про повернення позовної заяви
25 лютого 2026 року м. Житомир справа № 240/3117/26
категорія 112010201
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Майстренко Наталія Миколаївна, розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті з 01 січня 2023 року, призначеної пенсії в повному обсязі та зобов'язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок з 01 січня 2023 року та виплачувати призначену пенсію, з урахуванням складових, встановлених довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 за вих.№ХЗ58925 від 12.12.2025, направленою на адресу відповідача на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/4052/23.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 позовну заяву було залишено без руху з встановлення позивачу строку для усунення її недоліків шляхом подання до суду:
- клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав та документально підтверджених доводів для поновлення строку звернення з вказаним позовом до суду або нового (уточненого) адміністративного позову із викладенням прохальної частини у відповідності до вимог, вказаних в ухвалі (в межах шести місяців, що передують дню звернення до суду).
На виконання вимог ухвали суду позивач надав заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначає про те, що Верховний Суд у справі №560/12997/24 не ставить питання про відмову в задоволенні позову в зв'язку з пропуском строку, а задовольняє позовні вимоги в межах шестимісячного строку звернення з часу звернення до суду, залишивши часовий проміжок, який вважається пропущеним, без розгляду. Проте, як вказує позивач, касаційний суд жодним словом не допускає можливості відмовити в задоволенні позову чи залишити його без розгляду в зв'язку з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Вказує, що довідку про розмір грошового забезпечення отримано лише 17.12.2025 за відповідною заявою і до цього часу неможливо було навіть припустити, що його права порушено державними органами, які повинні неухильно забезпечувати права громадян, але самі їх і порушують.
Крім того, у заяві про поновлення строку звернення суду позивач просив суд у разі прийняття ним рішення щодо неможливості його поновлення задовольнити позовні вимоги в межах шестимісячного строку звернення до суду.
Надаючи правову оцінку доводам заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Верховний Суд у складі у постанові від 08.10.2025 у справі №560/12997/24 в аналогічних спірних правовідносинах, оцінюючи вимогу позивачки про зобов'язання відповідача здійснити з 01 лютого 2023 року перерахунок та виплату позивачці пенсії, виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці №4.2/1377-2024/Т-1056 від 11.06.2024, звернув увагу на висновок Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії, який неодноразово знаходив своє застосування у справах, що стосувалися визначення моменту виникнення у особи права на перерахунок пенсії та початку нарахування відповідних виплат, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01 липня 2025 року у справі №420/23756/24:
- для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
- пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Також Верховний Суд у справі №560/12997/24 надав оцінку приписам статті 51 Закону України №2262-XII, дійшовши висновку про застосування у спірних правовідносинах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.
При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а вказала, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Водночас, як зазначив Верховний Суд, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).
За висновком Верховного Суду, пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
З огляду на це, колегія суддів Верховного Суду не вбачала належних правових підстав для відступу від правової позиції, сформульованої Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, щодо тлумачення положень статті 122 КАС України у справах, що стосуються, зокрема, перерахунку пенсій та дійшла висновку, що при зверненні з позовом до суду 06.09.2024, права позивачки щодо виплати пенсії можуть бути захищені судом лише з 06.03.2024 - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а не з 01.02.2023.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд першої інстанції у цій справі не створює самостійно тлумачення відповідних правових норм, а лише користується тими висновками, які висловив Верховний Суд у подібних правовідносинах у справі №560/12997/24 в постанові від 08.10.2025 і які є обов'язковими в силу приписів частини 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Предметом спору у даній справі є вимога позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 за №ХЗ58925 від 12.12.2025 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням розміру грошового забезпечення, визначеного станом на 01.01.2023.
Суд зауважує, що з огляду на періодичний характер пенсійних виплат позивач мав можливість у розумні строки з'ясувати розмір та порядок розрахунку своєї пенсії і, у разі виявлення порушення прав, звернутися за відповідною інформацією щодо її складових та підстав нарахування.
Проте, звертаючись з позовом до суду 28.01.2026 (штемпель вхідної кореспонденції Житомирського окружного адміністративного суду), позивач не вказав обставин, які об'єктивно перешкоджали йому вживати активні дії, спрямовані на з'ясування та оскарження порядку нарахування пенсії, а також про наявність об'єктивних перешкод для ініціювання захисту своїх прав та інтересів у період, що передує шести місяцям до дня звернення до суду, а саме з 01.01.2023 по 27.07.2025.
Доводи позивача щодо причин пропуску шестимісячного строку звернення до суду не дають підстав визнати такі причини поважними.
На спростування доводів представника позивача, вказаних у заяві про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає, що за приписами статті 171 КАС України, дотримання цього строку суд зобов'язаний перевіряти під час вирішення питання про відкриття провадження у справі. При цьому, строк звернення до суду не зводиться виключно до формального питання прийняття позову, а є процесуальною гарантією правової визначеності та стабільності публічно-правових відносин. Пропуск строку звернення до суду без поважних причин є підставою для повернення позовної заяви або для залишення позову без розгляду, що прямо впливає на можливість судового захисту по суті заявлених вимог, водночас, не позбавляє особу права повторного звернення до суду за наявності поважних причин для поновлення такого строку.
Суд звертає увагу, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах. Зазначила, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Суд також зауважує, що у даному спорі немає підстав для застосування норм статей 51, 55 Закону №2262-ХІІ (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), позаяк відсутні суми, які були б нараховані, але не виплачені з вини пенсійного органу.
Серед іншого, суд вказує на те, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, позаяк в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Хоча норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Іншими словами, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних, не залежних від волевиявлення позивача обставин, що перешкоджали його вчасному зверненню з адміністративним позовом.
В зв'язку з цим позивач має довести суду наявність таких обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, та підтвердити їх належними доказами, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Однак, позивачем не доведено наявності будь-яких перешкод чи поважних причин, які б об'єктивно унеможливлювали своєчасне подання позивачем позову, у зв'язку з чим підстав для поновлення строку звернення до суду не вбачається.
Відповідно до частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За наведених обставин та правового регулювання, суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Тому в частині вимог про визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХЗ58925 від 12.12.2025 за період з 01.01.2023 по 27.07.2025 позовну заяву слід повернути позивачу.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії повернути позивачу в частині позовних вимог, заявлених за період з 01.01.2023 по 27.07.2025.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н.М. Майстренко