з питань встановлення судового контролю за виконанням судового рішення
25 лютого 2026 рокум. Ужгород№ 260/6788/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника позивача про здійснення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , якою просить: 1) Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період; 2) Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації; 3) Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення та призначення на посаду ОСОБА_1 ; 4) Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 : 1) Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 серпня 2025 року № М189 “Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 ; 2) Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 16 серпня 2025 року № 239 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини; 3) Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року залишено без змін рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року.
16 лютого 2026 року до суду надійшло клопотання представника позивача про здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій просить зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 та військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення у справі № 260/6788/25.
Клопотання обґрунтоване сумнівом представника позивача у негайному виконанні відповідачами рішення суду у даній справі.
Розглянувши клопотання представника позивача, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Згідно із частинами 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав осіб.
Положеннями ст. 381-1 КАС України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287,382-382-3, 383 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 2 ст. 382-1 КАС України).
У постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 висловлено позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
При цьому, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини першої статті 1 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII “Про виконавче провадження» завершальною стадією судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження.
Отже, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України “Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Згідно з ч. 1ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Судом встановлено, що 12 лютого 2026 року Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист в адміністративній справі № 260/6788/25.
В той же час, відповідно до інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження відсутні відомості про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 260/6788/25.
Відтак, матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження", внаслідок невиконання рішення в добровільному порядку.
Крім того, доказів того, що загальний порядок виконання рішення суду не дав очікуваного результату або що відповідач створює перешкоди для його виконання, матеріали справи також не містять.
Отже, із зазначених обставин справи вбачається, що станом на час розгляду заяви представника позивача про встановлення судового контролю, позивач не реалізував своє право на ініціювання процедури примусового виконання рішення суду. Наведене свідчить про існування у позивача можливості отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі, шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".
Відтак, суд зазначає, що оскільки наразі неможливо стверджувати, що примусове виконання цього рішення суду не дало очікуваних результатів, то відсутні підстави для встановлення судового контролю за його виконанням.
З огляду на вищенаведене, суд приходить висновку про відмову в задоволенні клопотання представника позивача про здійснення судового контролю за виконанням рішення суду.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 294, 295, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні заяви представника позивача про здійснення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.Д. Маєцька