20 лютого 2026 рокуСправа №160/35952/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
18 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо призову (мобілізації) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на військову службу під час мобілізації та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про мобілізацію ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 15.11.2025 р.
визнати протиправним та скасувати наказ командування військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) від 15.11.2025 р. в частині призначення та зарахування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 мав діючу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 05.11.2025 року, що підтверджується витягом з мобільного застосунку "ІНФОРМАЦІЯ_10".
Згідно довідки від 21.11.2025 року №1/9845 солдат ОСОБА_1 призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу за загальною мобілізацією згідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022, де він перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 15.11.2025 року по теперішній час.
На підставі витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.11.2025 року ОСОБА_1 зараховано до військової частини НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 вважає протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ; протиправним та таким, що підлягає скасуванню, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо мобілізації ОСОБА_1 , оскільки позивач має право на автоматичне продовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації починаючи з 05.11.2025 року на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у зв'язку з чим представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 грудня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/35952/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - відмовлено.
19.12.2025 року на адресу відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
20.12.2025 року відповідачами отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідками про доставку електронних листів в системі "Електронний суд", які міститься в матеріалах справи.
31.12.2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-1 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_9 не розглядають заяву та/або не приймають рішення для військовозобов'язаних, резервістів щодо відстрочки від призову під час мобілізації.
Підставою для оформлення відстрочки від призову під час мобілізації є рішення колегіального органу - Комісії, утвореної на виконання вимог пункту 57 Порядку №560.
Відповідно до підпунктів 57, 58 Порядку №560 керівник ІНФОРМАЦІЯ_4 є лише головою зазначеної Комісії.
На виконання пункту 60 Порядку №560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки і на підставі отриманих документів саме Комісія, а не відповідач, ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.
З 01.11.2025 року в Україні діє нова система оформлення та продовження відстрочок від мобілізації. Так, зміни внесені до Порядку №560, що передбачають автоматичне продовження більшості відстрочок, пріоритет оформлення в цифровому форматі через застосунок "ІНФОРМАЦІЯ_10", а також подання документів у ЦНАП замість ІНФОРМАЦІЯ_9.
Відповідно до пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5 військовозобов'язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім'я голови комісії районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_9 або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до пункту 59 Порядку №560 за наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов'язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підстави даних, отриманих з інших державним реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Працівниками поліції ОСОБА_1 був доставлений (супроводжений) до ІНФОРМАЦІЯ_4 15.11.2025 року о 15.13 год., що підтверджується відповідною довідкою про доставлення (супроводження) до ІНФОРМАЦІЯ_9 від 15.11.2025 року №769.
Позаштатна військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_4 15.11.2025 року визнала ОСОБА_1 придатним до військової служби, що підтверджується відповідною довідкою від 15.11.2025 року №2025-1115-1050-3597-0.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 15.11.2025 року №329/М «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» ОСОБА_1 призваний і направлений до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів:
ОСОБА_1 взято на військовий облік 15.11.2025 у ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
позаштатна військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_4 15.11.2025 року визнала його придатним до військової служби;
ОСОБА_1 знятий з військового обліку 15.11.2025 (абзац 3 пункту 2 частини 5 статті 37) "Мобілізація", які призвані чи прийняті на військову службу;
ОСОБА_1 на спеціальному обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9, як заброньований, не перебував.
На час видання ІНФОРМАЦІЯ_4 наказу від 15.11.2025 року №329/М «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період»:
1. Заява про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, форма якої передбачена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, до ІНФОРМАЦІЯ_4 не надходила, в матеріалах даної справи відсутні докази про її направлення, відсутнє рішення колегіального органу - Комісії, утвореної на виконання вимог пункту 57 Порядку №560 розпорядженням Дніпровської районної військової адміністрації Дніпропетровської області від 24.05.2024 року №144/0/534-24 «Про утворення комісій для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації»;
2. ОСОБА_1 не надав до ІНФОРМАЦІЯ_4 довідку про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, наявність якої передбачена Порядком №560;
3. Сплинув термін відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яка була діючою до 05.11.2025 року.
Відтак, на думку представник відповідача-1, саме бездіяльність ОСОБА_1 призвела до того, що він вчасно не отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації після 05.11.2025 року.
З урахуванням викладеного, представник відповідача-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
06.01.2026 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача не погоджується з доводами відповідача-1, вважає їх необґрунтованими та помилковими, враховуючи наступне.
Щодо тверджень про відсутність заяви на відстрочку, представник позивача зазначив, що відповідач-1 у відзиві зазначає, що на момент видання наказу від 15.11.2025 року позивач не звертався із заявою про надання відстрочки.
Дане твердження не відповідає вимогам законодавства та правовій позиції Верховного Суду, оскільки наявність або відсутність формалізованої заяви не скасовує існування законного права на відстрочку, якщо таке право прямо передбачене законом.
Пункт 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надає право на відстрочку за фактом існування сімейних та медичних обставин, а не з моменту подання заяви.
Порушення правил військового обліку може тягнути відповідальність, але не може бути підставою для мобілізації особи, яка має законне право на відстрочку.
Таким чином, аргументи відповідача-1 щодо «неподання заяви» не мають правового значення для вирішення спору по суті, оскільки обов'язок перевіряти підстави для відстрочки покладено на ІНФОРМАЦІЯ_9.
Відповідно до пункту 9 Положення №154 та підпунктів 57-60 Порядку №560, саме ІНФОРМАЦІЯ_9 зобов'язані:
- з'ясувати наявність підстав для відстрочки;
- витребувати необхідні документи;
- передати матеріали на розгляд Комісії.
ОСОБА_1 усно повідомляв працівників ІНФОРМАЦІЯ_9 про наявність у нього права на відстрочку, однак посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_9 проігнорували ці обставини, не вжили жодних дій для їх перевірки, що послугувало незаконній мобілізації позивача.
Щодо посилань на Комісію та «ІНФОРМАЦІЯ_10», представник позивача зазначив.
Посилання відповідача-1 на те, що рішення про відстрочку ухвалює виключно Комісія, є формальним та маніпулятивним, оскільки:
- керівник ІНФОРМАЦІЯ_9 є головою Комісії;
- бездіяльність щодо передачі документів на Комісію не може погіршувати становище;
- новий цифровий порядок (ІНФОРМАЦІЯ_10, ЦНАП) не скасовує обов'язку ІНФОРМАЦІЯ_9 діяти законно та добросовісно.
Крім того, мобілізація була проведена 15.11.2025 року, що фактично унеможливлює реалізацію права на звернення в інший спосіб.
З урахуванням викладеного, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, відповідач-2 відзиву на позовну заяву не надав, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матеріалів справи вбачається, що дійсно ОСОБА_1 мав діючу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 05.11.2025 року, що підтверджується витягом з мобільного застосунку "ІНФОРМАЦІЯ_10".
15.11.2025 року працівниками поліції ОСОБА_1 був доставлений (супроводжений) до ІНФОРМАЦІЯ_4 о 15.13 год., що підтверджується відповідною довідкою про доставлення (супроводження) до ІНФОРМАЦІЯ_9 від 15.11.2025 року №769.
Позаштатна військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_4 15.11.2025 року визнала ОСОБА_1 придатним до військової служби, що підтверджується відповідною довідкою від 15.11.2025 року №2025-1115-1050-3597-0.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 15.11.2025 року №329/М «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» ОСОБА_1 призваний та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Згідно довідки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.11.2025 року №1/9845 солдат ОСОБА_1 призваний на військову службу за загальною мобілізацією згідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022, він перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 15.11.2025 року по теперішній час.
26.11.2025 року представник ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 з адвокатським запитом, в якому представник позивача просив:
1.Надати копію наказу (витягу з наказу) начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15 листопада 2025 року на підставі якого було мобілізовано ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; РНОКПП НОМЕР_3 );
2. Надати довідку військово-лікарської комісії відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; РНОКІІ НОМЕР_3 );
3. Надіслати письмову відповідь не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання даного запиту на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_7 У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, прошу невідкладно повідомити вказаним вище засобами зв'язку про конкретну кількість сторінок документів для відшкодування адвокатом фактичних витрат на копіювання та друк документів.
15.12.2025 року представник ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з адвокатським запитом, в якому представник позивача просив:
1.Надати копію наказу (витягу з наказу) начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15 листопада 2025 року на підставі якого було мобілізовано ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; РНОКПП НОМЕР_3 );
2. Надати довідку військово-лікарської комісії відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; РНОКІІ НОМЕР_3 );
3. Надіслати письмову відповідь не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання даного запиту на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_7 У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, прошу невідкладно повідомити вказаним вище засобами зв'язку про конкретну кількість сторінок документів для відшкодування адвокатом фактичних витрат на копіювання та друк документів.
Станом на дату звернення до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 та від ІНФОРМАЦІЯ_5 відповіді на адвокатський запит не надано.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ; протиправним та таким, що підлягає скасуванню, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо мобілізації ОСОБА_1 , оскільки позивач має право на автоматичне продовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з 05.11.2025 року на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у зв'язку з чим представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1 Положення «Про ІНФОРМАЦІЯ_9», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, ІНФОРМАЦІЯ_9 є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 9 Положення № 154 ІНФОРМАЦІЯ_9 відповідно до покладених на них завдань:
взаємодіють з місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування з питань військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час;
здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку);
здійснюють контроль за проведенням на підприємствах, у закладах освіти роботи з ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час.
Відповідно до пункту 11 Положення №154 оформлення відстрочки від призову для військовозобов'язаних, резервістів під час мобілізації, особливого періоду чи воєнного часу належить до повноважень районних ІНФОРМАЦІЯ_9. Вони також ведуть спеціальний облік цих осіб.
За приписами частини 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно до частини 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в 7-денний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених КМУ, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Аналогічний зміст має пункт 8 Додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487, який передбачає, що військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Системний аналіз нормативно-правових актів свідчить, що право на відстрочку від військової служби під час мобілізації кореспондується з обов'язком дотримання правил військового обліку, який в даному випадку полягає в особистому повідомленні ІНФОРМАЦІЯ_4 про наявність підстав для відстрочки, поданні відповідних документів для оформлення рішення.
Аналогічні правові висновки підтримані Верховним Судом у постановах від 18.01.2024 у справі №280/6033/22, від 01.10.2024 у справі №200/4189/22 , від 01.10.2024 у справі №160/10728/23, суть яких полягає у тому, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним ІНФОРМАЦІЯ_9).
При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_9 не розглядають заяву та/або не приймають рішення для військовозобов'язаних, резервістів щодо відстрочки від призову під час мобілізації.
Підставою для оформлення відстрочки від призову під час мобілізації є рішення колегіального органу - Комісії, утвореної на виконання вимог пункту 57 Порядку №560.
Відповідно до підпунктів 57, 58 Порядку №560 керівник ІНФОРМАЦІЯ_4 є лише головою зазначеної Комісії.
На виконання пункту 60 Порядку №560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки і на підставі отриманих документів саме Комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.
З 01.11.2025 року в Україні діє нова система оформлення та продовження відстрочок від мобілізації. Так, зміни внесені до Порядку №560, що передбачають автоматичне продовження більшості відстрочок, пріоритет оформлення в цифровому форматі через застосунок "ІНФОРМАЦІЯ_10", а також подання документів у ЦНАП замість ІНФОРМАЦІЯ_9.
Відповідно до пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5 військовозобов'язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім'я голови комісії районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_9 або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до пункту 59 Порядку №560 за наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов'язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підстави даних, отриманих з інших державним реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Однак, як вбачається з матеріалів справи, на час видання ІНФОРМАЦІЯ_8 наказу від 15.11.2025 року №329/М «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період»:
Заява про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, форма якої передбачена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, до ІНФОРМАЦІЯ_4 не надходила, у матеріалах даної справи відсутні докази про направлення запиту на її оформлення через електронний кабінет призовника, відсутнє рішення колегіального органу - Комісії, утвореної на виконання вимог пункту 57 Порядку №560 розпорядженням Дніпровської районної військової адміністрації Дніпропетровської області від 24.05.2024 року №144/0/534-24 «Про утворення комісій для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації».
ОСОБА_1 до 05.11.2025 року не надав до ІНФОРМАЦІЯ_4 довідку про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, наявність якої передбачена Порядком №560.
Сплинув термін відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яка була діючою до 05.11.2025 року.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову (мобілізації) ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації є правомірними.
Щодо набуття статусу військовослужбовця, суд виходить з наступного.
Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що стосовно військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до положень частин 2, 3 статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону Закон № 2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_9 або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, у період дії воєнного стану визначені статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
У даному випадку, предметом регулювання статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-ХІІ охоплюється відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Абзац 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
Системний і буквальний способи тлумачення наведених норм дають підстави для висновку про те, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та звільнення з військової служби під час мобілізації є різними поняттями та ґрунтуються на положеннях різних інститутів військового права.
За колом осіб підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації стосуються тільки військовозобов'язаних.
У свою чергу, звільнення з військової служби стосується військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.
А отже, за змістом та метою відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації не стосується правовідносин, пов'язаних зі звільненням військовослужбовців із військової служби.
Відповідно, оскільки ОСОБА_1 був призваний на військову службу 15.11.2025 року під час мобілізації в умовах воєнного стану, останній втратив статус військовозобов'язаної особи та набув статусу військовослужбовця.
Відповідно до постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23 (провадження № К/990/35899/24) процедура призову на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову противоправною не спричинює відновлення становища особи, призваної на військову службу.
З урахуванням дотримання процедури призову позивача, суд приходить до висновку, що наказ командування військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 року в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України є правомірним та скасуванню не підлягає.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивач звільнений під сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", у зв'язку з чим розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та наказу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник