Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
25.02.2026 р. справа №520/254/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, владний суб'єкт, орган публічної адміністрації)
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вимогами про: 1) визнання протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо зменшення відсоткового розміру встановленої щомісячної премії при перерахунку ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, за період із 29.01.2020 по 19.07.2022 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 по справі № 520/21806/25; 2) зобов'язання Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок окремих складових щомісячного грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, а саме щомісячних премій у належних відсоткових розмірах, установлених наказами: від 11.02.2020 року №57 - 131% посадового окладу, від 10.03.2020 року №92 - 131% посадового окладу, від 09.04.2020 року №124 - 90% посадового окладу, від 08.05.2020 року №148 -131% посадового окладу, від 09.06.2020 року №180 - 131% посадового окладу, від 09.07.2020 року №214 - 131% посадового окладу, від 11.08.2020 року №249 - 131% посадового окладу, від 11.09.2020 року №276 - 131% посадового окладу, від 12.10.2020 року №302 - 131% посадового окладу, від 10.11.2020 року №329 - 131% посадового окладу, від 10.12.2020 року №361 - 131% посадового окладу, від 11.01.2021 року №14 - 131% посадового окладу, від 10.02.2021 року №47 - 150% посадового окладу, від 10.03.2021 року №94 - 150% посадового окладу, від 09.04.2021 року №136 - 150% посадового окладу, від 11.05.2021 року №175 - 150% посадового окладу, від 10.06.2021 року №220 -150% посадового окладу, від 06.07.2021 року №267 - 150% посадового окладу, від 10.08.2021 року №328 - 150% посадового окладу, від 10.09.2021 року №358 - 150% посадового окладу, від 08.10.2021 року №392 - 150% посадового окладу, від 10.11.2021 року №430 - 150% посадового окладу, від 10.12.2021 року №484 - 150% посадового окладу, від 10.01.2022 року №5 - 150% посадового окладу, від 21.02.2022 року №63 - 192% посадового окладу, від 09.03.2022 року №88 - 192% посадового окладу, від 11.04.2022 року №190 - 192% посадового окладу, від 11.05.2022 року №238 - 192% посадового окладу, від 10.06.2022 року №285 - 192% посадового окладу, від 08.07.2022 року №340 - 192% посадового окладу, від 09.08.2022 року №378 - 192% посадового окладу, з урахуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 по справі № 520/21806/25 та провести виплату недоотриманих сум грошового забезпечення.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/21806/25 відповідач безпідставно та протиправно зменшив відсотковий розмір фактично встановленої та виплаченої щомісячної премії за період проходження служби цивільного захисту.
Відповідач був належно та завчасно сповіщений про розгляд справи, але обов'язку із подання відзиву на позов та доказів у спростування викладених у позові доводів не виконав. На виконання ухвали суду від 06.01.2026р. надав табелі нарахованого грошового забезпечення заявника.
Суд, вивчивши доводи усіх наявних у справі документів учасників спору, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
За викладеними у позові твердженнями, заявник проходив публічну службу в органах цивільного захисту з 01.01.2020р. по 24.11.2023; згідно з витягу з наказу начальника ГУ ДСНС України у Харківській області від 24.11.2023р. №568 відповідно до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу ЗВІЛЬНИТИ із служби цивільного захисту за пунктом 176 підпунктом 3 (за станом здоров'я): сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_2 пожежного-рятувальника 7 ДПРЧ 1ДПРЗ, 24 листопада 2023 року. 24 листопада 2023 року виключити з кадрів ДСНС України та усіх видів забезпечення, встановивши щомісячну премію з 01 листопада 2023 року по день увільнення у розмірі 429 % посадового окладу.
