25 лютого 2026 рокуСправа №160/18911/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рищенко А. Ю.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Військова частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.,-
30.06.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Військова частина НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо затримання ОСОБА_1 , примусового доставлення до приміщення для проходження ВЛК та постановки на військовий облік
- скасувати наказ №581 від 11.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким ОСОБА_1 було призвано на військову службу та направлено до ВЧ НОМЕР_2 .
- зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з поіменного списку військовозобов'язаних, призваних та направлених до ВЧ НОМЕР_2 (поіменний список №2/КР/2547 від 11.05.2025).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він був незаконно затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у АДРЕСА_1 та доставлений до невідомого приміщення, де, як йому пізніше пояснили, проводився медичний огляд військово-лікарською комісією (ВЛК). Відповідно до тимчасового посвідчення № НОМЕР_3 від 24.04.2024, ОСОБА_1 було виключено з військового обліку на підставі рішення ВЛК. Незважаючи на виключення з військового обліку, другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_3 видав наказ №581 від 11.05.2025, яким ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час загальної мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_2 (поіменний список №2/КР/2547 від 11.05.2025). Вважаючи такі дії протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі; справу №160/18911/25 призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
23.07.2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти вимог викладених у позов. Крім того відповідач зазначив щодо зняття з військового обліку військовозобов'язаних позивача 30.04.2025 року, за висновками ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 та картки медичного огляду № 292 від 30.04.2024 року, позивачу у був встановлений діагноз: психічні розлади та розлади поведінки в наслідок вживання алкоголю, синдром залежності у особистості з низьким інтелектом F-10/2. На підставі висновку ВЛК, згідно діючого на той час наказу № 684 Міністерства оборони України, від 20.12.2017 року позивач був знятий (але не виключений) з військового обліку військовозобов'язаних у другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зняття з обліку - це тимчасова міра, яка існує на час дії певних обставин. Тобто, з моменту коли перестав існувати зазначений наказ, відсутні підстави для зняття з обліку. Саме тому, такі чоловіки в період воєнного стану підлягають призову на військову службу та зобов'язані стати на військовий облік). Однак 29.08.2024 року цей наказ втратив чинність і позивач був поновлений на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 . 10 травня 2025 року позивач був запрошений до ІНФОРМАЦІЯ_6 , після чого відповідно до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та частини 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» був направлений на військово-лікарську комісію, за висновками якої (Довідка ВЛК № 2025-0510-2022-4546-З від 10.05.2025 року) був визнаний придатним до військової служби. 11 травня 2025 року позивач наказом № 581 тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно Указу Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року (зі змінами) та направлений до військової частини НОМЕР_2 .
Згідно з ч. ч.5, 8 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , був затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_4 від 02.05.2024 року зазначено, що 30.04.2024 року при ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби та виключено з військового обліку військовозобов'язаних.
10.05.2025 року було проведено медичний огляд «ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_9 . Рішенням оформленим довідкою військово-лікарської комісії №2025-0510-2022-4546-3 від 10.05.2025 року ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби на підставі статті графи II розладу хвороб.
Наказом ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов на військову службу під час мобілізації" від 11.05.2025 року №581 призвано та направлено ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період військовозобов'язаних відповідно до поіменного списку військовозобов'язаних, які призвані і відправлені в складі команди НОМЕР_2 .
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан. У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений та триває на момент розгляду цієї справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 3543-XII:
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону № 3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Частиною 5 статті 22 Закону №3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частинами 5, 7 статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Відповідно до частини 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Матеріалами справи підтверджено, що наказом начальника ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов на військову службу під час мобілізації" від 11.05.2025 року №581 ОСОБА_1 було призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації військовозобов'язаних в складі команди НОМЕР_2 .
Поміж іншого, суд звертає увагу, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 вказав, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Оскаржуваний наказ начальника ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов на військову службу під час мобілізації" від 11.05.2025 року №581 про призов на військову службу за мобілізацією ОСОБА_1 , є індивідуальним правовим актом, який вичерпав свою дію фактом призову позивача на військову службу та зарахування останнього до складу військової частини.
Так, в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 у справі №1-10/2008 зазначено про те, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Відтак, вказаний наказ начальника ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов на військову службу під час мобілізації" від 11.05.2025 року №581 про призов на військову службу за мобілізацією ОСОБА_1 вже реалізований, а його скасування не матиме наслідком звільнення позивача із військової служби.
Законодавство України не передбачає можливості звільнення зі служби шляхом скасування наказу про призов, оскільки після фактичного призову та початку проходження служби правовий статус особи визначається нормами, що регулюють порядок проходження та припинення військової служби, а не актами про призов.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ начальника ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов на військову службу під час мобілізації" від 11.05.2025 року №581 про призов на військову службу за мобілізацією ОСОБА_1 є таким, що не підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з поіменного списку військовозобов'язаних, призваних та направлених до ВЧ НОМЕР_2 , суд зазначає наступне.
У силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 8 Положення №154, завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів із взяття громадян України на військовий облік призовників, направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
За змістом пунктом 9 Положення №154 ТЦК та СП відповідно до покладених на них завдань здійснюють, з-поміж іншого, заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Приписами частини третьої статті 22 Закону №3543-XII визначено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
Згідно з частиною п'ятою статті 22 Закону №3543-XII, призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Суд зазначає, що організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
За змістом пунктів 1, 2, 8 Розділу V вказаної Інструкції військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших, під час прямування до них рахуються як поповнення. Відправлення поповнення здійснюється як у складі команд, так і поодинці. Під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов'язково мають бути такі документи, зокрема, іменний список або припис (в якому вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особові справи) на відправлених - у старшого команди. Прийом поповнення проводиться поіменно, за іменним списком на поповнення, отриманим від старшого команди. Приймати поповнення без поіменної перевірки заборонено.
Водночас, зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі поіменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.
З матеріалів справи вбачається, що вимоги позивача обгрунтовані незгодою ОСОБА_1 з внесенням його даних до поіменного списку військовозобов'язаних, призваних та направлених до Військової частини НОМЕР_2 .
В постанові від 08 вересня 2022 року в справі №300/1263/22 Верховний Суд дійшов висновку, що саме по собі оповіщення громадян про виклик до ТЦК та СП оформлюється у вигляді повісток та поіменного списку військовозобов'язаних, не є рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України.
Самі дії відповідача щодо формування поіменного списку, який складений відповідачем на виконання законодавства з питань військового обов'язку, не свідчать про факт порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача.
Зазначене свідчить про відсутність порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача на момент його звернення до суду, що є обов'язковою умовою надання правового захисту судом. З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що поіменний список в частині прийняття на військову службу ОСОБА_1 , у зв'язку з мобілізацією прийнятий відповідачем відповідно ч.2 ст.2 КАС України, ч.2 ст.19 Конституції України та підстави для внесення в нього змін або його скасування відсутні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заява позивача в частині позовних вимог про зобов'язання начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з поіменного списку військовозобов'язаних, призваних та направлених до ВЧ НОМЕР_2 задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги позивача визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо затримання ОСОБА_1 , примусового доставлення до приміщення для проходження ВЛК та постановки на військовий облік, суд зазначає наступне.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 1 ст.90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи матеріали справи, викладені позивачем у позові обставини, у тому числі щодо затримання та примусового доставлення до приміщення для проходження ВЛК не знайшли свого підтвердження шляхом надання належних та переконливих доказів.
Оскільки, позивачем не доведено факт затримання та примусового доставлення до приміщення для проходження ВЛК, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій відповідача щодо затримання ОСОБА_1 , примусового доставлення до приміщення для проходження ВЛК та постановки на військовий облік. як недоведених та безпідставних.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Військова частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А. Ю. Рищенко