про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
25 лютого 2026 р. Справа № 130/166/26
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Бошкова Юлія Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Жмеринського відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Жмеринського відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 28.01.2026 адміністративну справу №130/166/26 передано на розгляд за підсудністю до Вінницького окружного адміністративного суду.
20.02.2026 відповідні матеріали позовної заяви ОСОБА_1 надійшли до Вінницького окружного адміністративного суду.
Автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено головуючого суддю по справі - Бошкову Юлію Миколаївну.
24.02.2026 на адресу суду надійшла заява позивача про витребування доказів.
Так, положеннями п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
У позовній заяві зазначається: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України).
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача-суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Наведене узгоджується з повноваженнями суду при вирішенні справи. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, для прийняття рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії суд неодмінно повинен встановити факт неправомірності його рішення, дії чи бездіяльності та порушення такими рішеннями, діями або бездіяльністю прав, свобод та інтересів позивача.
Разом з тим подана ОСОБА_1 позовна заява не містить належним чином сформульованих позовних вимог, зокрема відсутня прохальна частина, в якій би конкретно визначалися вимоги позивача до відповідача згідно із способами захисту прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин, передбаченими ч. 1 ст. 5 КАС України. Така невизначеність унеможливлює встановлення предмета та меж судового розгляду.
При цьому суд зауважує, що позивач не конкретизує, з якими саме діями Жмеринського відділу УДМСУ у Вінницькій області, він не погоджується та як наслідок оскаржує.
Щодо "зобов'язати відповідача надати мені дозвіл на імміграцію в Україну та посвідку на постійне проживання в Україні на підставі оригіналу моєї паперової письмової заяви начальнику Жмеринського районного сектору УДМС України у Вінницькій області з моїм підписом від 11.02.2015 року, щодо надання мені дозволу на імміграцію в Україну" , то такі вимоги не узгоджуються із зазначеними вище положеннями ч. 1 ст. 5 та ч. 1 ст. 245 КАС України.
Відтак позивачу необхідно уточнити зміст позовних вимог, привівши їх зміст у відповідність із нормами процесуального права та повноваженнями адміністративного суду, чітко зазначивши, які саме рішення, дії або бездіяльність Жмеринського відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області позивач вважає протиправними, у чому полягає порушення його прав чи законних інтересів внаслідок таких рішень, дій або бездіяльності.
Водночас, суд зазначає, відповідно до п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Як видно зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , позивач просить адміністративний суд "зобов'язати відповідача надати мені дозвіл на імміграцію в Україну та посвідку на постійне проживання в Україні на підставі оригіналу моєї паперової письмової заяви начальнику Жмеринського районного сектору УДМС України у Вінницькій області з моїм підписом від 11.02.2015 року, щодо надання мені дозволу на імміграцію в Україну".
Втім, зміст позовної заяви свідчить про відсутність належного правового обґрунтування заявлених позовних вимог, зокрема, з посиланням на те, які саме норми матеріального чи процесуального права були порушені відповідачем, у чому конкретно полягає протиправність його дій та яким чином подання зазначених позовних заяв могло порушити чи обмежити права, свободи або законні інтереси позивача.
Суд зауважує, що здійснення адміністративного судочинства відбувається на засадах диспозитовності. Тобто розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч.ч. 1, 2 ст. 9 КАС України).
Відтак відсутність належного обґрунтування позовних вимог істотно ускладнює перевірку доводів позивача та фактично унеможливлює розгляд справи по суті, оскільки суд перш за все здійснює оцінку дій суб'єкта владних повноважень виходячи з доводів та аргументів позивача щодо його неправомірності та протиправності.
З огляду на викладене позивачу слід подати уточнену позовну заяву, зокрема, належним чином обґрунтувати заявлені вимоги, в тому числі з посиланням на відповідні норми чинного законодавства.
За змістом ч. 1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Крім того, в силу приписів ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Наведені обов'язки позивача при оформленні та поданні до суду позовної заяви узгоджуються з його обов'язками як учасника справи, визначеними у статті 77 КАС України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів (ч. 5 ст. 77 КАС України).
Отже, разом з позовною заявою позивач повинен надати суду докази на підтвердження тих обставини, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги і за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав та інтересів суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах шестимісячного строку з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
У разі пропуску цього строку позивач зобов'язаний подати заяву про його поновлення та надати докази поважності причин пропуску (статті 161, 123 КАС України). Якщо таку заяву не подано, позов підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Як убачається з матеріалів справи, позивач оскаржує дії щодо розгляду його заяв 2015 року, проте звернувся до суду лише 26.01.2026, тобто з пропуском установленого законом строку. Заяву про поновлення строку та докази поважності причин його пропуску до позову не додано.
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для подання заяви про поновлення строку звернення до суду та відповідних доказів.
Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
У силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору для фізичної особи становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено на рівні 3328,00 грн.
Таким чином, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 1331,20 грн (за кожну немайнову вимогу).
До матеріалів позовної заяви не додано документ про сплату судового збору.
Будь-яких доказів про те, що позивач має право на пільги зі сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону "Про судовий збір" до позовної заяви не надано.
Оскільки у позовній заяві ОСОБА_1 відсутні чітко сформульовані позовні вимоги, заявник повинен самостійно визначити їх зміст та кількість, сплатити судовий збір у передбачених законом порядку і розмірі та надати суду документ про сплату судового збору (з розрахунку 1331,20 грн за кожну немайнову вимогу) або ж докази наявності підстав для його звільнення від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене та враховуючи невідповідність поданого позову вимогам закону, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви, про які зазначено вище у цій ухвалі.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Жмеринського відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
2. Запропонувати позивачу у 10-ти денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
3. Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна