25 лютого 2026 року Чернігів Справа № 620/12515/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту 32 рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту 32 рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати пункту 32 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.08.2025 № 76/д, про повернення на доопрацювання документів щодо виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дружині померлого в період дії воєнного стану солдата ОСОБА_2 , грошової допомоги як члену сім'ї загиблого;
-зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у рівних частках, як члену сім'ї загиблого під час захисту Батьківщини військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 05.01.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем поданий відзив на позов, в якому заперечує проти позову та вказує, що 28.08.2025, на підставі наданих документів для отримання одноразової грошової допомоги, комісія Міністерства оборони України розглянула та дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги та склала Протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразовою грошовою допомогою та компенсаційних сум від 28.08.2025 №76/д, який затвердив Заступник Міністра оборони України 06.09.2025, відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 28.02.2022 №168 пунктом 32 якого вирішила документи ОСОБА_3 , 1938 р.н., ОСОБА_1 , 1956 р.н. та ОСОБА_4 , 1995 р.н., - матері, дружини та сина померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого 09.05.2024 у період дії воєнного стану, солдата ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 28.05.2024 та витягу ВЛК від 17.01.2025 №435 повернути на доопрацювання, оскільки солдат ОСОБА_2 , помер внаслідок захворювання “Гостра серцево-судинна недостатність. Атеросклеротичний кардіосклероз. Гіпертрофічна кардіоміопатія», що підтверджується витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії від 17.01.2025 №435. Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов'язані із захистом Батьківщини. Тобто постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі або у разі смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), тоді як смерть ОСОБА_2 , згідно наданих документів не є наслідком отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), яка настала внаслідок захворювання, а отже має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови №975.
Позивачем подана відповідь на відзив на позов, в якій наголошує, що смерть солдата ОСОБА_2 настала внаслідок отриманих ушкоджень під час виконання бойового завдання та виконання обов'язків військової служби під час захисту Батьківщини в районі бойових дій на території Донецької області.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує таке.
Згідно свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_3 , виданого 20.06.2023 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 проходив службу за призовом по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_4 з 24.02.2022.
У період з 24.02.2022 по 03.04.2022, з 14.12.2022 по 30.03.2023, з 19.03.2024 по 17.05.2025, ОСОБА_2 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у м. Чернігові, селищі міського типу Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області, н.п. Побєда Покровського району Донецької області, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_4 від 03.12.2024 №740 Д.
09.05.2024, перебуваючи в н.п. Побєда Покровського району Донецької області, безпосередньо приймаючи участь у бойових діях під час захисту Батьківщини, виконуючи бойове завдання, солдат ОСОБА_2 отримав вибухову травму з вогнепальним багатоуламковим переломом великогомілкової кістки у нижній третині з пошкодженням задньої гомілкової артерії, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданою Військовою частиною НОМЕР_4 13.05.2024 №292-Д.
Зі змісту наказу Військової частини НОМЕР_4 від 20.03.2025 №52 «Про результати службового розслідування» слідує, що що близько 20.20 год. 09.05.2024, під час виконання бойових задач, внаслідок ворожого мінометного обстрілу ПВ «ТИТАН» роти вогневої підтримки Військової частини НОМЕР_4 , поблизу АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , стрілець-зенітник зенітного ракетного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки Військової частини НОМЕР_4 отримав вогнепальне-осколкове поранення. 13.05.2024 солдат ОСОБА_2 був евакуйований для подальшого лікування до КНП «Здолбунівська центральна міська лікарня» Здолбунівської міської ради Рівненської області м. Здолбунів, вул. Степана Бандери 1, про що свідчить медична карта стаціонарного хворого № 3487.
ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи на лікуванні в Здолбунівській центральній міській лікарні Рівненської області солдат ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 01.06.2024 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
З витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 17.01.2025 №435 слідує, що захворювання «Гостра серцево-судинної недостатність. Атеросклеротичний кардіосклероз. Гіпертрофічна кардіоміопатія», солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, Так, пов'язана з захистом Батьківщини.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_4 від 20.03.2025 №52 «Про результати службового розслідування» смерть військовослужбовця Військової частини НОМЕР_4 солдата ОСОБА_2 вважається такою, що сталася внаслідок отриманих ушкоджень під час виконання ним бойового завдання та виконання обов'язків військової служби в районі бойових дій, пов'язана із захистом Батьківщини, смерть не пов'язана з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження спричинення собі тілесного ушкодження або іншої шкоди своєму здоров'ю.
В подальшому, ОСОБА_1 01.04.2025 звернулась до Міністерства оборони України з заявою про отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю ОСОБА_2 під час виконання бойових задач на території Донецької області, у розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» , проте відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.08.2025 №76/д, відповідачем прийнято рішення про повернення документів на доопрацювання з підстав, що постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі або у разі смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), тоді як смерть ОСОБА_2 , згідно наданих документів не є наслідком отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), яка настала внаслідок захворювання, а отже позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України №975.
Не погодившись із відмовою у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі, встановленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статі 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 06.12.1991 №1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено та діє і на момент розгляду цієї справи.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Частиною першою статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) регламентовано, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з підпунктом 1 пункту другого статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Звідси слідує, що подія смерті військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби і подія смерті військовослужбовця під час проходження військової служби є визначеними законом підставами для призначення допомоги.
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у статті 16-1 Закону № 2011-XII.
За приписами вказаної норми у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають, зокрема, вдова (вдівець).
Підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Згідно пункту 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII встановлено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого, зокрема, розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень;
Виходячи з такого законодавчого врегулювання, вказана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, вдові військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби.
