25 лютого 2026 року Чернігів Справа № 620/1483/26
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Непочатих В.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (просп. Перемоги, 74, м. Чернігів, 14000) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби у поліції вислуги років за період навчання в Інституті кримінально-виконавчої служби та період проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, період навчання в Інституті кримінально-виконавчої служби та період проходження служби (вислугу років) в органах Державної кримінально-виконавчої служби з 01.09.2015 по 15.11.2019, станом на 01.04.2021 (дату прийняття на службу в поліцію).
Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Так, позовна заява подана з порушенням вимог частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:
- до позовної заяви не додано заяву про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку.
Відтак, обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить, зокрема, зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, період навчання в Інституті кримінально-виконавчої служби та період проходження служби (вислугу років) в органах Державної кримінально-виконавчої служби з 01.09.2015 по 15.11.2019, станом на 01.04.2021 (дату прийняття на службу в поліцію).
В той же час, судом встановлено, що відповідачем вислуга років позивача для виплати надбавки за вислугу років станом на 01.06.2021 розрахована 00 років 02 місяці 00 днів на підставі наказу від 13.05.2021 № 135 о/с, що відображено в послужному списку позивача, з яким позивач ознайомлювався, зокрема в 2021 році та 05.12.2023.
За таких обставин, позивачем позов в частині позовних вимог про зобов'язання Головне управління Національної поліції в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, період навчання в Інституті кримінально-виконавчої служби та період проходження служби (вислугу років) в органах Державної кримінально-виконавчої служби з 01.09.2015 по 15.11.2019, станом на 01.04.2021 (дату прийняття на службу в поліцію) подано з пропуском місячного строку звернення до суду.
У відповідності до вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки позивач може усунути у 10-денний строк з моменту отримання ухвали суду шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог про зобов'язання Головне управління Національної поліції в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, період навчання в Інституті кримінально-виконавчої служби та період проходження служби (вислугу років) в органах Державної кримінально-виконавчої служби з 01.09.2015 по 15.11.2019, станом на 01.04.2021 (дату прийняття на службу в поліцію).
Керуючись статтями 123, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення вказаних недоліків у встановлений судом строк позовна заява буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Василь НЕПОЧАТИХ