про повернення позовної заяви
24 лютого 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/596/26-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Маренич І.В., розглянувши матеріали позову ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- стягнути з ОСОБА_1 - збитки завдані державі, в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 3477,06 грн.
16.02.2026 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду даний адміністративний позов залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали шляхом усунення недоліків, які визначені в мотивувальній частині цієї ухвали.
18.02.2026 р. представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду, де зазначено, що особовий склад військової частини безпосередньо залучений до виконання бойових завдань в умовах воєнного стану, а також із труднощами документообігу та доступу до юридичної допомоги, ускладнює процес підготовки до здійснення претензійно позовної роботи. Вказані причини унеможливили надіслати позовну заяву до суду у встановлені терміни. У зв'язку з викладеним просить поновити строк звернення до суду.
Розглянувши подану на усунення недоліків позовної заяви заяву представника позивача відповідача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Згідно ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, за загальним правилом, суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів протягом тримісячного строку, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом трьох місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Судом встановлено, що наказом НОМЕР_2 прикордонного загону від 25.06.2024 р. №889-ОС відповідача знято з усіх видів забезпечення з 15.06.2024.
Згідно висновку службового розслідування від 11.07.2024 р. комісією запропоновано факт неприбуття солдата ОСОБА_1 , в місце дислокації підрозділу після лікарняного та факт відсутності з 12.06.2024 по теперішній час вважати таким, що мав місце.
Отже, про заподіяння відповідачем державі матеріальної шкоди внаслідок неналежного виконання посадових обов'язків, позивачу було відомо ще станом на 11.07.2024, тобто право на звернення до суду у позивача виникло з 11.07.2024.
В той же час, позивач звернувся до суду з цим позовом тільки 12.02.2026, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Враховуючи наведене, як зазначалось вище, ухвалою суду від 16.03.2026 адміністративний позов було залишено без руху, для усунення недоліків позовної заяви було запропоновано позивачу, зокрема, подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску строку звернення до суду.
Суд критично оцінює викладені у заяві представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду доводи про те, що в умовах правового режиму воєнного стану та залучення суб'єкта в район ведення бойових дій створює подвійний характер неможливості належної реалізації військовою частиною НОМЕР_1 своїх повноважень по пред'явленню адміністративних позовів до фізичних осіб, які тими чи іншими способами завдали збитків.
Суд звертає увагу, що неналежна організація процесу щодо зверненням з позовною заявою до суду з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання позовної заяви є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Позивач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 26.09.2022 у справі №560/403/22, від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, від 22.12.2022 у справі №380/19423/21 та від 18.01.2023 у справі №200/7384/19-а.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 по справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з підготовкою до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Втім, посилання позивача на введення воєнного стану, як причину пропуску строку звернення до суду, без посилання на конкретні обставини, які є об'єктивно непереборними та такими, що перешкоджали зверненню до суду упродовж двох років, не можуть бути визнані судом поважними.
Також, позивачем не доведено, що військова частина НОМЕР_1 у повному складі, в тому числі представники юридичної служби військової частини НОМЕР_1 , перебували в зоні бойових дій в першому ешелоні оборони впродовж півтора року.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для своєчасного звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Враховуючи наведене суд вважає, що твердження, на які позивач посилається у своїй заяві, не можуть вважатись поважними для поновлення такого строку, оскільки дотримання строку звернення до суду, в даному випадку, залежали виключно від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, і не пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, тобто є неповажними.
Поряд з цим, суд зауважує те, що позивачем пропущено значний строк звернення до суду, понад півроку, однак жодних обставин, доказів, які є об'єктивно непереборними та такими, що перешкоджали зверненню до суду упродовж двох років, позивачем суду не надано, а тому відсутні правові підстави для визнання їх поважними.
Згідно із п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч. 2 ст.123 цього Кодексу.
Згідно ч. 1. ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки судом не встановлено підстав для поновлення строку звернення до суду, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.
На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя -
1. Визнати неповажними причини пропуску строку звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
2. Позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення коштів повернути позивачу.
3. Роз'яснити, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У відповідності до статей 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя І.В. Маренич