Справа № 466/2320/25 Головуючий у 1 інстанції: Білінської Г.Б
Провадження № 22-ц/811/2738/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
25 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,
за участю: секретаря Підлужного В.І.;
Лазаревої К.В. - представника Львівського державного університету безпеки життєдіяльності,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського державного університету безпеки життєдіяльності на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 30 червня 2025 року,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності (в подальшому - «Університет», «відповідач») про визнання протиправною бездіяльності згаданого відповідача щодо невиплати компенсації за несвоєчасну невиплату заробітної плати та зобов'язання нарахування і компенсації виплати заробітної плати, у якому просиввизнати протиправною бездіяльність Університету щодо надання йому компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з 30 червня 2022 року по 14 лютого 2025 року та зобов'язати Університет нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої заробітної плати за весь час затримки виплати, а саме: за період з 30 червня 2022 року по день фактичної виплати заробітної плати.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що в період з жовтня 2021 року по 14 березня 2024 року позивач перебував у трудових відносинах та працював на різних посадах науково-педагогічних правників у вищому навчальному закладі Львівський державний університет безпеки життєдіяльності.
30 червня 2022 року наказом ректора згаданого Університету позивача було переведено з посади викладача кафедри військових підготовки (за рахунок коштів спеціального фонду) на посаду завідувача кафедри військової підготовки (за рахунок коштів спеціального фонду) на повну ставку та встановлено 17-ий тарифний розряд з посадови окладом 8 679 грн.
Посилається на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 19.09.2024 року, яке набрало законної сили 20.01.2025 року, згідно якого визнано протиправними дії та скасовано пункт 2 параграфу 1 наказу Ректора Університету від 30 червня 2022 року №420/ос, в частині встановлення ОСОБА_2 17-го тарифного розряду з посадовим окладом 8 679 грн., а також зобов'язано Університет:
-внести зміни до пункту 2 параграфу 1 наказу від 30 червня 2022 року №420/ос в частині встановлення ОСОБА_2 за посадою завідувач кафедри військової підготовки (за рахунок коштів спеціального фонду) 20 тарифного розряду та посадового окладу 10531 грн.;
-провести перерахунок заробітної плати, відпускних, допомоги на оздоровлення, індексації ОСОБА_2 , з 01.07.2022 року по 14.03.2024 року (за період виконання обов'язків завідувача кафедри військової підготовки (за рахунок коштів спеціального фонду на повну ставку), з урахуванням 20 тарифного розряду та посадового окладу 10 531 грн. та виплатити різницю між виплаченою заробітною платою та нарахованою з урахуванням 20 тарифного розряду та посадового окладу 10 531 грн.
Наголошувалося на тому, що в період з 30 червня 2022 року йому виплачувалася заробітна плата в менших розмірах ніж було передбачено нормативно-правовими актами. Після набрання законної сили рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 19.09.2024 року, відповідач виконав дане рішення суду шляхом нарахування та виплати йому 14.02.2025 року на картковий рахунок суми індексації грошового забезпечення у розмірі 70 821,26 грн. Однак, відповідач до даного часу не здійснив нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати, а саме: за період з 30 червня 2022 року по день фактичної виплати індексації, що передбачено Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", у зв'язку з чим він змушений звернутися з даним позовом до суду (а.с. 1-6).
Оскаржуваним рішенням вищезгаданий позов задоволено частково.
Зобов'язано Львівський державний університет безпеки життєдіяльності нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої заробітної плати за період з 19 вересня 2024 року по день фактичної виплати заробітної плати.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Львівського державного університету безпеки життєдіяльності в дохід держави 1 211 грн. 20 коп. судового збору (а.с. 74-79).
Вищезгадане рішення оскаржив відповідач.
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на порушення норм матеріального права, «що у свою чергу призвело до неправильного вирішення спору».
Вважає, що:
-«невиплата Позивачу належної заробітної плати при звільнені за період з 30.06.2022 по 14.02.2025 відбулась не з вини Університету, оскільки присутній спірний характер виплат, який обумовлювався нечіткістю законодавства. Відповідно, такі виплати були проведенні після набрання судового рішення законної сили, з чого власне і виник значний період розрахунку. Тобто, невиплата Університетом усіх сум, належних Позивачу при звільненні, не носить свавільного характеру, а пов'язана із помилковим застосуванням норм законодавства»;
-у відповідності до статті 117 КЗпП України «передумовою стягнення сум за нездійснення виплати належних звільненому працівникові сум в день звільнення є вина роботодавця». Однак, «невиплата Позивачу належної заробітної плати відбулась у зв'язку з нечіткістю законодавства, що зумовило її виплату лише на виконання рішення суду. За таких обставин Університет вважає, що його вина у зв'язку з невиплатою відсутня» (а.с. 86-91).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниці апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);
- обставини, встановлені рішенням суду у (зокрема) цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (частина 4 статті 82).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 19.09.2024 року у цивільній справі № 466/5506/24 за позовом ОСОБА_1 до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності (тобто - за участі тих самих осіб, що і у даній справі), що набрало законної сили, встановлено протиправність дій відповідача (Львівського державного університету безпеки життєдіяльності) стосовно позивача ОСОБА_1 , які носили умисний характер, а саме: встановлення йому тарифного розряду нижчого, ніж це передбачено Умовами оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій Державної служби України з надзвичайних ситуацій, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.08.2015 року № 975, а відтак ці обставини (у відповідності до частини 4 статті 82 ЦПК України) доказуванню не підлягають.
За наведених обставин доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що невиплата позивачу належної заробітної плати при його звільнені з роботи мала місце «не з вини Університету, оскільки присутній спірний характер виплат, який обумовлювався нечіткістю законодавства», а також на те, що така невиплата «пов'язана із помилковим застосуванням норм законодавства… у зв'язку з нечіткістю законодавства», аж ніяк не можуть прийматися до уваги.
В апеляційній скарзі не зазначено, в чому саме полягає незаконність і (або) необґрунтованість оскаржуваного рішення (які саме обставини та (чи) докази, що мають значення для справи, судом встановлені та (чи) оцінені неповно та (або) неправильно); які саме нові обставини і (або) докази підлягають встановленню, дослідженню чи оцінці в ході апеляційного розгляду справи тощо; так само, як у ній не наведено заперечень проти доказів, використаних судом першої інстанції.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування (та, відповідно, для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі) відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу Львівського державного університету безпеки життєдіяльності залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 30 червня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 25 лютого 2026 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.