Відповідно до пункту 1, 6 статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.
У разі відмови однієї з осіб, зазначених у пункті 4 статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також якщо одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 9 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 10 статті 16-3 Закону №2011-XII).
На виконання пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (надалі - Порядок № 975, у редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Порядок №975 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, та осіб, звільнених з військової служби (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, - дата складання актового запису про смерть.
За пунктом 4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби; загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Відповідно до приписів пункту 8 Порядку №975 за наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 4 цього Порядку, мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.
У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 9 цього Порядку, у рівних частках.
За приписами пункту 9 Порядку №975 до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 4 цього Порядку, належать, зокрема, вдова (вдівець).
Поряд з цим на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168, у редакції, чинній станом на час звернення позивача із заявою про виплату допомоги), пунктом 2, якої передбачено, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.
Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов'язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.
Розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», визначається відповідно до абзацу другого підпункту “а» пункту 1 статті 16-2 зазначеного Закону.
У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України “Про Національну поліцію» та пункті 4 статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, у рівних частках.
Отже Постанова №168 є нормативно-правовим актом, який встановлює право на отримання одноразової грошової допомоги сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, у період дії воєнного стану. При цьому виплата збільшеного до 15 000 000 грн розміру одноразової допомоги згідно пункту 2 Постанови №168, передбачена для сімей військовослужбовців лише у двох випадках: 1) у разі загибелі військовослужбовця; 2) у разі, якщо військовослужбовець помер внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Суд підсумовує, що питання розміру допомоги визначається окремо та залежить від окремих чинників (умов), а саме:
- у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (абзац 1 пункту «а» частини першої статті 16-2 Закону №2011-ХІІ);
- у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби (абзац 2 пункту «а» частини першої стаття 16-2 Закону №2011-ХІІ);
- у розмірі 15 000 000 грн на період дії воєнного стану для сімей загиблих осіб (абз. 1 п. 2 Постанови №168) у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Відтак чинним законодавством України передбачено три розміри одноразової грошової допомоги, для кожного із яких є свої законодавчо визначені умови для виплати. Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що на відміну від Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, Постанова № 168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі, оскільки розмір допомоги у сумі 15 000 000 грн передбачений лише на період дії воєнного стану та у чітко визначених випадках, а саме для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих під час захисту Батьківщини та покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих військовослужбовців.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу за призовом по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_4 з 24.02.2022 та у період з 24.02.2022 по 03.04.2022, з 14.12.2022 по 30.03.2023, з 19.03.2024 по 17.05.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у м. Чернігові, селищі міського типу Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області, н.п. Побєда Покровського району Донецької області, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_4 від 03.12.2024 №740 Д.
Зі змісту наказу Військової частини НОМЕР_4 від 20.03.2025 №52 «Про результати службового розслідування» слідує, що близько 20.20 год. 09.05.2024, під час виконання бойових задач, внаслідок ворожого мінометного обстрілу ПВ «ТИТАН» роти вогневої підтримки Військової частини НОМЕР_4 , поблизу АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , стрілець-зенітник зенітного ракетного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки Військової частини НОМЕР_4 отримав вогнепальне-осколкове поранення. 13.05.2024 солдат ОСОБА_2 був евакуйований для подальшого лікування до КНП «Здолбунівська центральна міська лікарня» Здолбунівської міської ради Рівненської області м. Здолбунів, вул. Степана Бандери 1, про що свідчить медична карта стаціонарного хворого № 3487.
ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи на лікуванні в Здолбунівській центральній міській лікарні Рівненської області солдат ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 01.06.2024 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
З витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 17.01.2025 №435 слідує, що захворювання «Гостра серцево-судинної недостатність. Атеросклеротичний кардіосклероз. Гіпертрофічна кардіоміопатія», солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, Так, пов'язана з захистом Батьківщини.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_4 від 20.03.2025 №52 «Про результати службового розслідування» смерть військовослужбовця Військової частини НОМЕР_4 солдата ОСОБА_2 вважається такою, що сталася внаслідок отриманих ушкоджень під час виконання ним бойового завдання та виконання обов'язків військової служби в районі бойових дій, пов'язана із захистом Батьківщини, смерть не пов'язана з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження спричинення собі тілесного ушкодження або іншої шкоди своєму здоров'ю.
Ураховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 помер безпосередньо під час виконання заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, під час дії воєнного стану, а захворювання та причина його смерті пов'язані із захистом Батьківщини, а тому позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок смерті ОСОБА_2 , під час дії воєнного стану, відповідно до пункту 2 Постанови №168 з підстав того, що його смерть пов'язана із захистом Батьківщини.
Щодо доводів відповідача, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги визначається відповідно до статті 16 Закону № 2011-ХІІ та Постанови №975, то суд вважає їх безпідставними, адже спростовуються наведеними вище висновками суду щодо необхідності застосування у спірних правовідносинах саме пункту 2 Постанови № 168.
При вирішенні цієї справи судом в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних відносинах у постанові від 17.07.2024 у справі №600/548/23-а, від 22.08.2024 у справі № 380/9868/23.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов має бути задоволений повністю.
Згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати 32 пункт протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.08.2025 №76/д про повернення на доопрацювання документів щодо виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), дружині померлого в період дії воєнного стану солдата ОСОБА_2 , грошової допомоги як члену сім'ї загиблого.
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у рівних частках, як члену сім'ї загиблого під час захисту Батьківщини військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних призначень Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).
Відповідач: Міністерство оборони України (пр-т. Повітряних сил України, буд. 6, м. Київ-168, 03168, код ЄДРПОУ - 00034022).
Суддя В.В. Падій