25 лютого 2026 року м. Житомир
справа № 240/2975/26
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні заяву Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 07.04.2022 по 01.11.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України за 2022 рік» станом на 01.01.2022;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення з 07.04.2022 по 01.11.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, зазначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військову частину НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 01.11.2022 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України за 2022 рік» станом на 01.01.2022;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення з 01.11.2022 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, зазначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військову частину НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 01.01.2023 по 27.02.2023, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України за 2023 рік» станом на 01.01.2023;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення з 01.01.2023 по 27.02.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, зазначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військову частину НОМЕР_3 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 01.03.2023 по 19.05.2023, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України за 2023 рік» станом на 01.01.2023;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 здійснити перерахунок грошового забезпечення з 01.03.2023 по 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, зазначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
16 лютого 2026 року від Військової частини НОМЕР_1 , через систему "Електронний суд", надійшла заява (за вх. №10707/26) про залишення позовної заяви без розгляду.
В обґрунтування заяви зазначає, що позивач посилається на протиправні дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.11.2022 по 27.02.2023 без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01 січня 2022 - 2023 років, внаслідок чого, просить суд зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за вказаний період.
Наголошує, що строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вказує, що спірний період з 03.08.2021 по 19.05.2023 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 Кодексу законів про працю України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Зазначає, що позивач оспорює складові грошового забезпечення, яке виплачувалось йому відповідачем у період з 03.08.2021 по 19.05.2023 під час проходження військової служби, яка є різновидом публічної служби, тобто спір виник у зв'язку з не нарахуванням та не виплатою позивачу під час проходження ним публічної служби грошового забезпечення у належному розмірі.
Окремо наголошує, що незважаючи на переведення до іншої військової частини позивачем 27.02.2023 позов подано до суду 27.01.2026 тобто з пропуском тримісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом з дати, з якої позивач мав реальну можливість дізнатися про порушення свого права.
На думку відповідача, позов мав бути поданий позивачем у тримісячний строк, починаючи з 01.07.2023 (дата завершення карантину в Україні, пов'язаного з COVID-19), тобто до 01.10.2023, а оскільки з даним позовом позивач звернувся 27.01.2026, то строк звернення до суду був пропущений.
18 лютого 2026 року від представника позивача, через систему "Електронний суд", надійшли заперечення (за вх. №11358/26) на заяву Військової частини НОМЕР_1 .
Вказує, що до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком права працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі при стягнення належної працівнику заробітної плати обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Також, зазначає, що до вимог щодо заробітної плати, які виникли до 19.07.2022, відповідно до правового висновку, наведеному у п.п.29, 33 Постанови Верховного суду від 27.04.2023 у справі №300/4201/22, а також п.п. 21-22 Постанови Верховного суду від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, має бути застосована ч.2 ст. 233 КЗпП у редакції, чинній до 19.07.2022.
Крім цього, додатково вказує, що у відповідь на адвокатський запит Військова частина НОМЕР_1 , 17.12.2025 через відділ поштового зв'язку надала довідку про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення від 25.11.2025, а тому позивач дізнався про факт не проведення виплати грошового забезпечення саме з дня отримання вказаних відомостей.
У зв'язку з цим просить відмовити у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду.
Суд, розглянувши подану Військовою частиною НОМЕР_1 заяву про залишення позовної заяви без розгляду, з урахуванням заперечень представника позивача, зазначає наступне.
Суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.
Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Частини перша та друга ст.233 Кодексу законів про працю України викладені у наступній редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1).
При цьому, з огляду на правову позицію Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Аналогічна правова позиція міститься в рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22.
Як свідчать матеріали справи, позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо неналежної виплати грошового забезпечення за періоди, що охоплюють з 07.04.2022 по 19.05.2023.
Таким чином, на момент невиплати позивачу грошового забезпечення, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені Військовою частиною НОМЕР_1 підстави для залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду відсутні, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.
Вирішення питання про розгляд заяви Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду відклалось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді з 16.02.2026 по 20.02.2026.
Керуючись статтями 9, 122, 241, 243, 257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
ухвалив:
1. У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
2. Копію ухвали направити позивачу та відповідачу.
3. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя А.В. Горовенко