Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
25 лютого 2026 р. справа № 520/2030/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі - головуючого судді Марини Лук'яненко, розглянувши у порядку ст. 287 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Підгірного Олексія Сергійовича, третя особа - Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про визнання дій протиправними та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд (з урахуванням наданих уточнень складу учасників справи):
1. визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Підгірного Олексія Сергійовича щодо відкриття виконавчого провадження №79977897;
2. скасувати постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження №79977897 від 13.01.2026;
3. зобов'язати приватного виконавця припинити виконавчі дії у виконавчому провадженні №79977897.
В обґрунтування позову зазначено, що дії та постанова відповідача щодо відкриття виконавчого провадження №79977897 є протиправними, оскільки постанова Львівської міської ради №ЛВ00943096, на підставі якої відкрито виконавче провадження, належним чином позивачу вручена не була, отже не набула законної сили. Також, зазначено, що з травня 2022 року позивач постійно проживає за межами України, а саме у Федеративній Республіці Німеччина, на підставі тимчасового захисту. У зв'язку з цим, позивач фактично не проживає за адресою реєстрації в Україні та не має можливості особисто отримувати поштову кореспонденцію, яка надсилається за місцем реєстрації.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 після усунення недоліків відкрито провадження в адміністративній справі у порядку ст. 287 КАС України.
Розгляд справи призначено на 25.02.2026.
Відповідачем надано відзив на позов, в якому останній заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що на примусове виконання надійшла постанова № ЛВ00943096 видана 29.09.2025 року Львівською Міською Радою про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури штрафу в розмірі 680,00 грн. На підставі викладеного, у зв'язку з відсутністю підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», 13.01.2026 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79977897. Викладене свідчить, на думку відповідача, про правомірність винесення оскаржуваної постанови від 13.01.2026 року про відкриття виконавчого провадження № 799977897.
Від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради не погоджується з позовними вимогами в повному обсязі, вважаючи, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності як власника, за яким, згідно з Єдиним державним реєстром транспортних засобів, зареєстровано транспортний засіб MITSUBISHI з державним номерним знаком НОМЕР_2 , який 18 вересня 2025 року о 19:42 год. було зафіксовано в момент вчинення правопорушення - здійснення зупинки за адресою: м. Львів, вул. Балабана в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та, як наслідок, вчинено адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також, вважає, що винесення постанови без участі позивача не обмежувало його права на захист.
Від позивача до суду надійшли відповіді на відзив, в яких позивач підтримала правову позицію, викладену у позовній заяві, наполягаючи на порушення первинної процедури та відсутність реального повідомлення про вчинене адміністративне правопорушення позивача. У зв'язку з чим, просила суд відхилити доводи відзивів відповідача та третьої особи та задовольнити позовні вимоги повністю.
Також, від позивача до суду надійшли клопотання про розгляд даної справи за її відсутності на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
У судове засідання, призначене на 25.02.2026, представники відповідача та третьої особи не з'явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до ч.4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що справа має бути розглянута в порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив таке.
На примусове виконання до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Підгірного Олексія Сергійовича надійшла постанова № ЛВ00943096 видана 29.09.2025 року Львівською міською радою про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури штрафу в розмірі 680,00 грн.
13.01.2026 року Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Підгірного Олексія Сергійовича винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79977897, в якій, зокрема, зазначено про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Також, 13.01.2026 року Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Підгірного Олексія Сергійовича винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 79977897 у розмірі 400,00 грн. та про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 68,00 грн. у виконавчому провадженні № 79977897.
Не погодившись із діями та постановою щодо відкриття виконавчого провадження №79977897, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зміст та обсяг повноважень державного виконавця з приводу виконання рішень судів, а також спосіб та порядок реалізації цих повноважень визначені, насамперед, приписами Закону України Про виконавче провадження, у розумінні ч.1 ст.1 якого виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
05.10.2016р. набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIII (далі за текстом - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено вимоги до виконавчого документа.
Так, у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.
Частиною четвертою даної статті наведено виключний перелік обставин при встановленні яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, а саме, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;
12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
Частиною першою стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 5 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено, що у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Частиною п'ятою статті 26 вищевказаного Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Як встановлено судом, підставою для відкриття виконавчого провадження №799977897 стала постанова № ЛВ00943096 видана 29.09.2025 року Львівською міською радою про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури штрафу в розмірі 680,00 грн.
З наданих письмових пояснень третьою особою встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності як власника, за яким, згідно з Єдиним державним реєстром транспортних засобів, зареєстровано транспортний засіб MITSUBISHI з державним номерним знаком НОМЕР_2 , який 18 вересня 2025 року о 19:42 год. було зафіксовано в момент вчинення правопорушення - здійснення зупинки за адресою: м. Львів, вул. Балабана в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та, як наслідок, вчинено адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
13.01.2026 року Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Підгірного Олексія Сергійовича винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79977897.
Як встановлено судом, постанову № ЛВ00943096 видану 29.09.2025 року Львівською міською радою позивачем не оскаржено.
В даному випадку № ЛВ00943096 видана 29.09.2025 року Львівською міською радою про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури штрафу в розмірі 680,00 грн., є виконавчим документом у розумінні пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", а тому державний виконавець мав законні підстави для відкриття виконавчого провадження №799977897.
Жодних доказів скасування або визнання нечинною вказаної постанови матеріали справи не містять.
Твердження позивача про порушення первинної процедури та відсутність реального повідомлення про вчинене адміністративне правопорушення позивача, суд відхиляє, оскільки вказані обставини не є безумовною підставою для скасування постанови виконавця про відкриття виконавчого провадження.
Окрім того, суд зазначає, що порядок притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, що зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), інспектором з паркування, визначений статтями 279-1 - 279-4 КУпАП.
Відповідно до вимог статті 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції, інспекторів з паркування у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою кваліфікованого електронного підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов'язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов'язковим дотриманням Закону України "Про захист персональних даних".
Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Інформація про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної частині першій статті 14-2 цього Кодексу, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування при внесенні до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху інформації про зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, а також при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення такого правопорушення перевіряє, чи не були відповідні обставини зафіксовані раніше, а також чи не притягалася відповідна особа до адміністративної відповідальності за це правопорушення іншою уповноваженою посадовою особою. Якщо відповідні відомості про зафіксоване правопорушення вже внесені до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху або відповідну особу вже притягнуто до адміністративної відповідальності за це правопорушення, постанова іншої уповноваженої посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.
Постанова про накладення адміністративного стягнення, що не була виконана шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня її винесення, надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи). За зверненням особи постанова про накладення адміністративного стягнення, що вважається виконаною, надсилається рекомендованим листом на її адресу протягом п'яти днів з моменту отримання звернення.
Днем отримання постанови є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення її відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або повнолітньому члену сім'ї такої особи.
У разі якщо відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, відмовляється від отримання постанови, днем отримання постанови є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову в її отриманні.
У разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу), уповноважена посадова особа якого винесла відповідну постанову.
Матеріалами справи підтверджено, що постанова надсилалась на адресу позивача та набрала законної сили, оскільки була направлена відповідно чинного законодавства на адресу, наявну в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів.
А тому, твердження позивача про порушення первинної процедури та відсутність реального повідомлення про вчинене адміністративне правопорушення є необґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належними та допустимими доказами довів правомірність оскаржуваних дій та постанови, у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат по справі відповідно до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дня їх проголошення.
Суддя Марина Лук'яненко