25 лютого 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/35432/25
Провадження № 11-кп/820/246/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому та в режимі відеоконференції виділене провадження по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за №62024240010000357 від 27 червня 2024 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.5 ст.426-1, ч.4 ст.28, ч.1 ст.366, ч.4 ст.27 ч.4 ст.28, ч.4 ст.409, ч.4 ст.410, ч.2 ст.15, ч.2 ст.146, ч.4 ст.28, ч.2 ст.129 КК України, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 лютого 2026 року,
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 11 лютого 2026 року клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено та продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10 квітня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд мотивував своє рішення тим, що на даний час жоден інший із запобіжних заходів не може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просив ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 11 лютого 2026 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Уважала, що вказана ухвала суду є незаконною, необґрунтованою.
Зазначав, що судом першої інстанції не було враховано те, що обвинувачений ОСОБА_6 , перебуває під вартою вже понад 13 місяців, з 28 грудня 2024 року. Строк перебування під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 неодноразово продовжувався. За цей період, понад 13 місяців, прокурор та органи слідства не надали жодних доказів впливу чи спроб впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків та/або інших обвинувачених. За цей період не змінювалась і правова аргументація клопотань прокурора.
Стверджував, що обвинувачений ОСОБА_6 жодним чином не може вплинути на зафіксовані у матеріалах справи пояснення, показання, висновки обвинувачених свідків, експертів, оскільки всі необхідні слідчі дії вже були виконані: свідки допитані, експертизи проведені, докази долучені. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_6 не має можливості вплинути на результат слідства.
Зауважував, що одним із основних аргументів прокурора є можливий психологічний вплив та погрози ОСОБА_6 стосовно викривача - ОСОБА_8 . Вказана підстава немає жодного юридичного обґрунтування. Зокрема, суддею не було враховано, що обвинувачений ОСОБА_6 погрожував (на думку прокурора) викривачу - ОСОБА_8 до 27 червня 2024 року, тобто до моменту реєстрації даного кримінального провадження. З 28 грудня 2024 року жодних можливих впливів обвинуваченого ОСОБА_6 на ОСОБА_8 не здійснював. Не має таких фактів і у прокурора. При цьому, дружина обвинуваченого ОСОБА_6 працює в одній частині з дружиною ОСОБА_8 та знає батька ОСОБА_8 . Обвинувачений ОСОБА_6 публічно, в судовому засіданні, заявив, що буде діяти лише в межах чинного законодавства.
Посилався на те, що судом не було враховано, що ОСОБА_8 спочатку самовільно залишив військову частину, прихопив з собою табельну зброю, службовий автомобіль та значну суму грошей готівкою, а лише після попереджень обвинуваченого ОСОБА_6 про відповідальність виявив бажання стати викривачем. Обвинувачений ОСОБА_6 в суді пояснив, що діяв в межах військових статутів, прагнучи повернути ОСОБА_8 з СЗЧ розташування військової частини НОМЕР_1 .
Наголошував, що обвинувачений ОСОБА_6 був відсторонений від посади, а на сьогодні його посадові обов'язки виконує вже інша особа. Таким чином, жодних адміністративних важелів впливу на інших військовослужбовців/ інших обвинувачених по справі він не має. Окрім того, за час перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під слідством керівництво військовою частиною НОМЕР_1 повністю змінилось.
На думку сторони захисту, судом не було враховано характеризуючих відомостей обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме: він сумлінно знайомився з матеріалами кримінального провадження; активно співпрацював зі слідством, що виключає намір ухилятись від правосуддя; має постійне місце проживання; одружений, виховує неповнолітнього сина; має позитивні характеристики за місцем проживання та служби; нагороджений бойовими медалями, отримав поранення під час виконання бойових завдань. А також те, що обвинувачений ОСОБА_6 перебуває на обліку у лікаря з діагнозом цукровий діабет, що потребує постійного медичного контролю і є підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу згідно з п.2 ч.1 ст.206 КПК України.
У запереченні на апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 прокурор просив залишити без змін ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 11 лютого 2026 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Уважав ухвалу суду законною та обґрунтованою.
Зазначав, що заявлені стороною обвинувачення ризики не зменшилися, продовжують існувати та виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою. Підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу не має.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги; обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів; заперечення прокурора ОСОБА_5 , який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення; перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про таке.
Установлено, що на розгляді Хмельницького міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.5 ст.426-1, ч.4 ст.28, ч.1 ст.366, ч.4 ст.27 ч.4 ст.28, ч.4 ст.409, ч.4 ст.410, ч.2 ст.15, ч.2 ст.146, ч.4 ст.28, ч.2 ст.129 КК України.
У ході досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_6 було обрано та ухвалою суду під час судового провадження продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21 лютого 2026 року включно.
У судовому засіданні суду першої інстанції 11 лютого 2026 року прокурором було заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 на 60 діб, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: переховування від суду та незаконного впливу на інших обвинувачених, свідків та викривача, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник заперечували щодо задоволення клопотання прокурора.
На думку суду першої інстанції, прокурор довів, що наразі продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, які не зменшилися, що у свою чергу давало підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів приходить до висновку, що прокурором було наведено достатньо підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .
Так, відповідно до вимог ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
У відповідності з приписами ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Обґрунтовано взято до уваги відомості про особу обвинуваченого, а саме те що, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушеннях, які за своїм характером становлять особливу суспільну небезпеку, є умисними, корисливими кримінальними правопорушеннями, та за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 13 років.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 відповідає характеру та тяжкості вчиненого правопорушення, а встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, є доведеними і вони виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу на більш м'який.
На думку колегії суддів, не знайшли свого підтвердження доводи, зазначені у апеляційній скарзі сторони захисту.
Суд першої інстанції врахував обставини, на які зверталася увага в апеляційній скарзі.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини - суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Також у своїх рішеннях суд зазначав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу упродовж певного часу.
Ураховуючи наведені ризики, визначені у ст.178 КПК України обставини в їх сукупності, суд обґрунтовано продовжив строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_6 .
Колегія суддів уважає, що місцевий суд урахував усі обставини провадження, об'єктивно оцінив особистість ОСОБА_6 , тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, та обґрунтовано прийняв рішення про необхідність продовження строку дії вищевказаного запобіжного заходу.
Обставини, на які захисник посилається у поданій апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для зміни запобіжного заходу на не пов'язаний з триманням під вартою.
Більш м'який запобіжний захід, на переконання колегії суддів, не забезпечить та не буде сприяти належній процесуальній поведінці обвинуваченого ОСОБА_6 .
Колегія суддів зазначає, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується, а встановлені при обранні та продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики наразі не відпали.
Доводи сторони захисту щодо можливості застосування альтернативного запобіжного заходу не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, поєднаного із застосуванням насильства, що відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України дає право не визначати розмір застави.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого суду.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 404, 407 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 лютого 2026 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3