Справа № 420/33050/25
25 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Біляївського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо збирання, обробки та внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних та присвоєння унікального номеру запису у реєстрі № 20100418-02299 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України (відповідь надано ГУ ДМС України в Одеській області за № 5100.4.1/7217/51.1-25 від 22.07.2025) щодо невжиття заходів зі знищення (видалення, анулювання) присвоєного унікального номеру запису у реєстрі №20100418-02299 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Державну міграційну службу України знищити (видалити, анулювати) присвоєний унікальний номер запису у реєстрі №20100418-02299 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати протиправними дії Біляївського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь № П-13/6/5127- 25/5127/318-25 від 31.07.2025) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона заперечує проти примусового присвоєння її неповнолітній дитині унікального номера запису в реєстрі (УНЗР) та збору біометричних даних, вважаючи це втручанням у приватне життя. Позивачка стверджує, що цифрова ідентифікація особи замість використання імені порушує конституційні права, людську гідність та принципи, встановлені міжнародним правом, зокрема ст. 8 Конвенції про захист прав людини. Позивачка зазначає, що вона та її дитина є православними вірянами, для яких прийняття цифрових номерів-ідентифікаторів є неприпустимим з огляду на віровчення та офіційну позицію церкви. Будь-який примус до використання електронних засобів обліку персональних даних розцінюється як порушення свободи совісті та релігійних переконань. Позивачка наголошує, що законодавство не містить прямої заборони на видачу паспортів у формі книжечки, а посилання ДМС на необхідність судового рішення для цього є безпідставним, оскільки підзаконні акти не можуть обмежувати права, закріплені законом та Конституцією.
Ухвалою судді від 06.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
17.10.2025 до суду від ГУ ДМС України в Одеській області та ДМС України надійшли відзиви на адміністративний позов, в яких останні просять відмовити в задоволенні позову, зважаючи на те, що персональні дані дитини були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) ще у 2018 році. Це відбулося на підставі добровільної заяви-анкети батька для оформлення закордонного паспорта. Відповідач наголошує, що під час тієї процедури жодних заперечень чи згадок про релігійні переконання від законних представників не надходило, а згода на обробку даних була надана фактично через підписання документів. Позиція ДМС ґрунтується на тому, що унікальний номер запису в реєстрі (УНЗР), присвоєний дитині, за законом є незмінним. Відповідач стверджує, що спеціальне законодавство (Закон № 5492-VI) не передбачає права особи вимагати видалення своїх даних або анулювання УНЗР через релігійні переконання. Громадянин має право на виправлення чи поновлення інформації, але не на її повне вилучення з державної системи обліку. Обробка персональних даних міграційною службою здійснюється не лише за згодою особи, а передусім для виконання законодавчо визначених повноважень держави. Оскільки інформація про дитину була отримана законно та є достовірною, вимоги щодо «знищення» номера суперечать принципам функціонування Реєстру. Державні органи діють виключно в межах повноважень, які не дозволяють анулювати вже існуючий у базі запис. Відповідач наголошує на незастосовності до цієї справи висновків «зразкової справи» № 806/3265/17. Зокрема це рішення стосувалося осіб, які ніколи не надавали згоду на обробку даних і не отримували біометричних документів. У випадку ж дитини позивача, яка вже має біометричний закордонний паспорт і сформований УНЗР, ситуація є докорінно іншою, що підтверджується численною практикою Верховного Суду 2022- 2025 років. Насамкінець отримання внутрішнього паспорта у вигляді ID-картки не може вважатися втручанням у приватне життя, оскільки дані особи вже перебувають у Реєстрі. Відповідач вважає, що права дитини не порушені, а міграційна служба надала вичерпні та законні відповіді на звернення позивачів.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в його інтересах вона неодноразово зверталася до Біляївського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області ГУ ДМС України в Одеській області, а також до Державної міграційної служби України з приводу знищення унікального номеру запису у реєстрі - УНЗР та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.
З наданими відповідями № П-13/6/5127-25/5127/318-25 від 31.07.2025, № Б494/6/5101-25/5100.4.1/7153-25 від 21.07.2025, № 5100.4.1/7217/51.1-25 від 22.07.2025 позивачка не згодна, оскільки фактично їй відмовлено у знищенні унікального номеру запису у реєстрі - УНЗР та в оформленні сину паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
20.08.2018 ОСОБА_3 , як батько неповнолітнього ОСОБА_2 , звернувся до відділу обслуговування громадян м. Одеса ДП «Документ» з заявою про отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон безконтактним електронним носієм для ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В даному випадку паспорт громадянина України для виїзду за кордон був оформлений та виданий на підставі заяви - анкети ОСОБА_3 , який є законним представником неповнолітнього ОСОБА_2 .
Тобто законний представник при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон, заповнюючи 20.08.2018 заяву - анкету встановленого зразка, надав згоду на обробку персональних даних його сина та внесення інформації до ЄДДР.
Жодних заперечень, пропозицій та зауважень під час зазначеної процедури від законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 не надходило, особи не зазначали про наявність релігійних переконань і приналежність до окремої групи, що зумовлювало би необхідність у відмові від обробки персональних даних та видачі паспорта із безконтактним носієм інформації, а всі дії здійснювалися на добровільній основі.
29.08.2018 ОСОБА_2 було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_1 , орган видачі 5101.
Однак в липні 2025 р. ОСОБА_1 (матір) почала звертатися до різних органів ДМС України щодо припинення збирання, обробки та внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних та присвоєння унікального номеру запису у реєстрі № 20100418-02299 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; знищення (видалення, анулювання) присвоєного унікального номеру запису у реєстрі №20100418-02299 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; оформлення паспорту громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки тощо, після чого звернулася до суду із даним позовом.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III (далі - Закон № 2235-III) документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Відповідно до ст. 5 Закону № 2235-III постановою Верховної ради України від 26.06.1992 № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення), згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Пунктом 13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
З 06.12.2012 набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно з ч. 1 ст.1 Закону № 5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Частиною 1 ст. 4 Закону № 5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 № 1474-VIII, який набрав чинності з 1 жовтня 2016 року, (далі - Закон № 1474-VIII) статтю 13 Закону № 5492-VI доповнено частиною 3 наступного змісту: «Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.».
Також, Законом № 1474-VIII ч.2 ст. 21 Закону № 5492-VI викладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.».
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 та 5 ст.14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Кабінету Міністрів України пунктом 7 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1474-VIII доручено у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Згідно з п. 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок № 302) паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Обмін паспорта здійснюється у разі зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації) (п.п. 1 п. 6 Порядку № 302).
Підпунктом 1 п. 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктами 14 та 32 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
Окрім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 затверджений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591 (далі - Тимчасовий порядок № 620/33591).
Пункт 1 розділу I «Загальні положення» Тимчасового порядку № 456 визначено, що цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі- рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Пунктом 1 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку № 456 встановлено, що обмін паспорта здійснюється в разі: 1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження; 2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних/найменуванні органу/штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.
Згідно з п. 2 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку № 456 для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв'язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Як вже було зазначено вище, 29.09.2018 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вперше було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон орган безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_1 , дата видачі 29.09.2018, орган видачі 5101.
Під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 дані стосовно ОСОБА_2 були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР) 20100418-02299.
З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що отримавши паспорт громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, законний представник (батько) надав згоду на внесення стосовно нього (сина) інформації до Єдиного державного демографічного реєстру ще задовго до звернення до суду, внаслідок чого було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон, що містять безконтактний електронний носій.
При цьому, зазначені документи видані позивачу на підставі особистого звернення законного представника, з наданням згоди на обробку персональних та конфіденційних даних, що спростовує доводи адміністративного позову.
Доказів того, що позивачка, яка діє в інтересах сина, не мала наміру оформлювати паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що містить безконтактний електронний носій та, відповідно, не давала згоду на оформлення такого документу, матеріали справи не містять.
Слід зазначити, що наслідком звернення позивача про внесення інформації до Реєстру про нього є присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі (далі - УНЗР), який є незмінним.
Звертаючись у минулому за оформленням паспорту громадянина України для виїзду за кордон (біометричного закордонного паспорту) вже надано згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі вже було сформовано.
Так, УНЗР було присвоєно сину позивачки ще у 2018 році у зв'язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
Щодо вимог про вилучення персональних даних фізичної особи ОСОБА_2 з Єдиного державного демографічного реєстру, у тому числі унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, відцифрованого підпису особи, відцифрованого образу обличчя, відцифрованих відбитків пальців рук, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 5-8 частини 2 статті 8 Закону України «Про захист персональних даних» (далі - Закон № 2297-VI) суб'єкт персональних даних має право: пред'являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними; на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв'язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи; звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду.
Пунктом 2 частини 2 статті 15 Закону № 2297-VI передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 4 Закону 5492-VI визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Статтею 10 Закону 5492-VI врегульовано порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до частини 1 якої внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
До документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, зокрема, паспорт громадянина України (пункт 1 частини 1 статті 13 Закону).
Судом встановлено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який був виданий ОСОБА_4 , оформлений за допомогою засобів ЄДДР внаслідок волевиявлення останнього, тобто батько ОСОБА_3 надав згоду на обробку його персональних даних.
Водночас, Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» встановлює гарантії захисту і безпеки інформації Єдиного державного демографічного реєстру.
Суб'єкт персональних даних має право пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, проте таке право виникає у володільця персональних даних виключно якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними. Водночас, будь-яких доказів про незаконність чи недостовірність обробки персональних даних відповідачем позивач до суду не надав, отже правових підстав для вчинення дій щодо видалення/анулювання персональних даних немає.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08 грудня 2022 року у справі № 380/6916/20.
Позивачем не наведено обґрунтованих підстав вважати, що персональні дані щодо її сина обробляються з порушенням законодавства України.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в інших законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, про які вона зазначає.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, а тому для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що саме у зв'язку з прийнятим рішенням суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача, однак при розгляді цієї справи судом таких порушень не встановлено.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред'явлених вимог.
В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі Голдер проти Сполученого Королівства, згідно з якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов'язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9; ЄДРПОУ 37508470), Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44; ЄДРПОУ 37811384), Біляївського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (67654. Одеська обл., Одеський район, (колишній Біляївський), с. Маяки, вул. Богачова, буд. 99; 37811384) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк
.