Не погодившись із повнотою розрахунку грошового забезпечення при звільненні, заявник звернувся з позовом до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 у справі №520/21806/25 було визнано протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), грошової допомоги на оздоровлення за період проходження служби цивільного захисту з 29.01.2020 до 19.07.2022 з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 рік, для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням. Зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (премій, щомісячної надбавки за особливості проходження служби), грошової допомоги на оздоровлення, виплачених з 29.01.2020 по 19.07.2022, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021, з 01.01.2022 до 19.07.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022, з урахуванням раніше виплачених сум, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до наказів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області позивачу виплачувалася протягом 2020 - 2022 років щомісячна премія у відсотках посадового окладу, а саме: наказ від 11.02.2020 року №57 - 131% посадового окладу; наказ від 10.03.2020 року №92 - 131% посадового окладу; наказ від 09.04.2020 року №124 - 90% посадового окладу; наказ від 08.05.2020 року №148 - 131% посадового окладу; наказ від 09.06.2020 року №180 - 131% посадового окладу; наказ від 09.07.2020 року №214 - 131% посадового окладу; наказ від 11.08.2020 року №249 - 131% посадового окладу; наказ від 11.09.2020 року №276 - 131% посадового окладу; наказ від 12.10.2020 року №302 - 131% посадового окладу; наказ від 10.11.2020 року №329 - 131% посадового окладу; наказ від 10.12.2020 року №361 - 131% посадового окладу; наказ від 11.01.2021 року №14 - 131% посадового окладу; наказ від 10.02.2021 року №47 - 150% посадового окладу; наказ від 10.03.2021 року №94 - 150% посадового окладу; наказ від 09.04.2021 року №136 - 150% посадового окладу; наказ від 11.05.2021 року №175 - 150% посадового окладу; наказ від 10.06.2021 року №220 - 150% посадового окладу; наказ від 06.07.2021 року №267 - 150% посадового окладу; наказ від 10.08.2021 року №328 - 150% посадового окладу; наказ від 10.09.2021 року №358 - 150% посадового окладу; наказ від 08.10.2021 року №392 - 150% посадового окладу; наказ від 10.11.2021 року №430 - 150% посадового окладу; наказ від 10.12.2021 року №484 - 150% посадового окладу; наказ від 10.01.2022 року №5 - 150% посадового окладу; наказ від 21.02.2022 року №63 - 192% посадового окладу; наказ від 09.03.2022 року №88 - 192% посадового окладу; наказ від 11.04.2022 року №190 - 192% посадового окладу; наказ від 11.05.2022 року №238 - 192% посадового окладу; наказ від 10.06.2022 року №285 - 192% посадового окладу; наказ від 08.07.2022 року №340 - 192% посадового окладу; наказ від 09.08.2022 року №378 - 192% посадового окладу.
За викладеними у позові твердженнями, на виконання вищевказаного рішення суду Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області провело ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, про що повідомило представника позивача листом № 65040-13950/65190 від 31.12.2025.
До листа Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області долучило довідку-розрахунок №954 від 29.12.2025 про перерахунок розміру грошового забезпечення виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, відповідно до якої розмір щомісячної премії було зменшено за лютий 2020р. - березень 2020р. зі 131% до 67%; квітень 2020р. з 90% до 33%; травень 2020р.-грудень 2020р. зі 131% до 67%; січень 2021р. зі 150% до 61%; лютий 2021р. - грудень 2021р. зі 150% до 57%; січень 2022р. зі 150% до 31%; лютий 2022р. - липень 2022р. - зі 192% до 55%.
Стверджуючи про вчинення суб»єктом владних повноважень протиправних дій з приводу зменшення після виконання рішення суду у справі №520/21806/25 відсоткового розміру фактично встановлених та виплачених премій за період проходження публічної служби, заявник ініціював даний спір.
Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення суб»єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є суб»єктом владних повноважень.
Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється і дія ч.2 ст.2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб'єкти права (учасники суспільних відносин) зобов'язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Наведене тлумачення змісту перелічених норм права є цілком релевантним правовому висновку постанови Верховного Суду від 09.05.2024р. у справі №580/3690/23, де указано, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Суд відмічає, що відносини з оплати праці осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту на подальший розвиток ст.125 Кодексу цивільного захисту України унормовані приписами постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (з 01.03.2018р.) та приписами Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (затверджена наказом МВС України від 20.07.2018р. №623, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.08.2018р. за №936/32388; далі за текстом - Інструкція №623).
Так, на подальший розвиток положень ч.4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Урядом України було прийнято постанову КМУ від 30.08.2017р. №704, п.4 якої було запроваджено механізм обчислення грошового забезпечення в частині розміру окладу за посадою та окладу за званням із використанням певної величини прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Згідно з п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (у період 29.01.2020р. як календарної дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. по справі №826/6453/18 - 20.05.2023р. як календарної дати набрання чинності постановою КМУ від 12.05.2023р. №481) обчислення грошового забезпечення передбачалось із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб без визначення конкретної арифметичної величини цієї правової категорії безпосередньо у тексті постанови КМУ від 30.08.2017р. №704.
При цьому, згідно з п.2-3 Розділу І Інструкції №623 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.
Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 2 Постанови № 704 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Пунктом 5 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання:
1) установлювати: посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, у розмірах, визначених затвердженими цією постановою схемами, згідно з додатками 1-11 за аналогічними посадами; посадові оклади заступникам керівників структурних підрозділів, посади яких не передбачені цією постановою, на 1-5 відсотків нижче від посадового окладу відповідного керівника; надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.
Порядок та умови виплати такої надбавки визначати керівникам державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою;
2) здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків (для військовослужбовців розвідувальних органів - не менш як 30 відсотків) посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення;
3) надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Порядок та розмір преміювання врегульований у розділі ХVІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту №623.
Керівники органів управління (підрозділів) мають право в межах фонду преміювання та економії грошового забезпечення здійснювати преміювання осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби.
Преміювання осіб рядового і начальницького складу здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі, визначеному наказом ДСНС на відповідний рік, але не менше 10 відсотків фонду посадових окладів.
Преміювання осіб рядового і начальницького складу органів управління (підрозділів) здійснюється відповідно до положення про преміювання, розробленого органом управління (підрозділу) з метою визначення порядку матеріального заохочення осіб рядового і начальницького складу органів управління (підрозділів), з урахуванням специфіки та особливостей виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасності і точності виконання рішень державних органів та розпоряджень і вказівок керівників органів управління (підрозділів).
Керівник органу управління (підрозділу) має право позбавляти осіб рядового і начальницького складу премії повністю або зменшувати її розмір за грубі дисциплінарні проступки та порушення службової дисципліни, передбачені статтями 58, 59 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту.
Особи рядового і начальницького складу позбавляються премії в повному обсязі або частково виключно за той календарний місяць, у якому вони допустили порушення (проступок) або стало відомо про порушення (проступок). Рішення про виплату премії, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі оформлюється наказом керівника органу управління (підрозділу) про виплату (позбавлення повністю або частково) премії підлеглим особам рядового і начальницького складу. У рапортах із клопотанням про позбавлення премії (повністю або частково), поданих у кінці кожного місяця, рапортах безпосередніх керівників із клопотанням про виплату премії (позбавлення повністю або частково) зазначаються конкретні причини, які стали підставами для цього.
Премія особам рядового і начальницького складу виплачується з того дня, з якого вони приступили до виконання обов'язків за посадами, і до дня звільнення від виконання обов'язків за посадами, у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних керівників органів управління (підрозділів).
Премія особам рядового і начальницького складу також виплачується за час перебування у відпустці зі збереженням грошового забезпечення, на лікуванні, у службовому відрядженні в разі збереження посад за місцем служби.
Премія в місяці звільнення зі служби не виплачується особам рядового і начальницького складу: які звільняються зі служби за невиконання ними умов контракту та у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили (з місяця, у якому надійшов витяг із наказу про звільнення); у разі допущення в органі управління (підрозділі) подій, пов'язаних із загибеллю людей із вини осіб рядового і начальницького складу під час виконання ними службових обов'язків, чи скоєння злочинів - керівнику та іншим посадовим особам, які не вживали заходів для запобігання подіям і злочинам.
Наказ про преміювання (витяг із наказу) за минулий місяць передається до фінансового підрозділу не пізніше ніж за 10 днів до встановленого строку виплати грошового забезпечення за поточний місяць.
Особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в підрозділах, що утримуються за рахунок об'єктів (за рахунок спеціального фонду), премія виплачується в межах затвердженого в кошторисі фонду грошового забезпечення з урахуванням пункту 1 цього розділу.
Виплата премій здійснюється щомісяця за минулий місяць під час виплати грошового забезпечення за поточний місяць. Розмір премій визначається наказом керівника органу управління (підрозділу), керівникам органу управління (підрозділу) - наказами вищих керівників.
Нагородження грошовою премією осіб рядового і начальницького складу за професіоналізм та відвагу під час ліквідації надзвичайних ситуацій, за спортивні досягнення може здійснюватися понад фонд преміювання, визначений у пункті 1 цього розділу, у межах економії фонду грошового забезпечення і дозволяється за окремими рішеннями ДСНС.
