Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без руху
25 лютого 2026 р. № 520/3528/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши позовну заяву позовом ОСОБА_1 до Височанського селищного голови Мороза Олександра Васильовича, Заступника Височанського селищного голови з питань житлово-комунального господарства Тройна Олега Володимировича про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати дію Височанського селищного голови О. Мороза щодо відібрання у ОСОБА_1 , за ради свого збагачення, продуктів харчування які визначено постановою КМУ №328/22 неправомірною, такою що порушила зобов?язання надані Україною за ст. З Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а саме: незастосування до людини жорстокого поводження на території яка підконтрольна Україні
- визнати дію заступника Височанського селищного голови О. Тройно щодо відібрання у ОСОБА_1 , за ради свого збагачення, продуктів харчування які визначено постановою КМУ №328/22 неправомірною, такою що порушила зобов?язання надані Україною за ст. 3 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а саме: незастосування до людини жорстокого поводження на території яка підконтрольна Україні;
- визнати дію Височанського селищного голови О. Мороза щодо відібрання у ОСОБА_1 , за ради свого збагачення, продуктів харчування які визначено постановою КМУ №328/22 неправомірною такою що свідчить про застосування до ОСОБА_1 жорстокого поводження, спрямованого на позбавлення ОСОБА_1 здоров'я, шляхом неотримання належного харчування;
- визнати дію заступника Височанського селищного голови О. Тройно щодо відібрання у ОСОБА_1 , за ради свого збагачення, продуктів харчування які визначено постановою КМУ №328/22 неправомірною такою що свідчить про застосування до ОСОБА_1 жорстокого поводження спрямованого на позбавлення ОСОБА_1 здоров'я, шляхом не отримання належного харчування.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів п. 5 ч.1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до положень п.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із п.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В той же час, відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до положень ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі “Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть звужувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі “Пономарьов проти України» ЄСПЛ визнав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди повинні перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.12.2019 по справі № 9901/325/19.
Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Височанського селищного голови 04.05.2022 та 22.07.2022 з пропозиціями надати йому на виконання постанови КМУ №328 від 20.03.2022 продуктового набору продовольчих товарів. Височанською селищною радою надано відповідь від 19.05.2022 №0309/622 та відповідь від 27.07.2022 №03/09/967 (відповідно) про відсутність у Височанській селищній раді на момент розгляду звернення відповідних продуктових наборів. Окрім того, 01.09.2023 Височанською селищною радою надано позивачу відповідь на запит, де зазначено про кількість отриманих селищною радою продуктових наборів та про обставини їх видачі населенню.
Разом з тим, позивач звернувся до суду 20.06.2026, тобто з порушенням шестимісячного строку встановленого п.2 ст.122 КАС України.
В обґрунтування причин пропуску процесуального строку позивач у своєму позові посилався на дію карантину та воєнного стану.
Суд надаючи оцінку зазначеним позивачем обставинам виходив з наступного.
Відповідно до положень пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Відповідною нормою Кодекс адміністративного судочинства України доповнено згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020; в редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020.
Щодо застосування процесуального строку під час дії воєнного стану, суд зазначає, що у постанові від 08 грудня 2022 року по справі № 990/102/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Суд зазначає, що для визнання поважною причиною пропуску процесуального строку через запровадження воєнного стану необхідно враховувати: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування, хід бойових дій, існування реальної небезпеки для життя учасників процесу, тривалість процесуального строку, час після його завершення, наявність об'єктивних перешкод для реалізації права, поведінку особи щодо вжиття розумних заходів для реалізації свого права.
Частина перша статті 121 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Поряд з наведеним суд звертає увагу, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд зазначає, що обставини введення карантину та воєнного стану не можуть бути поважними причинами пропуску процесуального строку, так як позивачем не надано суду доказів існування обставин, які були спричинені виникненням вищезазначених обставин та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій позивачем.
Відтак, зважаючи на відсутність в матеріалах справи належних обґрунтувань та доказів на їх підтвердження щодо поважності причин пропуску позивачем процесуального строку на звернення до суду з відповідною позовної заявою, суд вважає, що позовна заява не відповідає положенням ч. 6 ст. 161 КАС України.
Згідно частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно надати до суду обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску процесуального строку.
Відповідно до ст. 169 КАС України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.160,161 КАС України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви буз руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Згідно частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 123, 160, 161, 169, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву позовом ОСОБА_1 до Височанського селищного голови Мороза Олександра Васильовича, Заступника Височанського селищного голови з питань житлово-комунального господарства Тройна Олега Володимировича про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Надати позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску процесуального строку.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Мельников Р.В.