25 лютого 2026 року м. Житомир
справа № 240/1397/26
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України Міністерства оборони України щодо не нарахування та невиплати за період з 13.06.2018 по 21.05.2022 (включно) індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-ХIІ та відповідно до «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України Міністерства оборони України провести за період з 13.06.2018 по 21.05.2022 (включно) індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-ХII та відповідно до «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України Міністерства оборони України щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 01.01.2020 по 21.05.2022 (включно) грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, встановленого Законом України від 15.12.2020 №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, встановленого Законом України від 02.12.2021 №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12 ,13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України Міністерства оборони України провести за період з 01.01.2020 по 21.05.2022 (включно) нарахувати та виплатити грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, встановленого Законом України від 15.12.2020 №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, встановленого Законом України від 02.12.2021 №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
17 лютого 2026 року від Військової частини НОМЕР_1 , через систему "Електронний суд", надійшло клопотання (за вх. №11187/26) про залишення позовної заяви без розгляду.
В обґрунтування заявленого клопотання вказує, що при поданні позивачем позовної заяви, ним недотримання форми та змісту позовної заяви, а саме:
- не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача;
- не додано примірник заяви про поновлення строку звернення до суду та клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного провадження для відповідача (в позовній заяві вказано, що такі документи надано лише для суду та вони відсутні в електронному кабінеті представника відповідача в підсистемі «Електронний суд»);
- відсутній виклад обставин та обґрунтування, якими позивач аргументує свої вимоги в частині позовних вимог щодо індексації грошового забезпечення Позивача; твердження Позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, не відповідає дійсності, оскільки Позивач вже звертався з позовними заявами з тим самим предметом та з тих самих підстав до відповідача у справах №240/18582/25, №240/25317/25, №240/27877/25.
На думку відповідача, з урахуванням вищезазначеного, позовна заява має бути залишена без руху, а у випадку не усунення недоліків залишена без розгляду.
Крім цього, відповідач вважає, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду встановлений частиною другою статті 233 КЗПП України.
Також відповідач вважає, що в діях представника позивача вбачається зловживання процесуальними правами.
Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.
Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Частини перша та друга ст.233 Кодексу законів про працю України викладені у наступній редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1).
При цьому, з огляду на правову позицію Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Аналогічна правова позиція міститься в рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22.
Суд зазначає, що на момент невиплати позивачу грошового забезпечення, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Крім цього суд зазначає, що згідно з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року, суд визнав поважними, вказані представником позивача, підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі.
Щодо доводів відповідача про те, що заява про поновлення строку звернення до суду була подана лише суду та не надано примірника відповідачу, суд вважає необґрунтованими, оскільки подання такої заяви здійснюється з метою вирішення судом питання щодо дотримання строку звернення до суду та наявності підстав для його поновлення.
Щодо посилання представника відповідача на те, що у позовній заяві не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету позивача та відповідача, суд вважає безпідставними, оскільки представником позивача при поданні заяви дотримано вимоги пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України.
Водночас, варто зазначити, що відсутність відомостей щодо електронного кабінету інших учасників справи не є підставою для залишення позовної заяви без руху, оскільки такі обставини не перешкоджають суду здійснювати розгляд справи по суті.
Щодо посилань відповідача про зловживання процесуальними правами представником позивача, оскільки вона неодноразово зверталась до суду з такими самими правовідносинами, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Норма частини 8 статті 169 КАС України встановлює, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 4 статті 240 КАС України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Враховуючи викладене, слід дійти висновку, що особу, яка звернулася до суду, однак в подальшому її позовну заяву залишено або повернуто без розгляду, не позбавлено права на повторне звернення до суду з тим самим позовом для захисту своїх прав, якщо тільки ці правовідносини ще не були вирішені судом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені Військовою частиною НОМЕР_1 підстави для залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду відсутні, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.
Вирішення питання про розгляд заявленого відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду відклалось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді з 16.02.2026 по 20.02.2026.
Керуючись статтями 9, 122, 241, 243, 257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
ухвалив:
1. У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
2. Копію ухвали направити позивачу та відповідачу.
3. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя А.В. Горовенко