Справа № 420/31801/25
25 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання повторно розглянути заяву про дострокове призначення пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як учаснику бойових дій,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №155350024209 від 19.06.2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як учаснику бойових дій;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 26.11.1996 по 24.05.2001, а також із розрахунку один місяць служби за три місяці періоди, протягом яких ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції Донецької області м. Маріуполь, у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а саме: періоди з 20.10.2015 по 13.01.2016, з 13.06.2023 року по 01.07.2023 року, з 01.08.2023 року по 25.06.2024 року, з 13.08.2024 року по 30.09.2024 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2025 року про дострокове призначення пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як учаснику бойових дій і прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Відповідач-1 протиправно не зарахував до страхового стажу період роботи позивача з 26.11.1996 по 24.05.2001, який підтверджується записами у його трудовій книжці, крім того, позивач не повинен нести відповідальність за несплату відповідних внесків підприємством, а відсутність у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування інформації про сплату внесків за період з 26.11.1996 по 24.05.2001, не є підставою для не зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача.
Також позивач наголошує, що Відповідач-1 протиправно не зарахував до страхового стажу із розрахунку один місяць служби за три місяці періоди, протягом яких позивач брав безпосередню участь в АТО та у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а саме періоди з 20.10.2015 по 13.01.2016, з 13.06.2023 року по 01.07.2023 року, з 01.08.2023 року по 25.06.2024 року, з 13.08.2024 року по 30.09.2024.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 22.09.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Документ в електронному вигляді «Адміністративний позов» від 17.09.25 по справі №420/31801/25 надіслано одержувачу - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в його електронний кабінет.
Документ доставлено до електронного кабінету: 19.09.25 07:10
Дата отримання судом повідомлення про доставлення до електронного кабінету: 19.09.25 09:32
Документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного позовного провадження» від 22.09.25 по справі №420/31801/25 надіслано одержувачу - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в його електронний кабінет.
Документ доставлено до електронного кабінету: 23.09.25 15:31
Дата отримання судом повідомлення про доставлення до електронного кабінету: 23.09.25 16:16
08.10.2025 року за вхід.№ЕС/105803/25 надійшов відзив на позов ГУ ПФУ в Одеській області, в якому зазначено, що ГУ ПФУ в Одеській області прав позивача не порушувало, оскільки не розглядала заяву про призначення пенсії. Щодо спірного рішення, то на думку пенсійного органу, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 155350024209 від 19.06.2025, яким відмовлено Позивачу у призначенні пенсії за віком є цілком правомірним, так як у позивача відсутній необхідний страховий стаж.
При цьому, жодної норми права, яка б передбачала пільгове обчислення страхового стажу за період участі у бойових діях під час призначення пенсії за Законом №1058 Позивачем не наведено. Посилання на нормативно-правові акти, які регулюють порядок обчислення вислуги років для призначення пенсії за Законом №2262 є безпідставними, оскільки такі НПА не регулюють відносини щодо обчислення загального страхового стажу.
12.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (що потребує досягнення 55 років і старше та наявності не менше 25 років страхового стажу) та подав відповідні документи для призначення пенсії.
Заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута Головним управлінням пенсійного фонду у Хмельницькій області.
Рішенням ГУПФ у Хмельницькій області від 19.06.2025 року №155350024209 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років, оскільки страховий стаж позивача становить 22 роки 2 місяць 2 дні.
До страхового стажу не враховано:
період роботи з 26.11.1996 по 24.05.2001, оскільки запис в трудовій книжці не підтверджений індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (відсутня інформація про сплату внесків);
період роботи з 07.05.2002 по 02.02.2003, оскільки запис про звільнення не завірено печаткою підприємства та відсутня інформація про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу;
період ведення підприємницької діяльності з 01.12.2003 по 31.12.2003 на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку згідно довідки від 02.06.2025 №24618/6/15-32-24-07-10 ГУ ДПС в Одеській області, оскільки відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України.
Для зарахування до страхового стажу:
періодів з 26.11.1996 по 24.05.2001 та з 07.05.2002 по 02.02.2003 необхідно надати підтвердження первинними документами про сплату внесків до Пенсійного фонду України або сервісному центру Пенсійного фонду України за місцем звернення заявника ініціювати зустрічну перевірку;
період ведення підприємницької діяльності з 01.12.2003 по 31.12.2003 необхідно надати документи про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Також з матеріалів справи судом встановлено, що Довідкою №61/13 від 20.01.2016 року про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України підтверджується, що позивач дійсно в період з 20.10.2015 по 13.01.2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції Донецької області м. Маріуполь (сектор «М», сектор «Маріуполь», оперативно-тактичне угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 »).
