25 лютого 2026 року м. Житомир
справа № 240/17292/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.05.2025 №064250010542 про відмову у призначенні пенсії відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити і виплачувати пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 04.04.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою про призначення пенсії за віком на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі зниженням пенсійного віку згідно зі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Однак, згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу відмовили у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю 3 років станом на 01.01.1993 періоду проживання (робити) в зоні гарантованого добровільного відселення, що є недостатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону №796.
Позивач, вважаючи, що має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачами.
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву.
В обґрунтування своїх доводів відповідач вказує, що станом на 01.01.1993 позивачем підтверджено період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення - лише 1 рік 04 місяці 26 днів, замість необхідних - 3 роки, що й стало підставою прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , має посвідчення серії НОМЕР_1 громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), видане 20.02.1998.
Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Коростенським МРВ УМВС України в Житомирській області 07.08.1996, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
04.04.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 27 травня 2025 року та прийнято рішення №064250010542 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з відсутністю 3 років, станом на 01.01.1993, періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення.
У зазначеному рішенні вказано, що підтверджений період проживання заявника в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 01 рік 04 місяці 26 днів.
Листом від 02.06.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача, що за результатами перегляду його заяви про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" прийнято рішення від 27.05.2025 про відмову у її призначенні.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування2 від 09.03.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV.
В той же час, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №769-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Статтею 55 Закону №796-ХІІ визначені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-XII, Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 зазначеного Закону №796-ХІІ встановлено, зокрема, що:
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною 3 статті 55 Закону №796-ХІІ прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Згідно з пунктом 13 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про прокуратуру" та цього Закону, призначається одна пенсія за вибором особи. Порядок фінансування пенсій, призначених відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановлюється зазначеними законами.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали та територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-ХІІ.
Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.
Щодо не зарахування відповідачем періоду навчання позивача в Жмеринському середньому професійно-технічному училищі з 01.09.1986 по 21.06.1989, суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що згідно з інформацією, вказаною в архівній довідці від 05.06.2025 №212, виданою Державним професійно-технічним навчальним закладом "Жмеринське вище професійне училище", ОСОБА_1 навчався у середньому професійно-технічному училищі №1 м. Жмеринка, на денній формі навчання з 01.09.1986 по 26.06.1989.
Крім цього, зазначено, що за період навчання під час літніх канікул (124 к.д.) та зимових канікул (42 к.д.) учень перебував у м. Коростень, Житомирської обл., а також вказано, що під час навчання виробничу практику проходив за місцем проживання в м.Коростень, гуртожитком не був забезпечений.
Суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 11.11.2024 у справі №460/19947/23, за змістом яких оскільки навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду.
Законодавець пов'язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку із постійним проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №106).
Відповідно до Постанови №106, м. Жмеринка, Вінницької області не включене у перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і не віднесений до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Суд наголошує, що при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог чинного законодавства необхідною умовою для застосування положень статті 55 Закону №796-XII є факт постійного проживання або роботи у радіаційно забрудненій зоні станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років.
Водночас, віддаленість місця навчання позивача від його зареєстрованого місця проживання виключає можливість фактичного проживання позивача у спірні періоди в зоні гарантованого добровільного відселення.
Суд зауважує, що короткотермінове перебування на радіаційно забрудненій території не може свідчити про постійне проживання на цій території в розумінні статті 55 Закону №796-XII, оскільки позивач постійно проживав в іншому населеному пункті у зв'язку з навчанням.
Отже, період перебування особи (навчання, роботи) на території, яка не віднесена до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, не може бути зарахований до періоду проживання (навчання та період роботи) на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Таким чином, суд погоджується з висновком відповідача про те, що період навчання позивача в Жмеринському середньому професійно-технічному училищі з 01.09.1986 по 21.06.1989 не підлягає врахуванню при призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Щодо не зарахування відповідачем періоду проходження позивачем військової служби з 24.10.1989 по 10.12.1991, суд зазначає наступне.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що до періоду проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період проходження позивачем військової служби з 24.10.1989 по 10.12.1991, оскільки місце дислокації військової частини не встановлено.
Водночас, заявнику рекомендовано надати довідки, які б підтверджували факт проживання, роботи, навчання в зоні гарантованого добровільного відселення.
Відповідач у своєму відзиві вказує, що ні до матеріалів судової справи ні до пенсійної справи позивачем оновлених довідок надано не було.
Тим часом, у своїй позовній заяві позивач зазначає, що згідно з довідкою відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Коростенської міської ради від 18.11.2024 №2950 дійсно був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 02.04.1971 по (запис відсутній), з 06.07.1989 по 21.01.1991, з 18.12.1991 по (запис відсутній).
Позивач вважає, що був зареєстрований та працював в період з 26.04.1986 по 01.01.1993 в м.Коростень, Житомирської області (3 зона) понад 3 роки, а тому має право на застосування щодо нього початкової величини 3 роки, а також має право на зниження на 6 років віку виходу на пенсію.
Верховним Судом у постановах від 29.01.2020 у справі №572/245/17 та від 17.06.2020 у справі №572/456/17 сформовано висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.
У постанові від 19.09.2019 у справі №556/1172/17 Верховний Суд сформував висновок, згідно з яким виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Відповідно до довідки від 25.11.2024 №874, виданої Виробничим підрозділом "Локомотивне депо Коростень", ОСОБА_1 дійсно працював в локомотивному депо Коростень, зокрема з 26.06.1989 по 16.10.1989 - звільнений у зв'язку з призовом до Радянської армії.
Водночас, доказів того, що позивач проходив військову службу саме на території, яка відноситься до зони радіоактивного забруднення, позивачем не надано.
Таким чином, суд погоджується з висновком відповідача про те, що період проходження позивачем військової служби з 24.10.1989 по 10.12.1991 не підлягає врахуванню до періоду проживання на території гарантованого (добровільного) відселення.
Аналогічного висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 11.11.2024 по справі № 460/19947/23, у якій зазначив, що оскільки військова служба та навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання; військовий квиток, довідка з військової частини про її місце дислокації або інші документи, з яких вбачається інформація про місце розташування військової частини).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області були відсутні підстави для призначення позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ за його заявою від 04.04.2025, а тому прийняте відповідачем рішення від 27 травня 2025 року №064250010542 про відмову у призначенні пенсії за віком є правомірним та таким, що прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.5 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідн. номер НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 25 лютого 2026 року.
Суддя А.В. Горовенко