25 лютого 2026 року Чернігів Справа № 620/6013/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі Дубіної М.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяви позивача про встановлення судового контролю у справі № 620/6013/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
21.01.2026 позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю у справі № 620/6013/25, у якій просить:
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду у справі № 620/6013/25 у встановлений судом строк.
Заява мотивована тим, що військовою частиною НОМЕР_2 рішення суду не виконано.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.02.2026 призначено до розгляду у порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення судового контролю у справі № 620/6013/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Запропоновано військовій частині НОМЕР_2 у строк до 18.02.2026 подати до суду письмові пояснення щодо наведених у заяві обставин та докази на їх підтвердження з доказами надсилання іншій стороні відповідно до кількості учасників справи.
Відповідач подав пояснення на заяву про встановлення судового контролю, у яких зазначено, що на виконання рішення суду позивачу здійснено розрахунок сум для виплати, після надходження коштів на рахунок військової частини НОМЕР_2 рішення суду буде виконано в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 по справі №620/6013/25, яке набрало законної сили 28.08.2025, адміністративний позов задоволено частково, зобов'язано військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 08.03.2025 із застосуванням при обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-IХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України від 15.12.2020 №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України від 02.12.2021 №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Законом України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та Законом України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб ряд рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина друга статті 382-1 Кодексу).
У Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).
З огляду на викладене, суд акцентує увагу на тому, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
Наданими відповідачем доказами підтверджується, що військова частина НОМЕР_2 здійснила розрахунок сум, що підлягають виплаті позивачу на виконання рішення суду.
В подальшому, начальником фінансово-економічної служби - головним бухгалтером військової частини НОМЕР_2 на адресу забезпечувального фінансового органу скеровувались основні заявки-розрахунки та додаткові заявки-розрахунки на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямком грошового забезпечення (потреба в коштах), до яких був включений ОСОБА_1 : від 19.09.2025 №1460; 07.10.2025 №1520; 20.10.2025 №1636; 08.11.2025 №1718; 19.11.2025 №1762; 08.12.2025 №1821; 19.12.2025 №1892; 07.01.2026 №224; 20.01.2026 №133; 07.02.2026 №211.
Виходячи з вище встановленого, відповідач обчислив та здійснив розрахунок суми, що підлягає виплаті позивачу на виконання рішення суду, виплата заборгованості буде здійснена після надходження коштів на рахунок військової частини НОМЕР_2 .
Разом з тим, відсутність коштів для фінансування не є обставиною, яка свідчить про наявність підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до статті 381 Кодексу адміністративного судочинства України було б підставою для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, адже виплата нарахованих сум буде здійснена відповідачем після надходження відповідних сум із державного бюджету.
З огляду на викладене, враховуючи те, що причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування витрат по виплаті заборгованості, суд вважає безпідставними аргументи заявника, наведені в заяві, про наявність правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Доказів невірного перерахунку грошового забезпечення заявника суду не надано у межах задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевказане, у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення необхідно відмовити.
Керуючись статтями 14, 241, 248, 370, 381, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю у справі № 620/6013/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому статтями 294-297 КАС України.
Суддя Марія ДУБІНА