Порядок виплати грошової допомоги на оздоровлення врегульований у розділі ХХХ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту №623.
Особам рядового і начальницького складу, у тому числі тим, хто перебуває в розпорядженні органу управління (підрозділу), за рішенням керівника органу управління (підрозділу) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірах їх місячного грошового забезпечення.
Підставами для виплати особам рядового і начальницького складу допомоги для оздоровлення є їх рапорт із проханням надати зазначену матеріальну допомогу та відповідний наказ керівника органу управління (підрозділу) на здійснення виплати грошової допомоги для оздоровлення.
Керівнику органу управління (підрозділу) допомога для оздоровлення надається на підставі його рапорту та наказу вищого керівника (начальника).
Допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається за місцем проходження служби.
При визначенні розміру допомоги для оздоровлення до розрахунку місячного грошового забезпечення беруться посадові оклади, оклади за спеціальним званням, доплати і надбавки постійного характеру та щомісячна премія, які встановлені особі рядового або начальницького складу на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Особам рядового і начальницького складу, прийнятим на службу, матеріальна допомога для оздоровлення вперше надається в календарному році, у якому вони приступили до виконання обов'язків за посадами, на які їх призначено.
Особам рядового і начальницького складу, звільненим зі служби в кінці календарного року з наданням при звільненні щорічної відпустки, яка закінчується в наступному календарному році, матеріальна допомога для оздоровлення в новому році не надається.
Особам рядового і начальницького складу, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а у виняткових випадках, якщо дитині необхідний домашній догляд згідно з медичними висновками,- не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, матеріальна допомога для оздоровлення може надаватися тільки в році вибуття у відпустку та в році, у якому вони приступили до виконання обов'язків за посадою.
У разі переміщення особи рядового і начальницького складу по службі в інші органи управління (підрозділи) в грошовому атестаті зазначається, у якому розмірі та за який період особі рядового і начальницького складу виплачено допомогу для оздоровлення.
Згідно з правовим висновком постанови Верховного Суду від 31.12.2025р. по справі №400/2502/23 та правовим висновком постанови Верховного Суду від 07.02.2022 по справі № 420/7697/21 поняття «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними.
Застосовуючи положення наведених норм права до установлених обставин спору, суд доходить до переконання про те, що у розумінні ст.ст.1, 15 Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР "Про оплату праці" та ст.94 Кодексу законів про працю України премія є складовим елементом заробітної плати (грошового забезпечення як правового аналогу винагороди за працю у відносинах з проходження військової служби), а тому підпадає під правовий режим захисту за ст.1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що за загальним правилом унеможливлює як ревізію індивідуальних актів правозастосування з приводу визначення розміру премії, так і зміну раніше застосованого у означених правовозастосовчих актах показника відсоткового значення розміру премії (без скасування відповідних наказів) після настання події припинення публічної служби особи (за виключенням надзвичайно виняткових випадків прояву суб"єктом владних повноважень явного та очевидного свавілля у застосуванні нерозумно завищеного розміру премії).
Слушність саме такого тлумачення змісту належних норм права підтверджується змістом ст.97 Кодексу законів про працю України (далі за текстом - КЗпП України), де указано, що роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
У ході розгляду справи суб"єкт владних повноважень не подав до суду доказів існування у межах спірних правовідносин саме такого випадку у вигляді свавільного завищення розміру призначених заявнику премій.
Суд відзначає, що рішенням суду у справі №520/21806/25 підтверджений факт порушення відповідачем права заявника на отримання належного розміру грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за рахунок використання під час обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.09.2017р. №704 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "1.762,00грн." замість показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.102,00грн.", "2.270,00грн." та "2.481,00грн".
Відтак, у даному конкретному випадку належне виконання суб"єктом владних повноважень рішення суду у справі №520/21806/25 у межах спірних правовідносин не може мати інших правомірних варіантів, окрім збільшення арифметичного значення грошового виміру розмірів призначених заявнику премій за рахунок застосування до незмінних показників відсоткового значення премій величин окладу за посадою та окладу за званням, обчислених із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.102,00грн" станом на 01.01.2020р., "2.270,00 грн" станом на 01.01.2021р., "2.481,00грн." станом на 01.01.2022р. замість показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "1.762,00грн.".
