23 лютого 2026 року справа № 580/13938/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі відповідач 2), в якому позивач просить:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2025 без урахування довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження без номера та без дати, що видана Відділом охорони здоров'я УМВС в Черкаській області за період з 30.11.1987 по 02.03.1988 згідно якої заробітна плата в сумі 5227,19 руб., що призвело до зменшення розміру пенсії;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №971010149394 від 20.11.2025 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2025 на підставі довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження без номера та без дати, що видана Відділом охорони здоров'я УМВС в Черкаській області за період з 30.11.1987 по 02.03.1988, згідно якої заробітна плата в сумі 5227,19 руб., відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 та Постанови Кабінету міністрів України від 09.12.2021 року №1307 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. №1210 і від 26.09.2012 №886» без обмеження максимального розміру пенсії шістьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що позивач з вересня 2025 року отримує пенсію в меншому розмірі, яка обчислена з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до абз.- 13-15 п. 9 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 № 1210. Вказані дії обґрунтовані відсутністю табелю обліку робочого часу та в довідці відсутній розрахунок тарифної ставки та суми середньомісячного заробітку за основним місцем роботи. Вважає протиправними дії та рішення відповідачів щодо перерахунку пенсії позивача, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати без урахування довідки про заробітну плату за роботу у зоні відчуження без номера та бекз дати, що видана Відділом охорони здоров'я УМВС в Черкаській області за період з 30.11.1987 по 02.03.1988. За захистом прав позивача звернулася до суду.
Ухвалою суду від 23.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області проти позову заперечило та 06.01.2026 подало відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що 12.11.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Черкаській області із заявою про перерахунок пенсії, яка за принципом екстериторіальності згідно з Порядком № 22-1 була розглянута ГУ ПФУ в Полтавській області. Оскільки рішення про відмову № 971010149394 від 20.11.2025 прийняте ГУ ПФУ в Полтавській області, саме цей орган є належним відповідачем. ГУ ПФУ в Черкаській області не несе відповідальності за рішення інших територіальних органів, а отже, публічно-правовий спір між ним та позивачем відсутній.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 09.01.2026 подало до суду відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначило, що за результатами розгляду заяви від 12.11.2025 за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Полтавській області прийняло рішення від 20.11.2025 про відмову в перерахунку пенсії. Причиною стала необхідність проведення перевірки достовірності довідки МВС про заробітну плату згідно з п. 4.2 Порядку № 22-1. Питання перерахунку буде розглянуто після отримання акта перевірки, що підтверджує правомірність дій органу ПФУ та відсутність порушень у межах спірних правовідносин.
13.01.2026 представник позивача подала до суду відповідь на відзиви відповідачів, в яких заперечила проти викладений у відзивах обставин та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на аналогічні доводи, викладені в позовній заяві.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Позивач перебуває обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію по інвалідності ІII групи внаслідок захворювання, пов'язаного із роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З листа відповідача 1 від 26.08.2025 вбачається, що пенсію позивача обчислено із заробітної плати за роботу в зоні відчуження у грудень 1987, січень, лютий 1988 року згідно із статтею 54 Закону №796 та Порядком № 1210 на підставі довідок: про періоди по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС № 1321 від 04.10.1995 за період роботи із 30.11.1987 по 02.03.1988 м. Чорнобиль, м. Припять, ABC виданої відділом охорони здоров'я УМВС України в Черкаській області; про заробітну плату в якій відсутня дати видачі та номеру за період роботи з 30.11.1987 по 02.03.1988 в м. Чорнобиль, м. Пригонь, АЕС виданої відділом охорони здоров'я УМВС України в Черкаській області. При перевірці матеріалів пенсійної справи, встановлено, що неможливо визначити у якій зоні небезпеки проводилися роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки в довідці про перебування в зоні відчуження не вказані які періоди та в якому населеному пункті позивач працював. Коефіцієнт застосування кратності оплати праці та доплати за роботу в надурочний час, роботу у вихідні дні перевірити неможливо через відсутність табелю обліку робочого часу. В довідці відсутній розрахунок тарифної ставки та суми середньомісячного заробітку за вересень, жовтень 1986 року за основним місцем роботи. Розмір пенсії по інвалідності приведено у відповідність до норм законодавства та обчислено із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної платі згідно із статтею 54 Закону № 796 та Порядком № 1210.
