Справа № 673/1228/25
Провадження № 2/673/188/26
24 лютого 2026 р. м.Деражня
Деражнянський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючий - суддя Дворнін О.С.,
за участю секретаря судового засідання Карабановій Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, за правилами ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
03 листопада 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (далі - ТОВ «ФК «Гелексі») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказало, що 30.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» (23 червня 2025 року назву було змінено на ТОВ «ФК «Гелексі») та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи в електронній формі укладено договір позики №132643 й відповідачу було перераховано на картковий рахунок кошти в сумі 5 000,00 грн.
Відповідач не виконує свої грошові зобов'язання належним чином довготривалий строк, тому у неї виникла заборгованість в розмірі 24 752 грн., з них: заборгованість за позикою - 5 000,00 грн., заборгованість по процентам та комісії за користування позикою -19 752 грн.
У зв'язку із зазначеним позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 24 752 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2 423,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Згідно з ухвалою судді від 04.11.2025 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив.
10.12.2025 року до суду надійшов відзив від представника відповідача - адвоката Сідлецької О.В., у якому остання просить поновити строк на подання відзиву на позов. Просила позов ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення
заборгованості за кредитним договором №132643 від 30.12.2019 року, задовольнити частково у сумі 6 692,00 грн (шість тисяч шістсот дев'яносто дві) грн. та зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру.
11.12.2026 року представник позивача подав відповідь на відзив відповідача і просив аргументи відзиву відхилити й задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
18.12.2026 року від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Як зазначено у ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
В ч. 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Як зазначено у ч. 1 ст. 1048 ЦК України, норми якої в силу ч.2 ст. 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Так, 30 грудня 2019 року між ТОВ «ФК «Гелексі» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (споживач) складено паспорт позики в якому відображена інформація щодо умов кредитування(а.с.11-13).
Разом з тим, 30 грудня 2019 року між ТОВ «ФК «Гелексі» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики №132643 за змістом якого за договором позикодавець надає позичальнику позику (позика), а позичальник зобов'язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк встановлений цим договором (п. 1.1).
Сторони домовились, що сума позики - 5 000,00 грн. (п. 1.1.1), процентів (надалі за текстом іменується - «процентна ставка» у всіх відмінках) складає - 0,01 % (одна сота відсотка) в день від поточного залишку позики(п. 1.1.2.1); комісії (надалі за текстом іменується - «комісійна винагорода» у всіх відмінках) складає -1,4 % (одна ціла чотири десятих відсотка) в день від початку розміру позики відповідно до пп.1.1.1 Договору (п. 1.1.2.2); строк повернення позики 23 січня 2020 року (п. 1.1.5).
Відповідно до паспорту позики та графіку платежів: строк кредитування - до 23.01.2020 року, сума позики - 5 000 грн., проценти за користування позикою - 12,00 грн., комісійна винагорода за користування позикою - 1 680,00 грн., заборгованість за договором позики- 6 692,00 грн (а.с.12).
Договором детально регламентовані права та обов'язки сторін.
Відповідачкою ОСОБА_1 договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Крім того, ТОВ «ФК «Гелексі» складено розрахунок заборгованості за договором позики №132643 від 30 грудня 2019 року, укладеним з ОСОБА_1 ,з якого вбачається, що за період з 30 грудня 2019 року по 21.05.2020 року заборгованість становить - 24 980,03 грн.
01 вересня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Елаєнс» (далі ТОВ «ФК «Елаєнс») повідомило ТОВ «ФК «Гелексі» про те, що надавало послуги з переказу грошових коштів фізичним особами, без відкриття рахунку, й у результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ «ФК «Гелексі», на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти: отримувач коштів - ОСОБА_2 , дата проведення платежу - 30 грудня 2019 року, сума платежу - 5 000,00 грн., номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 (а.с.22).
Так, між позивачем та відповідачем укладено в електронній формі договір позики в якому визначено порядок та умови надання / повернення коштів позики, сплати процентів за користування коштами позики та інші умови.
Зазначений договір позики містить персональні дані відповідача, зокрема, дані паспорта громадянина України, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків.