Натомість, зменшення відсоткового розміру фактично виплачених премій за період проходження військової служби, а саме: за лютий 2020р. - березень 2020р. зі 131% до 67%; квітень 2020р. з 90% до 33%; травень 2020р.-грудень 2020р. зі 131% до 67%; січень 2021р. зі 150% до 61%; лютий 2021р. - грудень 2021р. зі 150% до 57%; січень 2022р. зі 150% до 31%; лютий 2022р. липень 2022р. - зі 192% до 55% відбулося у період, коли правовідносини з проходження заявником публічної служби на штатній військовій посаді в організаційній структурі суб"єкта владних повноважень вже були припинені.
При цьому, зменшення змінної частини винагороди, не повідомлене працівнику заздалегідь, свідчить про штучний характер такого зниження, що порушує принцип призначення преміювання саме за ті умови і результати роботи, що були враховані під час його виплати працівнику (перегляд оцінки виконаної роботи).
Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту №623 Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, визначених у кошторисі органу управління (підрозділу) на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу.
Виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється щомісяця у період із 20 по 25 число. У той самий строк виплачується грошове забезпечення за перерахунками у зв'язку із присвоєнням чергового спеціального звання, призначенням на іншу посаду, зміною розміру відсотка надбавки за вислугу років тощо (п. 10 розділу І Інструкції №623).
Отже, дослідженими судом доказами підтверджується нарахування та виплата заявнику премії у таких розмірах: за період з 01.02.2020 по 31.03.2020 - 131 % у сумі 3.694,20 грн; за період квітень 2020р. - 90 % у сумі 2.538,00 грн; за період з 01.05.2020р. по 31.12.2020р. - 131% у сумі 3.694,20грн; за період з 01.01.2021р. по 31.01.2022р. - 150% у сумі 4.230,00грн; за період з 01.02.2022р. по 19.07.2022р. - 192% у сумі 5.414,40 грн.
Суд зазначає, що преміювання та виплата інших додаткових складових є правом роботодавця та визначення відсоткового їх значення саме в його дискреційних повноваженнях.
Проте, якщо вони вчинені після припинення трудових (службових) правовідносин, перегляд їх розміру в бік зменшення має ознаки порушення принципу справедливості та безпідставного вручання в право особи на володіння власним майном у розумінні ст.1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Суд повторно наголошує, що на суспільні відносини з приводу реалізації відповідачем функцій суб"єкта владних повноважень повною мірою поширюється дія приписів ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст. 2 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тлумачення змісту ч.2 ст.19 Конституції України міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.12.2023р. у справі №160/7116/19, де указано, що "52. Водночас судова палата наголошує на тому, що одним із конституційних принципів, на якому повинна базуватися діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, є принцип, відповідно до якого ці органи, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).
53. Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу “заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
54. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.".
Також суд вважає, що за суттю запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права негативні наслідки, спричинені неоднозначністю, суперечливістю чи прогалинами в законодавстві у сфері публічно-правових відносин, не можуть застосовуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень суб»єктів владних повноважень, а натомість - в окресленому випадку підлягає застосуванню принцип «найбільш сприятливого становища для особи» (favor libertatis).
Подібні за суттю правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2025р. у справі №280/7446/24.
Тому, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України від 23.02.2006р. №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника як приватної особи варіантом тлумачення норми національного закону України є відсутність підстав для вчинення суб"єктом владних повноважень правомірного управлінського волевиявлення з приводу перегляду структури та розмірів грошового забезпечення за минулі періоди проходження публічної служби (за виключенням виключних екстраординарних випадків виявлення латентних фактів явно та очевидно недоброчесної поведінки публічного службовця).
До того ж суд зважає, що законодавством України встановлена загальна заборона приймати рішення з оплати праці, що погіршує умови, встановлені законодавством.
З'ясовані судом у ході розгляду справи обставини свідчать, що зменшення показника відсоткового розміру такого виду грошового забезпечення як премія за минулі періоди публічної служби було здійснено суб"єктом владних повноважень не з підстав ревізії (перегляду) виконаного заявником обсягу роботи або її результатів чи умов проходження служби, а виключно для штучного обчислення розміру оплати праці, зумовленої необхідністю приведення у відповідність до закону (під час виконання рішення суду) розміру окладу за посадою (за рахунок застосування під час обчислення окладу за посадою показника прожиткового мінімуму для працездатної особи понад величину - "1.762,00грн.), у силу запровадженого алгоритму обчислення грошового забезпечення прямо та безпосередньо впливає на обрахунок розміру інших видів грошового забезпечення, обчислення яких поставлено у залежність від розміру окладу за посадою.
Тож, у даному конкретному випадку під час вчинення оскарженого управлінського волевиявлення з приводу зменшення показника відсоткового значення розміру премії, суб"єкт владних повноважень не дотримався вказаних вище вимог законодавства, що призвело до погіршення умов оплати праці (служби) за минулі періоди часу, а саме - до зменшення абсолютного арифметичного значення грошового виміру такого виду грошового забезпечення як премія за минулі місяці за відсутності факту правомірної ревізії (зміни оцінки) службових досягнень публічного службовця чи умов проходження служби або інших юридично значимих факторів для преміювання.
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб'єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування новоствореного за рішенням суб»єкта владних повноважень публічного обов'язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб'єктом владних повноважень.
При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.
У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Визначаючись з приводу реально вчиненого суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення, суд зазначає, що за загальним правилом з огляду на положення п.18 ч.1 ст.19, п.19 ч.1 ст.4 КАС України, п.1 ч.2 ст.24, п.2 ч.2 ст.24, ч.3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти - письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти - вчинок з приводу реалізації управлінського повноваження, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти - ухилення від виконання обов'язку, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти - оформлене офіційним письмовим документом - листом відхилення прохання/звернення приватної особи.
У межах спірних правовідносин суб"єктом владних повноважень було вчинено управлінське волевиявлення з приводу обчислення розміру призначених заявнику премій у спосіб, котрий призвів до зменшення їх грошового розміру, що прямо суперечить суті рішення суду у справі №520/21806/25.
Тож, оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд констатує, що суб'єктом владних повноважень не було забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України під час обчислення розміру грошового забезпечення заявника на виконання рішення суду у справі №520/21806/25.
Тож, за наслідками розгляду справи слід визнати не доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого суб»єктом владних повноважень управлінського волевиявлення та навпаки - доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.
Указане є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову в частині вимог з урахуванням ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ч.2 ст.5, ч.2 ст.9 КАС України стосовно визнання протиправним реально вчиненого суб»єктом владних повноважень управлінського волевиявлення та обтяження суб»єкта владних повноважень обов»язком вчинення конкретного управлінського волевиявлення у порядку абз.1 ч.4 ст.245 КАС України.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»); вичерпно реалізував усі існуючі правові механізми з»ясування об»єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; інших джерел здобуття об»єктивних даних про обставини спірних правовідносин не знайшов.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139-143 КАС України.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124,129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 122-123, 149, 211, 241-243, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області з приводу зменшення відсоткового розміру встановлених премій при перерахунку ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за період з 29.01.2020р. по 19.07.2022р. на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 по справі № 520/21806/25.
Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату такого виду щомісячного грошового забезпечення як премія із використанням за період з 29.01.2020р. по 31.03.2020р. та з 01.05.2020р. по 31.12.2020р. показника відсоткового значення щомісячних премій у розмірі 131% посадового окладу; за період з 01.04.2020р. по 30.04.2020р. показника відсоткового значення щомісячних премій у розмірі 90% посадового окладу з урахуванням перерахованого грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025р. по справі №520/21806/25 із використанням при обчисленні посадового окладу показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.102,00 грн" станом на 01.01.2020р. з урахуванням раніше проведених платежів.
Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату такого виду щомісячного грошового забезпечення як премія із використанням за період з 01.01.2021р. по 31.01.2022р. показника відсоткового значення щомісячних премій у розмірі 150% посадового окладу з урахуванням перерахованого грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025р. по справі №520/21806/25 із використанням при обчисленні посадового окладу показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.270,00 грн" станом на 01.01.2021р. та "2.481,00 грн" станом на 01.01.2022р. з урахуванням раніше проведених платежів.
Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату такого виду щомісячного грошового забезпечення як премія із використанням за період з 01.02.2022р. по 18.07.2022р. показника відсоткового значення щомісячних премій у розмірі 192% посадового окладу з урахуванням перерахованого грошового забезпечення на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025р. по справі №520/21806/25 із використанням при обчисленні посадового окладу показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.481,00 грн" станом на 01.01.2022р. з урахуванням раніше проведених платежів.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя А.В. Сліденко