24 лютого 2026 року м. Чернігів Справа № 620/8/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі
за позовомОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
провизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 02.01.2026 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути адвокатський запит адвоката Галайчук Ганни Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 від 11 листопада 2025 року № 11/11/2025 та надати інформацію та/або копії документів, які запитувались в адвокатському запиті, а саме: надати інформацію щодо наявності та стану службового розслідування за фактом поранення ОСОБА_1 ; у разі завершення розслідування - надати копію висновків комісії або відповідного акту (за наявності).
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Від представника відповідача 19.02.2026 надійшла заява про закриття провадження у справі зважаючи на те, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2026 №561 ОСОБА_1 видано довідку про обставини травми. За таких обставин відповідач просить закрити провадження у справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Від представника позивача через систему «Електронний суд» 23.02.2026 надійшли додаткові пояснення по справі, згідно з якими суд не встановив заперечення позивача щодо заявленого клопотання про закриття провадження у справі, оскільки представником дійсно зазначено про надання позивачеві відповіді на звернення. Водночас, представник позивача просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат, а саме сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на докази, долучені представником відповідача до заяви про закриття провадження у справі, військовою частиною НОМЕР_1 видано ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №77 від 13.02.2026.
Водночас представник позивача зазначає про надання відповіді відповідачем.
Таким чином на день розгляду справи судом, оскаржувані порушення були виправлені відповідачем.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
За таких обставин, враховуючи заявлені позовні вимоги, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для закриття провадження у справі та, як наслідок задоволення заяви представника відповідача від 19.02.2026.
Аналогічного за своєю суттю висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11.02.2020 у справі №9901/426/19, Верховний Суд в постанові від 11.06.2020 у справі № 826/1160/18, від 09.12.2020 у справі № 1.380.2019.001303.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 1331,20 грн відповідно до квитанції ID:6490-8770-7681-6205 від 10.01.2026, тому вказана сума підлягає поверненню.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн, суд враховує таке.
Згідно з частинами першою, третьою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Також, за змістом частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.
Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до суду надано:
- Договір про надання правової допомоги від 11.11.2025 № 11/11/2025, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Галайчук Ганни Сергіївни», згідно з п.3.1 розділу 3 якого, розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена в формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін;
- Додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №11/11/2025 від 11.11.2025, відповідно до якої Клієнт виплачує Бюро гонорар в сумі 40 000,00 грн протягом 3 днів після винесення остаточного рішення, але в будь-якому разі не пізніше 30.06.2026;
- Акт виконаних робіт від 22.02.2026, відповідно до якого витрати на правову допомогу складаються із гонорару АБ «Галайчук Ганни Сергіївни», що згідно з Додатковою угодою №1 становить 40 000,00 грн;
- Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД №003318;
- Ордер на надання правничої допомоги Серії ВН № 1631600.
Суд зауважує, що вказані вище документи оформлені належним чином, є взаємопов'язаними, містять посилання на адміністративний позов, що був пред'явлений до суду, вартість послуг з надання правової допомоги.
Водночас суд звертає увагу, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 (справа № 810/3806/18) та від 10.12.2019 (справа № 10.12.2019).
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи № 620/8/26, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на те, що предметом розглядуваного спору, є справа незначної складності, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені в позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 10 000,00 грн.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Керуючись статтями 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання розглянути запит - закрити.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір, сплачений відповідно до квитанції ID:6490-8770-7681-6205 від 10.01.2026 при поданні позовної заяви, що становить 1331,20 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Роз'яснити позивачу, що, відповідно до частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Копію ухвали про закриття провадження у справі надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю. О. Скалозуб