З листа відповідача 1 від 31.10.2025 слідує, що надана копія довідки про заробітну плату в населених пунктах зони відчуження (додаток № 3) за період з 30.11.1986 по 02.03.1988 для обчислення пенсії позивачем до Головного управління для перерахунку пенсії не надавалась, її інформація не відповідає даним довідки, яка знаходиться в пенсійній справі. Кількість відпрацьованих годин у зонах небезпеки, роботу у вихідні та святкові дні перевірити неможливо, через неякісну копію табеля обліку робочого часу (дата та місяць не відображені), відсоток нарахування премій помісячно різний і не носить постійного характеру. Для перевірки правильності доплати за класність особові рахунки не надані. Для проведення перерахунку пенсії за наданими документами підстави відсутні.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою від 12.11.2025 щодо перерахунку пенсії по інвалідності у розмірі фактичних збитків із заробітку згідно довідки про заробітну плату за період роботи з 30.11.1987 по 02.03.1988, видану Міністерством внутрішніх справ України.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області розглянуло за принципом екстериторіальності заяву позивача та 20.11.2025 прийняло рішення № 971010149394 про відмову у перерахунку пенсії позивача. У рішенні відповідач 2 вказав, що довідка не підтверджена актом перевірки достовірності, тому відмовив щодо проведення перерахунку пенсії до надходження акта перевірки.
Листом Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило позивача, що йому вирішено відмовити у проведенні перевірки пенсії до надходження акта зустрічної перевірки(а. с. 36, 37).
Вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, а свої права порушеними, позивач в особі свого представника звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 16 Конституції України визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
За змістом статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).
Метою та завданнями Закону №796-XII є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Згідно із положеннями статті 54 Закону №796-XII (в редакції від 09.07.2007 згідно з Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
У Рішенні від 17.07.2018 року № 6-р/2018 Конституційний Суд України зауважив, що “скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов'язку держави, передбаченому у статті 16 Конституції України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України» (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини).
Статтею 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР законодавець, ураховуючи спеціальний юридичний статус осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, на реалізацію положень статті 16 Конституції України установив у Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» саме мінімальні розміри державної пенсії для осіб із інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою як гарантію їх соціального захисту.
Покладення Конституцією України на державу обов'язку захищати осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вказує на особливий статус таких осіб у контексті їх соціального захисту та охорони здоров'я, що зумовлює їх посилений соціальний захист.
У Рішенні від 07.04.2021 року № 1-р(П)/2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз частини четвертої статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР та пунктів 11, 12 Порядку № 1210, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону№796-ХІІ, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою зазначеної статті у редакції Закону № 230/96-ВР та зазначив, що приписи статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв'язку зобов'язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров'ю.
У цьому рішенні Конституційний Суд України також вказав на те, що держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.
Проте держава в особі Кабінету Міністрів України визначила у Порядку № 1210 мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах істотно менших, ніж їх було гарантовано Законом № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР, знівелювавши саму сутність визначених статтями 3, 16, 50 Конституції України прав та гарантій, що фактично є недодержанням державою свого позитивного обов'язку забезпечувати цю категорію осіб гарантованим рівнем соціального захисту.
Також у зазначеному Рішенні Конституційний Суд України вказав, що соціальні зобов'язання держави перед громадянами, які втратили здоров'я внаслідок того, що держава свого часу зобов'язала їх взяти участь у подоланні наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - катастрофи планетарного масштабу, та які зазнали інвалідності внаслідок таких дій, а також перед особами з інвалідністю з числа потерпілих від цієї катастрофи не мають залежати від фінансових можливостей держави та її економічного становища.
Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 03.04.2024 року № 4- р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров'я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону № 796-ХІІ вкотре порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.
Системна судова практика у справах щодо захисту соціальних прав дійшла висновку, що прийняттям Закону №1584-ІХ не досягаються всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1-р(П)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Пряме застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає правомочність судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають як неконституційний в цілому або в частині.
Частиною другою статті 6 КАС передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Закон України від 02.06.2016 року № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів» установлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.
Аналіз встановлених обставин справи дозволяє суду зробити висновок, що національне законодавство зазнало змін в частині зменшення мінімального розміру державної пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, та встановлення обмеження максимального розміру заробітної плати, з якої може обраховуватись така пенсія.
