Справа № 420/36130/25
24 лютого 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження клопотання позивача про застосування заходів процесуального примусу у справі за позовом ОСОБА_1 до Слідчого управління ГУНП в Одеській області, Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, Служби безпеки України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Слідчого управління ГУНП в Одеській області, Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, в якому позивач просить:
визнати дії суб'єктів владних повноважень, а саме посадових осіб СУ ГУНП в Одеській області та Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, які полягали у направленні та поданні незаконних запитів щодо отримання інформації стосовно мене, ОСОБА_1 без мого відома та згоди, у тому числі запитів, що містять вимоги про надання персональних даних, відомостей про стан військового обліку, придатність до військової служби та наявність (відсутність) відстрочки від призову - протиправними;
зобов'язати відповідні суб'єкти владних повноважень, а саме посадових осіб СУ ГУНП в Одеській області та Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України утриматися від вчинення певних дій, а саме утриматися від вчинення подібних дій, зокрема - від направлення будь-яких запитів або вчинення інших дій, спрямованих на отримання, обробку чи поширення інформації стосовно мене, ОСОБА_1 , без належних правових підстав та згоди суб'єкта персональних даних.
Позов обґрунтований тим, що позивачу стало відомо про те, що в межах кримінального провадження №42025164690000014 від 20.02.2025 відносно нього посадовими особами Слідчого управління ГУНП в Одеській області та Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України були надіслані запити щодо отримання інформації про військово-обліковий статус, придатність до служби та наявність (або відсутність) відстрочки із зазначенням її типу. Водночас, позивач зазначає, що не має статусу підозрюваного чи обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, тому вважає, що отримані відомості не є належним доказом у кримінальному провадженні №42025164690000014 від 20.02.2025 року. Відповідно, отримання правоохоронними органами інформації про позивача (зокрема, про стан військового обліку, придатність до служби, наявність відстрочки тощо) не має жодного доказового чи процесуального значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень. У зв'язку з викладеним позивач вважає, що збирання та використання відповідачами відомостей про стан військового обліку, придатність до служби, наявність або відсутність відстрочки є незаконним втручанням у його приватне життя та порушенням вимог ст. 32 Конституції України, що слугувало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 27.10.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.
Також цією ухвалою суд витребував від Слідчого управління ГУНП в Одеській області та Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України: належним чином засвідчені копії всіх поданих запитів, звернень, заяв щодо отримання інформації відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), та отриманих відповідей на них, у тому числі в межах кримінального провадження №42025164690000014 від 20.02.2025 року; інформацію щодо статусу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у кримінальному провадженні №42025164690000014. Відповідачів зобов'язано надати до Одеського окружного адміністративного суду витребувані докази протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
10.11.2025 року від Служби безпеки України за допомогою системи “Електронний суд» на виконання ухвали суду від 27.10.2025 року надійшла заява, до якої додано копію листа Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України №17/12-2723від 05.11.2025 року “Щодо позову ОСОБА_2 ».
У цьому листі наведені пояснення щодо виконання ухвали суду від 27.10.2025 у справі № 420/36130/25 щодо витребування документів від Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України. А саме зазначено, що на виконання доручень прокурора та слідчого у кримінальному провадженні № 42025164690000014 ДВКР було підготовлено та скеровано до ІНФОРМАЦІЯ_2 запит від 18.08.2025 № 17/7/2-9597 з метою отримання відомостей щодо надання підстав для відстрочки від призову по мобілізації громадянам України, у т.ч. громадянину ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ). У зв'язку з веденням діловодства в умовах воєнного стану за спрощеною процедурою запит було виготовлено в одному примірнику. Інші запити, звернення, заяви Департаментом відносно ОСОБА_4 не подавались. Отримані у відповідь з ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріали знищено встановленим порядком за актом № 17/7/Р-12056 від 27.10.2025 як такі, що втратили практичне значення і долучення їх до матеріалів кримінального провадження недоцільно. Таким чином, наразі в Департаменті відсутні оригінали чи копії запитуваних судом документів для виготовлення засвідчених копій.
10.11.2025 року від Служби безпеки України за допомогою системи «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву.
По суті позовних вимог у відзиві зазначено, що позивачем не доведено факт збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу. Відповідач вказує, що інформація про наявність або відсутність відстрочки від призову не є конфіденційною та згідно чинного законодавства повинна бути відображена в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Дані про відстрочку мають бути внесені ТЦК та СП, а сам статус можна перевірити через застосунок «Резерв+» або електронний військово-обліковий документ в «Дії». При цьому перевірку військово-облікових документи мають право здійснювати представники органів державної влади, що прямо передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024, № 560, постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1456, Законом «Про національну поліцію» та ін.
Також у відзиві зазначено, що правовідносини, що розглядаються виникли в рамках досудового розслідування, а не здійснення ДВКР СБУ як суб'єктом владних повноважень управлінських функцій. Підготовка та направлення відповідних запитів здійснювалось ДВКР СБУ на виконання доручень прокурора та слідчого у кримінальному провадженні № 42025164690000014. Враховуючи викладене, ДВКР СБУ у даних обставинах діяв в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені вимогами чинного законодавства, що унеможливлює задоволення позовних вимог.
12.11.2025 року позивачем за допомогою системи «Електронний суд» подано клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 27.11.2025 року задоволено частково клопотання позивача про витребування доказів від 12.11.2025 року. Суд ухвалив: Витребувати від Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України належним чином засвідчену копію акту №17/7/Р-12056 від 27.10.2025 та документів, що підтверджують на підставі чого було знищено отримані матеріали з ТЦК та СП, повідомити ким саме (посада, ПІБ) приймалося рішення про знищення матеріалів, отриманих від ТЦК та СП, копії документів на підставі чого були здійснені запити відносно ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Повторно зобов'язати Департамент військової контррозвідки Служби безпеки України надати до суду інформацію щодо статусу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), у кримінальному провадженні №42025164690000014.
Ухвалою суду від 27.11.2025 року залучено до участі у справі № 420/36130/25 у якості другого відповідача Службу безпеки України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 33, код ЄДРПОУ 00034074). Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи № 420/36130/25.
21.11.2025 року позивачем за допомогою системи «Електронний суд» подано заяву про застосування до слідчого управління ГУНП в Одеській області та Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України заходів процесуального примусу шляхом накладення штрафу на кожного з відповідачів в порядку частини першої статті 149 КАС України за невиконання ухвали суду від 27 жовтня 2025 року про витребування доказів.
Ухвалою суду від 27.11.2025 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про застосування заходів процесуального примусу від 21.11.2025 року.
28.11.2025 року позивачем за допомогою системи «Електронний суд» подано клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів на підтвердження того, що Департаментом військової контррозвідки Служби безпеки України здійснювались відносно нього запити.
03.12.2025 року представником Служби безпеки України за допомогою системи «Електронний суд» подано до суду клопотання з проханням продовжити термін виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду про витребування документів від 27.11.2025 у справі № 420/36130/25.
Ухвалою суду від 24.02.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Служби безпеки України від 03.12.2025 року про продовження терміну виконання ухвали про витребування доказів від 27.11.2025 року.
03.12.2025 року представником Служби безпеки України за допомогою системи «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву.
Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне. У відзиві зазначено, що згідно позовної заяви та доданих до неї матеріалів, дії які намагається оскаржити позивач здійснювались в рамках кримінального провадження № 42025164690000014 від 20.02.2025, тому спір не належить до розгляду за правилами адміністративного судочинства. По суті позовних вимог відповідач зазначив, що підготовка та направлення відповідних запитів здійснювалось ДВКР СБУ на виконання доручень прокурора та слідчого у кримінальному провадженні № 42025164690000014. При цьому частиною 3 ст. 41 КПК України встановлено, що доручення слідчого, дізнавача, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов'язковими для виконання оперативним підрозділом. Враховуючи викладене, ДВКР СБУ у даних обставинах діяв в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені вимогами чинного законодавства.
08.01.2026 року позивачем за допомогою системи «Електронний суд» подано заяву про застування до слідчого управління ГУНП в Одеській області заходів процесуального примусу шляхом накладення штрафу відповідно до частини першої статті 149 КАС України.
Заява обґрунтована тим, що ухилення відповідача (СУ ГУНП в Одеській області) від покладеного судом обов'язку щодо надання витребуваних матеріалів, що може ускладнити розгляд справи по суті та порушити принцип обов'язковості судових рішень, закріплений у статті 124 Конституції України та статті 14 КАС України.
Розглянувши заяву позивача, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У відповідності з ч.ч. 4-6 ст. 77 КАС України, докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з приписами ч.ч. 6-7 ст. 80 КАС України, будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Як було зазначено вище, суд ухвалою від 27.10.2025 року витребував від Слідчого управління ГУНП в Одеській області та Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України: належним чином засвідчені копії всіх поданих запитів, звернень, заяв щодо отримання інформації відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), та отриманих відповідей на них, у тому числі в межах кримінального провадження №42025164690000014 від 20.02.2025 року; інформацію щодо статусу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у кримінальному провадженні №42025164690000014. Відповідачів зобов'язано надати до Одеського окружного адміністративного суду витребувані докази протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
Однак, витребувані докази від Слідчого управління ГУНП в Одеській області станом на 24.02.2026 року не надійшли.
