Справа № 448/69/26
Провадження № 23-з/811/17/26 Доповідач: Романюк М. Ф.
24 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., розглянувши подання Мостиського районного суду Львівської області про вирішення підсудності та направлення справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , на розгляд до іншого суду,
встановив:
23 лютого 2026 року до Львівського апеляційного суду надійшло подання Мостиського районного суду Львівської області про вирішення підсудності та направлення справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відносно ОСОБА_1 на розгляд до іншого суду.
Із подання суду вбачається, що призначення судді не відбулося у зв'язку з тим, що не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи.
Ознайомившись з матеріалами справи та перевіривши доводи подання, апеляційний суд вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею першою КУпАП визначено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.
Частиною першою ст. 55 Конституції України передбачено право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створені або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце ущемлення прав та свобод.
Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачений порядок направлення справ про адміністративні правопорушення, які розглядаються місцевими загальними судами (суддями), з одного суду до іншого, зокрема, у випадку неможливості розгляду такої справи у відповідному суді.
Відповідно до ч. 1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки, незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Частиною першою статті 63 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосудді.
Відповідно до ч. 4 ст. 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», список присяжних затверджується на три роки і переглядається в разі необхідності для заміни осіб, які вибули зі списку, за поданням територіального управління Державної судової адміністрації України.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», присяжним за час виконання ними обов'язків у суді виплачується винагорода.
З аналізу вказаних норм закону слідує, що присяжний, у визначених законом випадках залучається для здійснення правосуддя відповідним судом.
Єдиною нормою, яка вказує на можливість вирішення питання направлення справ про адміністративні правопорушення, з одного суду до іншого є ч. 3 ст. 257 КУпАП, яка передбачає, що у разі вчинення корупційного правопорушення службовою особою, яка працює в апараті суду, протокол разом з іншими матеріалами надсилаються до суду вищої інстанції для визначення підсудності.
Отже на даний час у КУпАП існує прогалина щодо процедури розгляду судом вищої інстанції (апеляційним судом) питання направлення справ про адміністративні правопорушення, з одного суду до іншого, для усунення якої потрібно законодавче врегулювання.
Способом ж подолання даної прогалини є можливість застосування правових інструментів, які дозволять в процесі правозастосування вирішити це питання за допомогою аналогії закону.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, пунктами 21, 22 рішення у справі «Надточій проти України», пунктом 55 рішення у справі «Гурепка проти України» справи про адміністративні правопорушення в силу суворості санкції можуть бути прирівняні до кримінальних.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для судового розгляду.
З огляду на те, що ОСОБА_1 є присяжним Мостиського районного суду Львівської області, для уникнення можливого конфлікту інтересів, подання голови цього суду підлягає задоволенню із переданням справи, щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, на розгляд до Яворівського районного суду Львівської області, який є територіально наближеним до Мостиського районного суду Львівської області.
Керуючись ст.ст. 1, 2, ч.3 ст. 257 КУпАП, ст. 55 Конституції України, апеляційний суд,
постановив:
подання Мостиського районного суду Львівської області про направлення до іншого суду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відносно ОСОБА_1 задоволити.
Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, щодо ОСОБА_1 направити на розгляд до Яворівського районного суду Львівської області.
Суддя Романюк М.Ф.