Водночас, з огляду наявність Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, яким досліджено п. 11, 12 Порядку №1210 та Рішення Конституційного Суду № 4-р(І)/2024 від 03.04.2024, якими визнано частину 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ такою, що не відповідає Конституції України, вказані норми національного законодавства не можуть бути застосовані судом до правовідносин між сторонами, однією з яких є особа щодо якої встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, та яка має право на посилений соціальний захист, що пов'язаний з реалізацією її права на відшкодування завданої здоров'ю шкоди.
Позивач отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС згідно зі статтею 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак відповідачем перераховано пенсію позивача без урахування заробітної плати на підставі довідки Відділу охорони здоров'я УМВС в Черкаській області про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за період з 30.11.1987 по 02.03.1988, згідно якої заробітна плата в сумі 5227,19 руб.
Обґрунтовуючи вказані дії та прийняте рішення пенсійний орган вказує, що при повному та всебічному розгляді документів пенсійної справи позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області встановлено, що в довідці відсутній розрахунок тарифної ставки та суми середньомісячного заробітку за основним місцем роботи. У оскаржуваному рішенні зазначено, що довідка не підтверджена актом перевірки до достовірності її видачі.
Тому, на думку суб'єкта владних повноважень, пенсію позивача приведено у відповідність до чинного законодавства.
Водночас, обґрунтування в чому саме змінилось законодавче регулювання з 01.09.2025 та що могло слугувати зміні прав особи, саме зі спірного періоду, відповідачем не вказано.
Інших обставин, що спричинили зміни підстав попередньо призначеної позивачу пенсії відповідачем не наведено, а судом не встановлено.
Крім того, оцінюючи доводи відповідача щодо не підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, суд виходить з того, що неможливість вчинення державним органом тих чи інших дій, у спірному випадку проведення перевірки достовірності відомостей, підтверджених в особових рахунках та визначення сум, на які нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, не може бути підставою для обмеження прав пенсіонера, оскільки це не залежить від волі особи.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.10.2022 у справі №808/1735/18.
Поміж наведеного, територіальні органи Пенсійного фонду України мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати, про що зазначено у пункті 2 частини першої статті 64 Закону № 1058-IV та пункті 4.2 Порядку № 22-1.
Тобто перевірка достовірності виданих підприємством документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні пенсії.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №291/99/17.
Також Верховний Суд у постанові від 08.02.2021 у справі №2487/68/17 дійшов висновку, що особа, яка звертається за отриманням пенсії, не може нести відповідальність за неналежне оформлення роботодавцем особових справ працівників, відсутність у них певних документів, їх умисне ненадання на запити уповноважених органів, зокрема під час проведення пенсійним органом зустрічних перевірок на предмет достовірності поданих йому на розгляд документів (в тому числі уточнюючих довідок) і обґрунтованості їх видачі, й так само за неналежне, неповне проведення пенсійним органом таких перевірок.
Тож у разі наявності у територіального органу Пенсійного фонду України сумнівів у достовірності відомостей про заробітну плату, нараховану та виплачену особі, такий орган має можливість провести перевірку даних, наведених у зазначеній довідці.
Отже, зобов'язання пенсіонера повторно підтверджувати первинними документами право на врахування заробітку до обрахунку пенсії, відповідачем не обґрунтовано.
Тому, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у перерахунку пенсії позивача з урахуванням зазначеної довідки суд вважає протиправним, тому його слід скасувати.
Також ураховуючи, що за принципом екстериторіальності безпосередній розгляд заяви ОСОБА_1 здійснило та спірне рішення про відмову в перерахунку пенсії від 20.11.2025 № 971010149394 прийняло саме Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання вчинити відповідні дії саме цим органом. Оскільки ГУ ПФУ в Черкаській області не приймало оскаржуваного рішення та не вступало у безпосередні правовідносини з позивачем щодо предмета спору, належним відповідачем у справі, на якого слід покласти обов'язок щодо проведення перерахунку та виплати пенсії, є ГУ ПФУ в Полтавській області.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судовий витрати не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 257- 262, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 20.11.2025 № 971010149394 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, з 01.09.2025 пенсії по інвалідності, передбаченої статтею 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження без номера та без дати, виданої Відділом охорони здоров'я УМВС в Черкаській області за період з 30.11.1987 по 02.03.1988, згідно якої заробітна плата в сумі 5227,19 руб, з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження її максимального розміру.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду в строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