На підставі цього договору відповідач отримала від позивача кошти позики, тобто позивач виконав свої зобов'язання і надав позику, однак відповідач не в повній мірі виконала взяті на себе зобов'язання і не повернула позивачу позику та платежі за користування позикою у визначений строк та розмірах у зв'язку з чим у неї й виникла перед позивачем заборгованість.
За цих обставин суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, однак частково.
Суд погоджується із аргументами відповідача і вважає необґрунтованими доводи позовної заяви щодо розміру заборгованості по процентам за користування позикою, які мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача, у зв'язку із наступним.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 та у постанові від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Із змісту договору позики №132643 від 30 грудня 2019 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 (а.с.6-9), графіку платежів (а.с.10), паспорту позики (а.с.11), вбачається, що термін платежу - 23 січня 2020 року, сума позики - 5 000,00 грн., плата за користування позикою - 12,00 грн, комісійна винагорода за користування позикою - 1 680, 00 грн.
Таким чином, безпосередньо договором (графік платежі) визначено плату за користування позикою, тому нарахування відсотків після визначеного договором терміну платежу після 23 січня 2020 року суперечить положенням закону і вищезазначеним правовим позиціям Верховного Суду.
Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за основним боргом в розмірі 5 000 гривень, плати за користування позикою 12, 00 грн. та комісійна винагорода за користування позикою - 1 680 грн.
На підставі ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивач належними і допустимими доказами довів правомірність своїх вимог, водночас відповідач не надала доказів, які спростовують твердження позивача, що є її процесуальним обов'язком, тому позов є обґрунтованим, однак підлягає задоволенню частково з підстав, визначених у мотивувальній частині судового рішення.
Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3).
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як зазначено у ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1). Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2).
Як зазначено у ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Так, ТОВ «ФК «Гелексі» подано позовну заяву через систему «Електронний суд», тому й сплачено судовий збір за її подання із застосуванням коефіцієнта 0,8.
Позивачем внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом - сплачено 2 423,00 грн., хоча мало бути сплачено 2 422,40 грн., тобто сума переплати становить 0,60 грн., тому відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» така сума підлягає поверненню позивачеві.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником ТОВ «ФК «Гелексі» - адвокатом Рудзеєм Ю.В. надано:
договір про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року, який укладений між адвокатом Рудзеєм Ю.В. та ТОВ «ФК «Гелексі» (а.с.24); акт №132643 від 01 вересня 2025 року наданих послуг правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року, де вказано склад, обсяг та види наданих адвокатом послуг, витрачений час, вартість послуг - 5 000,00 грн (а.с.19).
У даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню частково, тому судовий збір (ч. 1 ст. 141 ЦПК України) та витрати на професійну правничу допомогу (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України) покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ціна позову становить 24 752 грн., а позовні вимоги підлягають задоволенню частково на загальну суму 6 692 грн., тобто на 27,03% (6 692 / 24 752 * 100).
Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гелексі» необхідно стягнути судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у загальній сумі 2 006,27 грн., а саме:
1) судовий збір в розмірі 654,77 грн. (2 422,40 * 27,03/ 100);
2) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 351,50 грн. (5 000,00 * 27,03/ 100).
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258-260 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» заборгованість за договором позики №132643 від 30 грудня 2019 року у розмірі 6 692 грн., з них: заборгованість за позикою 5 000,00 грн., заборгованість по процентам за користування позикою 12,00 грн. та та комісійна винагорода за користування позикою - 1 680 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» судові витрати на загальну суму 1 351,50 грн., з них: судовий збір 654,77грн., витрати на професійну правничу допомогу 1 351,50 грн. грн.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» переплачену суму судового збору у розмірі 0,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи, які при проголошенні рішення суду суддя не оголошує:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК" ГЕЛЕКСІ", код ЄДРПОУ: 41229318,
адреса: вул. В'ячеслава Липинського, буд.10/1, м.Київ;
відповідач - ОСОБА_1 ,
зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Текст рішення складено 25 лютого 2026 року.
Суддя: О. С. Дворнін