25 лютого 2026 року справа № 580/1678/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - В/Ч НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 року “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 “Під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил».
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскільки позивач має право на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбачену пунктом 4 Постанови №153, оскільки він: є громадянином України; є особою сержантського складу Національної гвардії України; уклав (продовжив) контракт про проходження військової служби під час воєнного стану у віці до 25 років (20 років на момент введення воєнного стану, продовження - під час воєнного стану); проходив військову службу станом на дату набрання чинності Постановою №153 та наразі продовжує служити; брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153; не притягувався до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності, що виключає виплату (абзац 5 пункту 4 Постанови №153).
Ключовим, на думку представника позивача, для застосування Постанови № 153 є факт проходження військової служби в умовах воєнного стану, а не первинна дата укладення контракту. Продовження контракту в період воєнного стану означає, що військовослужбовець прийняв на себе підвищені ризики, пов'язані з таким періодом та фактично перебуває у тотожному правовому становищі з іншими військовослужбовцями, контракти яких були укладені після введення воєнного стану. Саме тому, такі військові несуть однакові ризики та повинні користуватися однаковими соціальними гарантіями.
Ухвалою від 25 лютого 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Перевіривши матеріали адміністративної справи з урахуванням доводів позову суд дійшов висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого рішення без встановлення всіх фактичних обставин справи та отримання додаткових доказів, як того вимагає стаття 242 вказаного Кодексу.
Суд виходить з того, що відповідно до частин 1, 3 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною 2 статті 79 вказаного Кодексу позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Представник позивача у позові зазначив, зокрема, що під час дії воєнного стану позивач уклав (продовжив) контракт про проходження військової служби під час воєнного стану у віці до 25 років (20 років на момент введення воєнного стану, продовження - під час воєнного стану). Разом з тим копії укладеного контракту (продовження контракту) представник позивача до позову не додав та не вказав про неможливість його подання із зазначенням причин неможливості подання.
Для з'ясування всіх обставин у справі, суд з наявних у нього матеріалів та вимог частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне запропонувати позивачу надати додаткові докази у справі.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 77, 79, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Запропонувати позивачу протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали надати Черкаському окружному адміністративному суду копію контракту (продовження контракту) про проходження військової служби, який позивач уклав під час дії воєнного стану.
Попередити позивача, що у разі ненадання доказів без поважних причин суд здійснить розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Ухвала набирає законної сили після її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяВасиль ГАВРИЛЮК