Позивач має посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 від 04.04.2016 року.
Довідкою №2393/7/253 від 31.03.2025 року про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України підтверджується, що позивач дійсно в період з 13.06.2023 року по 01.07.2023 року, з 01.08.2023 року по 25.06.2024 року, з 13.08.2024 року по 30.09.2024 року брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в складі військової частини НОМЕР_2 , ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в місті Костянтинівка Донецької області; місті Одеса, місті Інгулець Криворізького району Дніпропетровської області; місті Біляївка Одеської області.
У статті 1 та частині першій статті 2 Конституції України встановлено, що Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію.
Відповідно до частини другої статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
Також, відповідно до Конституції України громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, установлених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Європейська соціальна хартія (European Social Charter) (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі міжнародними зобов'язаннями України.
Формою здійснення особою права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об'єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов'язки та реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею через уповноважені органи влади.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частина 1 статті 92 Конституції України).
Спірним питанням у даній справі, на переконання позивача, є протиправність не зарахування пенсійним органом до його страхового стажу періоду роботи з 26.11.1996 по 24.05.2001 через відсутність інформації про сплату внесків, а також не зарахування до страхового стажу позивача військової служби на умовах три місяці за один, протягом яких ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції Донецької області м. Маріуполь, у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а саме періоди з 20.10.2015 по 13.01.2016, з 13.06.2023 року по 01.07.2023 року, з 01.08.2023 року по 25.06.2024 року, з 13.08.2024 року по 30.09.2024.
Щодо не зарахування пенсійним органом до його страхового стажу періоду роботи з 26.11.1996 по 24.05.2001 через відсутність інформації про сплату внесків
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції станом на час роботи позивача у ТОВ Фірма «Лагуна» з 26.11.1996 по 24.05.2001, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Таким чином, факт роботи позивача у ТОВ Фірма «ЛАГУНА» з 26.11.1996 по 24.05.2001 підтверджується записами трудової книжки та не заперечується ГУПФ у Хмельницькій області, що вбачається з оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії. А тому, даний період роботи позивача має бути зарахований до його страхового стажу відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас відповідно до абз.1 ч.2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять, зокрема від роботодавців та застрахованих осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків передбачено статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Частиною 10 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Таким чином, враховуючи, що відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, в даному випадку на ТОВ Фірма «ЛАГУНА», то відсутність у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування інформації про сплату внесків для нарахування пенсії за період з 26.11.1996 по 24.05.2001 в ТОВ Фірма «ЛАГУНА», не є підставою для не зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача.
Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
При розгляді даної справи судом враховано висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду:
у справі №560/4616/20 від 02.08.2022 року: «… Зважаючи на те, що обов'язок щодо сплати страхового внеску так і обов'язок по його нарахуванню покладено саме на страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески…»;
у справі №340/1454/21 від 11.10.2023 року: «… Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Схожі ситуації виникали у судовій практиці. Зокрема, у постанові від 17.07.2019 у справі №144/669/17 Верховний Суд дійшов наступного висновку: «внаслідок невиконання ТОВ «Агрофірма «Удицький цукровий завод» обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.»
… Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи зазначене вище, спірний період позивача з 19.05.1992 по 31.12.1999, який підтверджений записами в трудовій книжці, має бути включений до страхового стажу позивача...»;
у справі №423/757/17 від 01.03.2021 року: «… Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Колегія суддів зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання Шахтоуправлінням «Луганське» Державного підприємства «Луганськвугілля» обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для незарахування періодів роботи в Шахтоуправлінні «Луганське» Державного підприємства «Луганськвугілля» через несплату страхових внесків до Пенсійного фонду України…»;
у справі №489/2283/16-а від 12.09.2019 року: «… Відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а…»;
у справі №560/1399/19 від 16.09.2022 року: «…законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Проте, за відсутності у трудовій книжці відомостей про характер виконуваної особою роботи, особливо, що стосується тих осіб, пенсія яким призначається на пільгових умова, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, а вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.
Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії позивачу або відомості про сплату внесків не у повному обсязі не є підставою для позбавлення особи права на зарахування до стажу роботи періодів, за які відсутні такі відомості.
Оскільки позивач не може відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо сплати страхових внесків, це не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу.
Відмова у зарахуванні страхового стажу з єдиної такої підстави як не підтвердження сплати внесків роботодавцем є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар за ймовірні порушення роботодавцем, а не працівником вимог законодавства.
Невиконання страхувальником обов'язку зі сплати внесків не може позбавляти особу соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, адже суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту населення…».
Суд, при розгляді даної справи, звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
А ні суд, а ні відповідачі не встановили недостовірності або інших ознак юридичної дефектності трудової книжки позивача, а тому на переконання суду її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і зазначені у спірному рішенні обставини, не можуть поза розумним сумнівом, позбавити позивача її конституційного права на соціальний захист.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Другою складовою позовних вимог є, на думку позивача, є не зарахування до страхового стажу позивача військової служби на умовах три місяці за один, протягом яких ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції Донецької області м. Маріуполь, у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а саме періоди з 20.10.2015 по 13.01.2016, з 13.06.2023 року по 01.07.2023 року, з 01.08.2023 року по 25.06.2024 року, з 13.08.2024 року по 30.09.2024.
Так, дійсно судом встановлено, що Довідкою №61/13 від 20.01.2016 року про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України підтверджується, що позивач дійсно в період з 20.10.2015 по 13.01.2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції Донецької області м. Маріуполь (сектор «М», сектор «Маріуполь», оперативно-тактичне угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 »).
Позивач має посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 від 04.04.2016 року.
Довідкою №2393/7/253 від 31.03.2025 року про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України підтверджується, що позивач дійсно в період з 13.06.2023 року по 01.07.2023 року, з 01.08.2023 року по 25.06.2024 року, з 13.08.2024 року по 30.09.2024 року брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в складі військової частини НОМЕР_2 , ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ОТУ «Одеса» в місті Костянтинівка Донецької області; місті Одеса, місті Інгулець Криворізького району Дніпропетровської області; місті Біляївка Одеської області.
Вказані фактичні обставини не заперечуються відповідачами і не підлягають перевірці та доведенню у даній справі, оскільки вони не є предметом цього спору.
За твердженням позивача вказані періоди відповідач не зарахував до страхового стажу на умовах три місяці за один.
Проте, як встановлено судом із рішення від 19.06.2025 року №155350024209, відповідач не врахував період роботи з 26.11.1996 по 24.05.2001, період роботи з 07.05.2002 по 02.02.2003, період ведення підприємницької діяльності з 01.12.2003 по 31.12.2003 на спрощеній системі оподаткування.
Слід вказати, що суд розглядає дану справу за позовною заявою в межах позовних вимог, а саме в межах розгляду цієї справи суд перевіряє правомірність та обґрунтованість рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.06.2025 року №155350024209 про відмову в призначенні пенсії в межах наведених в ньому доводів та встановлених обставин, а також вирішує вимоги щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням трудового стажу з 26.11.1996 по 24.05.2001.
Тобто, суд під час розгляду цієї справи, серед іншого, перевіряє правомірність дій відповідача щодо неврахування під час розгляду питання про призначення позивачу пенсії періоду роботи з 26.11.1996 по 24.05.2001, без надання оцінки іншим періодам роботи, що в ній зазначені та без розрахунку страхового стажу як за трудовою книжкою, так і в цілому у спірних правовідносинах, оскільки це є компетенцією відповідача та не було підставою для прийняття спірного рішення.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
При обранні способу захисту суд враховує вимоги пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, згідно із яким, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Хмельницькій області.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Хмельницькій області.
Відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання повторно розглянути заяву про дострокове призначення пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як учаснику бойових дій - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №155350024209 від 19.06.2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як учаснику бойових дій в частині не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 26.11.1996 по 24.05.2001, згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 26.11.1996 по 24.05.2001, згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2025 року про дострокове призначення пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як учаснику бойових дій і прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (адреса: 29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, буд. 10, ЄДРПОУ 21318350, електронна пошта: post@km.pfu.gov.ua)
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385, електронна пошта: upr@od.pfu.gov.ua)
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА