24 лютого 2026 рокуСправа № 160/14845/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427. місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11 з 01.03.2021, у розмірі 1,14 з 01.03.2022, у розмірі 1,197 з 01.03.2023, у розмірі 1,0796 з 01.03.2024., у розмірі 1,115 з 01.03.2025р. оформлену листом «Про надання відповіді» №19669-15864/Б-01/8-0400/25 від 25.04.2025р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427. місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) провести перерахунок (індексацію) ОСОБА_1 пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії:
на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022р. відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році»;
у розмірі 1,197 з 01.03.2023р. відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»;
на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024р. відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»;
з 01.03.2025р. відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 25.02.2025р. «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025р.» на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2022р.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена вище справа розподілена головуючому судді Туровій О.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин пропуску цього строку звернення.
На виконання вимог ухвали суду від 27.05.2025, позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, в якій позивач просить поновити пропущений строк, посилаючись на те що, з квітня 2022 вона періодично усно зверталася до територіального органу Пенсійного фонду України щодо проведення індексації, де їй надавали відповідь про проведення індексації у відповідності до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», положень п. 5 Порядку №124. В лютому 2025 після ухвалення постанови Верховного Суду від 27.01.2025 у справі №620/7211/24 позивачу стало відомо про протиправність дій відповідача щодо здійснення індексації її пенсії. 16.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку (індексації) пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії починаючи з 01.02.2022, та після отримання відмови звернулася до суду. Оскільки до набрання чинності постановою Верховного Суду від 27.01.2025 у справі №620/7211/24 не було офіційного тлумачення застосування правових норм в цих спірних правовідносинах, вважає, що строки звернення до суду були пропущені з поважних причин. З огляду на викладене, просить визнати причини пропуску строку для звернення до адміністративного суду поважними та поновити такий строк.
Вирішуючи заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, суд повторно наголошує, що відповідно до ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому ч. 6 ст. 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року в справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року в справі №815/91/18.
Крім того, слід зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Водночас, вжиття конструкції «повинен був дізнатись» в розумінні положень частин 2 та 3 статті 122 КАС України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 лютого 2021 року в справі №800/30/17).
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року в справі №240/12017/19 зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо.
Суд звертає увагу, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року в справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року в справі №816/197/18, від 20 жовтня 2020 року в справі №640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року в справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах.
У постанові від 31 березня 2021 року в справі №240/12017/19 суд Касаційної інстанції дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо.
Крім того, Судова палата звернула увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Як слідує з позовної заяви, позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються проведення перерахунку (індексації) та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії: на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році»; у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»; на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»; з 01.03.2025 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2022, водночас, з вказаною позовною заявою позивач звернулась до суду лише 19.05.2025, що підтверджується штампом на поштовому конверті, в якому позов надійшов до суду, тобто з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України, позаяк, зважаючи на те, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий позивачеві, який її отримує щомісячно, отже, вже з 01.03.2022 та кожного наступного місяця в подальшому позивач міг та повинен був дізнатися про не проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796.за рахунок чого безпосередньо змінюється і загальний розмір пенсійної виплати позивача.
Таким чином, звернувшись з такими позовними вимогами лише 19.05.2025, позивач здійснила це зі значним пропуском строку звернення до суду.
При цьому, отримання позивачем листа-відповіді відповідача №19669-15864/Б-01/8-0400/25 від 25.04.2025 яким відмовлено у проведені індексації її пенсії із застосуванням певного коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку (постанова Верховного Суду від 31 березня 2021 року в справі №240/12017/19).
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Водночас, неоднозначність судової практики у певних правовідносинах, відсутність такої чи її сформованість не є обставинами, з якими пов'язується виникнення у позивача права та підстав для судового захисту, тому не можуть вважатись поважними причинами пропуску строку.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2023 року в справі №380/14933/22.
Таким чином, наведені позивачем обставини не можуть бути визнані судом як поважні причини пропуску строку звернення до суду.
При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33).
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (Постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року в справі №521/21851/16-а).
Разом з тим, суд бере до уваги, що обставина, на підставі якої позивач звернувся до суду (проведення індексації пенсії позивача із застосуванням певного коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», починаючи з 01.03.2022; постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», починаючи з 01.03.2023; постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», починаючи з 01.03.2024, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», починаючи з 01.03.2025) продовжує існувати і на час звернення позивача до суду.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що спір між сторонами повинен бути розглянутий в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Водночас, враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об'єктивних та поважних причин, що зумовили несвоєчасне звернення до суду із позовними вимогами в частині, що стосується визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації ОСОБА_1 , із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії у розмірі 1,14 за період з 01.03.2022 по 18.11.2024; із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії у розмірі 1,197 за період з 01.03.2023 по 18.11.2024; із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії у розмірі 1,0796 за період з 01.03.2024 по 18.11.2024, а також в частині щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 , із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки в розмірі 10 846,37 грн за період з 01.03.2022 по 18.11.2024 - на коефіцієнт збільшення 1,14 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» №118 від 16.02.2022, з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії; за період з 01.03.2023 по 18.11.2024 - на коефіцієнт збільшення 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2023 році» №168 від 24.02.2023, з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії; за період з 01.03.2024 по 18.11.2024 - на коефіцієнт збільшення 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2024 році» №185 від 23.02.2024, з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, а тому не визнає поважними підстави для поновлення строку звернення до суду з цими позовними вимогами та відмовляє у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з такими позовними вимогами.
В силу частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пунктів 1, 9 частини 4 статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації ОСОБА_1 , із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії у розмірі 1,14 за період з 01.03.2022 по 18.11.2024; із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії у розмірі 1,197 за період з 01.03.2023 по 18.11.2024; із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії у розмірі 1,0796 за період з 01.03.2024 по 18.11.2024, а також в частині щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 , із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки в розмірі 10 846,37 грн за період з 01.03.2022 по 18.11.2024 - на коефіцієнт збільшення 1,14 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» №118 від 16.02.2022, з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії; за період з 01.03.2023 по 18.11.2024 - на коефіцієнт збільшення 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2023 році» №168 від 24.02.2023, з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії; за період з 01.03.2024 по 18.11.2024 - на коефіцієнт збільшення 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2024 році» №185 від 23.02.2024, з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, слід повернути позивачеві.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169, ст. 248 КАС України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації ОСОБА_1 , із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії у розмірі 1,14 за період з 01.03.2022 по 18.11.2024; із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії у розмірі 1,197 за період з 01.03.2023 по 18.11.2024; із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії у розмірі 1,0796 за період з 01.03.2024 по 18.11.2024, а також в частині щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 , із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки в розмірі 10 846,37 грн за період з 01.03.2022 по 18.11.2024 - на коефіцієнт збільшення 1,14 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» №118 від 16.02.2022, з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії; за період з 01.03.2023 по 18.11.2024 - на коефіцієнт збільшення 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2023 році» №168 від 24.02.2023, з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії; за період з 01.03.2024 по 18.11.2024 - на коефіцієнт збільшення 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2024 році» №185 від 23.02.2024, з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Турова