З матеріалів справи судом встановлено, що Постановою слідчого у кримінальному провадженні №42025164690000014 від 20.02.2025 року - старшого слідчого в ОВС Слідчого управління ГУНП в Одеській області Мусієнко В.А. від 17.10.2025 року за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 16.10.2025 року відмовлено у його задоволенні. У постанові слідчого зазначено, що Відділом розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП B Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42025164690000014 від 17.02.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 368 КК України. По суті запиту зазначено наступне: Щодо припинення будь-яких дій, спрямованих на збір чи поширення конфіденційної інформації про ОСОБА_1 : Частиною 1 статті 222 КПК України визначено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Частиною 2 статті 2 КПК України слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом. Разом з цим, в рамках кримінального провадження № 42025164690000014 від 20.02.2025 будь-яким особам дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування слідчим не надавався. Щодо визнання відомостей чи документів такими, що є неналежними та недопустимими доказами: Згідно ч. 1 ст. 86 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Частиною 1 ст. 89 КПК України визначено, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Враховуючи викладене, вирішення питання щодо допустимості доказів не відноситься до компетенції слідчого. Щодо надання ОСОБА_1 копій документів (поданих запитів, звернень, заяв) з матеріалів кримінального провадження №42025164690000014 від 20.02.2025: частиною 1 статті 221 КПК України встановлено, що слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Враховуючи викладене, чинним Кримінально-процесуальним законодавством, визначено чіткий перелік суб'єктів кримінального процесу (сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження), які мають право на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, а також закріплено обов'язок слідчого та прокурора щодо надання таким суб'єктам матеріалів досудового розслідування для ознайомлення. У кримінальному провадженні №42025164690000014 від 20.02.2025 ОСОБА_1 не перебуває у статусі потерпілого, представника юридичної особи, що якої здійснюється провадження та крім цього не віднесений до суб'єктів з числа сторони захисту. Враховуючи викладене, встановлено відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 від 16.10.2025.
10.11.2025 року на виконання ухвали суду від 27.10.2025 року від Служби безпеки України надійшла заява, до якої додано копію листа Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України №17/12-2723від 05.11.2025 року “Щодо позову ОСОБА_2 ».
У листі Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України №17/12-2723від 05.11.2025 року зазначено, що на виконання доручень прокурора та слідчого у кримінальному провадженні № 42025164690000014 ДВКР було підготовлено та скеровано до ІНФОРМАЦІЯ_2 запит від 18.08.2025 № 17/7/2-9597 з метою отримання відомостей щодо надання підстав для відстрочки від призову по мобілізації громадянам України, у т.ч. громадянину ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ). У зв'язку з веденням діловодства в умовах воєнного стану за спрощеною процедурою запит було виготовлено в одному примірнику. Інші запити, звернення, заяви Департаментом відносно ОСОБА_4 не подавались. Отримані у відповідь з ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріали знищено встановленим порядком за актом № 17/7/Р-12056 від 27.10.2025 як такі, що втратили практичне значення і долучення їх до матеріалів кримінального провадження недоцільно. Таким чином, наразі в Департаменті відсутні оригінали чи копії запитуваних судом документів для виготовлення засвідчених копій.
Тобто, відповідач не заперечує факт збирання персональних даних позивача щодо придатності до військової служби та наявність (відсутність) відстрочки від призову.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що підстави для повторного витребування доказів відсутні, оскільки у матеріалах справи наявні докази, які дозволяють розглянути справу за наявними в ній доказами.
Відповідно до ч. 9 ст. 80 КАС України, у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що підстави застосування до відповідача заходів процесуального примусу з метою надання до суду вищезазначених письмових доказів відсутні.
При цьому, суд не вбачає у поведінці відповідача зловживання процесуальними правами та/або умисне ухилення від вчинення дій, покладених судом, перешкод у здійсненні судочинства, позаяк ч. 9 ст. 80 КАС України дозволяє у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів розглянути справу за наявними в ній доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 144 КАС України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Заходами процесуального примусу, відповідно до ч. 1 ст. 145 КАС України є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.
Згідно з ч. 1 ст. 149 КАС України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень; 4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.
Згідно з ч. 2 ст. 149 КАС України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків; 2) неодноразового зловживання процесуальними правами; 3) повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів.
Враховуючи положення ч. 9 ст. 80 КАС України та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що підстави для застосування заходів процесуального примусу до СУ ГУНП в Одеській області відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 72, 80, 94, 256 КАС України,
У задоволенні заяви позивача про застосування заходів процесуального примусу від 08.01.2026 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Радчук А.А.