Справа № 303/690/26
24.02.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
учасників судового процесу: прокурора Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/106/26 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 січня 2026 року,
Ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 січня 2026 року, клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12026071120000054 від 28.01.2026 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою ОСОБА_7 відраховується з моменту затримання, з 28 січня 2026 року.
Строк дії ухвали визначено до 28 березня 2026 року включно.
З матеріалів клопотання вбачається, що до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області звернувся з клопотанням старший слідчий СВ ВП №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 , яке погоджено із прокурором Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя вказав, що підозрюваний ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене лише покарання у виді позбавлення волі, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також врахував те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів будуть не достатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, що свідчить про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому клопотання задовольнив. Разом з тим, слідчий суддя прийняв до уваги тяжкість інкримінованого ОСОБА_7 - із застосуванням насильства, тому у відповідності до вимог п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України, розмір застави не визначив.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, яка підлягає скасуванню. Вказує, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що підозрюваний ОСОБА_7 не мав умислу на вчинення розбою, ніякої попередньої змови про напад з метою заволодіння чужим майном не було, а також не мав умислу на розбій (заволодіти будь-якими коштами потерпілого ОСОБА_9 ) і під час перебування у його будинку. Зазначає, що при обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , слідчий суддя не врахував, що його підзахисний надавав покази, жалкував про скоєне та стверджував, що не вчиняв інкримінованого йому злочину - розбою, а покликав його ОСОБА_10 щоб налякати ОСОБА_11 , який постійно б'є та чіпляється до своєї н/л падчерки ОСОБА_12 , яка є співмешканкою його кума ОСОБА_13 , що на даний час мобілізований та перебуває в зоні бойових дій. Таким чином, вважає, що дії його підзахисного ОСОБА_7 органами досудового слідства кваліфіковано передчасно, що й викликає перевірку (оцінку) обґрунтованості підозри - що суд першої інстанції не зробив. Звертає увагу, що не взяті до уваги слідчим суддею дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та тісні соціальні стосунки із своєю родиною, адже проживає разом з татом, мамою, сестрою та бабусею. Стверджує, що суд, взагалі, не взявши до уваги клопотання сторони захисту про визначення розміру застави та не вказавши про це в ухвалі, застосовує відносно підозрюваного найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.
Просить суд, скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.01.2026 року і постановити ухвалу, якою обрати віднос но ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 - запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Судове провадження розглядається за відсутності підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 , неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому враховується те, що про час та місце розгляду апеляційної скарги підозрюваний та його захисник повідомлені відповідно до вимог закону; що даних про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день до апеляційного суду не надходило; що в апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення становища підозрюваного, а також те, що в апеляційній скарзі сторони захисту наявне клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена думку прокурора, яка судове рішення слідчого судді вважає законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали судового провадженнята обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Так в силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Судове рішення стосовно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді місцевого суду про те, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає приписам ст. ст. 177, 183, 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
На час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що в провадженні СВ ВП № 1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження №12026071120000054 від 28.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
28.01.2026 о 18:09 годині ОСОБА_14 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
29 січня 2026 року, у рамках даного кримінального провадження,слідчим СВ відділу поліції № 1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_8 , за погодженням із першим заступником керівника Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_15 , ОСОБА_14 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.187 КК України - розбій, спрямований на заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Колегія суддів ураховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
Разом з тим, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Як слідує з наданих матеріалів, слідчим суддею належним чином і в повній мірі досліджені у сукупності наявні докази у провадженні, долучені до клопотання, які є достатньо вагомими на підтвердження обґрунтованості підозри й дають достатньо вагомі підстави зробити об'єктивний висновок, що ОСОБА_7 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 187 КК України.
За наведених обставин, доводи сторони захисту, щодо недоведеності підозри - є безпідставними.
Слідчий суддя також, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України, належним чином врахував тяжкість та обставини злочину, який згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжкого злочину та санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. З таким висновком погоджується і колегія суддів та вважає, що наявність цих ризиків підтверджено матеріалами клопотання.
Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Посилання апелянта про недоведеність існування вищевказаних ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій передбачених ч.1 ст.177 КПК, а не факту конкретного їх вчинення.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26 липня 2001 року, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.
Колегія суддів за результатами розгляду провадження дійшла висновку, що слідчим суддею правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України, і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Даних, які б унеможливлювали тримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, є безпідставними, оскільки ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 196, 372 КПК України, та містить обґрунтування і мотиви, з яких виходив слідчий суддя при її постановленні.
Посилання сторони захисту на характеризуючі дані особи підозрюваного враховані апеляційним судом, проте, на переконання колегії суддів, такі не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки суду про обґрунтованість висунутої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Тому, доводи апеляційної скарги про можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходуне пов'язаного із триманням під вартою, апеляційний суд також відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження і не спростовують висновків слідчого судді, вважаючи, що викладені в ухвалі слідчого судді факти, які знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду, не дають підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
З огляду на означене, колегія суддів прийшла до висновку, що слідчим суддею правильно оцінені наявні ризики та обґрунтовано задоволено клопотання органу досудового розслідування, обравши стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів враховуючи всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи запобіжного заходу, вважає, що у конкретному випадку, обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою обумовлено процесуальною необхідністю та є доцільним у межах даного кримінального провадження. Застосований відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за вказаних обставин справи, з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії суддів, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В апеляційній скарзі містяться також інші твердження захисника, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
На думку апеляційного суду, враховуючи зміст оголошеної ОСОБА_7 підозри, зокрема у вчиненні кримінального правопорушення, який вчиненого із застосуванням насильства, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України обґрунтовано не визначив розмір застави.
Таким чином, апеляційний суд, враховуючи викладені обставини та беручи до уваги наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відхиляє доводи сторони захисту щодо не взяття судом до уваги клопотання сторони захисту про визначення розміру застави та не вказавши про це в ухвалі, та вважає, що слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення ОСОБА_7 розміру застави.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а оскаржувана ухвала слідчого судді від 30 січня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, та відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176-179, 183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 січня 2026 року, якою застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді