судовою адміністрацією України у Харківській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці від 28 лютого 2020 року № 04-52/257, виданої Державною судовою адміністрацією України у Харківській області, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
Рішенням Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій та рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним і скасувати рішення відділу з питань перерахунків № 3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03 березня 2020 року про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці від 28 лютого 2020 року № 04-52/257, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці від 28 лютого 2020 року № 04-52/257, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Позивачем подано до суду заяву 08.12.2025 про встановлення судового контролю за виконанням рішення, в якій просить суд зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату позивачі станом на 05.12.2025 заборгованість по виплаті позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у адміністративній справі №520/14277/20 з урахуванням стуж роботи судді - 25 років 08 місяців 03 дні, так як перерахунок відповідачем зроблений неправильно, виходячи зі стажу роботи 15 років 09 місяців, що суперечить судовим рішенням у адміністративній справі №520/25282/24.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій та рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 року та постановити нову ухвалу, якою: заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задовольнити і встановити судовий контроль за виконанням рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 р. у адміністративній справі № 520/14277/20; зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області провести перерахунок та виплатити існуючу станом на 05.12.2025 р. заборгованість по виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у адміністративній справі №520/14277/20 з урахуванням мого стажу роботи суддею - 25 років 08 місяців 03 дні, так як перерахунок відповідачем зроблений неправильно, виходячи зі стажу роботи 15 років 09 місяців, що суперечить судовим рішенням у адміністративній справі № 520/25282/24; необхідні додаткові документи витребувати у відповідача на якому лежить обов'язок доказування виконанні рішення суду у справі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач не погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що встановлення судового контролю є «диспозитивним правом суду», оскільки за наявності ознак тривалого невиконання рішення наведені висновки не відповідають практиці ЄСПЛ, ВП ВС та ВС та принципу розумності. Позивач зазначає, що після винесення судового рішення по цій справі №520/14277/2020 у подальшому виникли нові правовідносини по невиконанню цього рішення суду яких не існувало на момент винесення судового рішення у справі №520/14277/2020 і які могли бути вирішені лише шляхом додаткового позову, що і було вирішено шляхом подачі позову у справі №520/25282/24, і без урахування якого судове рішення у справі № 520/14277/2020 втрачає свій смисл та свою правозахисну функцію. Крім того, позивач зазначає, що листом від 25.07.2025 № 2000-0308-8/113477 ГУ ПФУ визнало заборгованість, у тому числі за рішенням у цій справі (69 605,19 грн за період 2021-2024 роки).
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, зокрема, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відмовивши в задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано належних та допустимих доказів фактичного нарахування заборгованості із виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 по 31.03.2021 у сумі 69 605,19. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що правовідносини щодо визначення та обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу роботи на посаді судді 25 років 08 місяців 03 дні є предметом іншої адміністративної справи - № 520/25282/24, яка остаточно вирішена постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2025.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно ч. 3 ст. 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.
Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин другої та четвертої вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Аналіз наведеного вище вказує, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. При цьому, виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід'ємною складовою права на судовий захист.
Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382-382-3 КАС України.
За приписами ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст.382-1 КАС України, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, застосування судового контролю є наслідком обґрунтованого припущення про невиконання судового рішення зі сторони суб'єкта владних повноважень або достовірно підтвердженого під час розгляду заяви факту невиконання судового рішення.
Водночас, правове значення для наслідків застосованого судового контролю матимуть причини невиконання судового рішення (зокрема, об'єктивна неможливість чи допущене зволікання зі сторони боржника).
Усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов'язком.
Вказана позиція узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.05.2021р. у справі № 9901/598/19.
Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
За змістом постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Так, з матеріалів справи встановлено, що рішенням Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним і скасувати рішення відділу з питань перерахунків № 3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03 березня 2020 року про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці від 28 лютого 2020 року № 04-52/257, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці від 28 лютого 2020 року № 04-52/257, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Наведене судове рішення набрало законної сили 16.02.2021 року.
В своїй заяві про встановлення судового контролю позивач зазначає, зокрема, про заборгованість по виплаті йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 року по 31.01.2021 року в загальній сумі 69 605,19 грн. на виконання судового рішення у адміністративній справі № 520/14277/20.
Поряд з тим, за висновками суду першої інстанції, позивачем не було надано належних та допустимих доказів фактичного нарахування зазначеної суми.
Однак, колегія суддів не може погодитись з наведеними висновками, з огляду на наявні матеріали справи.
Так, з матеріалів справи встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 65244098 з примусового виконання виконавчого листа № 520/14277/2020 від 09.04.2021, виданого Харківським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці від 28 лютого 2020 року № 04-52/257, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
22.04.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 67).
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.02.2024 за № 2000-0306-5/23618, яким повідомлено Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 року у справі № 520/14277/2020, ОСОБА_1 з 19.02.2020 року було здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 50% суддівської винагороди згідно з довідкою про суддівську винагороду від 28.02.2020 року за № 04-52/257 при стажі роботи на посаді судді 15 років 3 місяці 9 днів, внаслідок якого розмір пенсії, що склав з 19.02.2020 - 52 024, 50 грн., виплачується з 01.04.2021 та нараховано кошти за період з 19.02.2020 по 31.03.2021 у сумі 69 605, 19 грн. Проведення розрахунку на доплату пенсії у розмірі 69605,19 грн. буде проведено за наявності виділення коштів на цю мету з Державного бюджету України (а.с. 69-70).
Вказані обставин були також зазначені в заяві Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області про зміну порядку і способу виконання судового рішення від 20.02.2024 року, в якій державний виконавець просив вирішити питання про зміну способу та порядку виконання рішення по справі №520/14277/2020, виданого Харківським окружним адміністративним судом, шляхом його зміни на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 доплату до пенсії у розмірі 69605,19 грн.
Вказане клопотання було вирішене ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 року, якою було відмовлено у задоволенні заяви старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ірини Антосік про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 .
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не перевірено виконання рішення суду у справі №520/14277/20.
В свою чергу, позивач скористався правом вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України, у разі невиконання такого рішення.
Однак, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції взагалі не надано оцінки вищезазначеним обставинам.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч. 4 ст. 9 КАС України).
Колегія суддів зазначає, що позивач у своїй заяві, з урахуванням положень КАС України, зазначив зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, а також вказано підстави подання такої заяви.
Крім того, слід звернути увагу, що у своїй заяві позивачем зазначено вимогу щодо витребування у відповідача необхідних документів (п. 3 прохальної частини заяви).
Проте, вирішивши у такий спосіб заяву позивача, суд першої інстанції не здійснив належного та всебічного розгляду справи, не встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому й не забезпечив належного судового контролю за виконанням судового рішення.
Стосовно, доводів та вимоги апеляційної скарги про зобов'язання відповідача виплатити заборгованість зі щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у адміністративній справі № 520/14277/20 з урахуванням стажу роботи судді - 25 років 08 місяців 03 дні, оскільки перерахунок, здійснений відповідачем, проведено неправильно, виходячи зі стажу роботи 15 років 09 місяців, що, на думку позивача, суперечить судовим рішенням у адміністративній справі № 520/25282/24, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, позивачем, в межах справи що переглядається, було подано заяву в порядку ст. 382 КАС України, а тому, за наслідками розгляду такої заяви, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати у відповідний строк звіт про виконання такого судового рішення.
Однак, вирішуючи питання щодо встановлення строку для подання звіту, суд не має повноважень щодо покладення обов'язку здійснити перерахунок та виплату пенсії, оскільки, в порядку ст. 382 КАС України, судовий контроль здійснюється лише шляхом покладення на суб'єкта владних повноважень зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, яке вже містить обов'язок суб'єкта владних повноважень вчинити дії щодо перерахунку пенсії.
З врахуванням відсутності доказів про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 року у справі №520/14277/20, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням наведеного рішення.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача в частині вимог про встановлення судового контролю.
Відповідно до п. ґ ч. 4 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з, зокрема резолютивної частини із зазначенням: встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Відповідно до ч. 3 ст. 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Враховуючи, що встановлення строку для подання звіту про виконання судового рішення є дискреційним правом суду, колегія суддів вважає достатнім строк для подання звіту тривалістю у місяць.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає наявними підстави для зобов'язання Головного управління ПФУ в Харківській області подати звіт про виконання рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 р. у адміністративній справі № 520/14277/20 протягом одного місяця з дня отримання цієї постанови, до суду першої інстанції.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування такої ухвали.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 по справі № 520/14277/2020 - скасувати.
Прийняти постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 р. у адміністративній справі № 520/14277/20 протягом одного місяця з дня отримання цієї постанови до суду першої інстанції.
В задоволенні інших вимог заяви - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич